Два польських містечка — Тарнобжеґ і Сандомєж — розташовані зовсім поряд на березі Вісли. А проте більшу частину історії вони належали до різних воєводств і навіть імперій.
Сандомєж — славетніший. Тут урядували королі, засідали архієпископи, його пам’ятки приваблюють юрби туристів.
А нещодавно місто прославилося ще й завдяки знятому тут серіалові “Отець Матеуш” — рімейкові італійського “Дона Матео”, такoго собі новочасного отця Брауна, що розплутує кримінальні історії.
— У Сандомєжі за всю історію не було стільки вбивств, як у кільканадцяти серіях фільму, — сміється товариш.
Він родом із Тарнобжеґа і до сусідів, схоже, ставиться з іронією. Його місто — теж старовинне, але від тої старовини залишились окрушини. А прославився Тарнобжеґ копальнями сірки, що в останні десятиліття зробилися нерентабельними.
Товаришеві батьки працювали на сірчаному комбінаті. А він навчався в палаці Тарновських, де містилася школа. Тепер там відкрили музей і товариш натхненно розповідає мені про його господарів — так, ніби вони були його вчителями чи родичами. Останній Тарновський загинув під час пожежі, коли завалився сволок у бібліотеці, з якої він виносив книжки.
— Тарновські були великими коронними гетьманами. Вони заснували, крім Тарнобжеґа, Тарнув, Тарноґруд і Тарнопуль.
— Тернопіль, — уточнюю я.
Хоча знаю, що раз вони були Тарновськими, а не Тернівськими, то не могли заснувати ані Тернополя, ані Терніва, ані Тернограда, ані Тернобрега.
Просто вже кортить мати еліту, здатну рятувати книжки в бібліотеці, а не власні шкури за яким-небудь межигірським парканом чи депутатським імунітетом. Щоб не було так соромно перед сусіднім заможнішим Сандомєжом.