В Ніжині знищують комунальну газету “Вісті”

Мене звати Білоусенко Максим мені 23 роки. Минулого року я закінчив Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, де двічі обирався головою студентської ради та представляв університет на всеукраїнському та міжнародному рівнях. Був членом всеукраїнської студентської ради при Кабінеті Міністрів та Міністерству Освіти. Також був членом правління Української Асоціації Студентського Самоврядування. Закінчивши університет, маючи дружину студентку та сина, якому недавно виповнився один рік, я зрозумів, що нікому моя освіта викладача ВНЗ не потрібна. Тому я знайшов себе в журналістиці. Спочатку я попрацював в приватній газеті «Ніжин-інфо», а потім доля мене закинула до міської газети, яка є комунальним ЗМІ «Вісті». З  цього й починається вся історія моїх проблем  та про це пізніше. Спочатку я хотів би розповісти про місто та міську владу, яка їм і керує.

Місто Ніжин – районний центр Чернігівської області з населенням приблизно 70 тисяч чоловік. Містом керує мер Михайло Приходько, який на останніх виборах набрав лише трохи більше 6 тисяч голосів, і все ж, завдяки низькій явці, йому вдалося набрати біля 10% голосів від загальної кількості виборців. Сам мер на сьогодні притягується до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину  – вимагання та отримання хабара в особливо великих розмірах.

Ніжинський міський голова, відчуваючи потребу у інформаційній підтримці і у формуванні негативного образу суду, видав розпорядження № 64, «Про покладання обов’язків головного редактора газети «Вісті» на Жагловську Г.В.», яка за дивним збігом обставин тільки два дні тому була прийнята на роботу кореспондентом. Цим розпорядженням фактично було вирішено питання призначення керівника друкованого засобу масової інформації Ніжинської міської ради.

Насправді  у міського голови відсутні повноваження не тільки призначати керівників засобів масової інформації міських рад, але й взагалі вирішувати будь-які трудові правовідносини ЗМІ, так як вирішення цього питання відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить до виключної компетенції міських рад.

Сама Жагловська Г.В.  втретє прийшла до газети і працювала там звичайним кореспондентом. Два попередні рази вона покидала пост керівника з величезним скандалом. (надсилаю Вам фотокопію характеристики з попереднього місця роботи – обласна газета «Гарт» та статтю з газети про конфлікт у газеті, який склався ще 2006 року ).

За час керування грудень 2010 – грудень 2011 Жагловська Г.В. у своїх публікаціях всіляко намагалася вигородити мера, який вчинив злочин, і описувала весь судовий процес над ним у світлі потрібному лише меру, задля того, щоб вводити в оману громаду.

Також керівник Жагловська Г.В. «загнала» газету з значні борги, які на сьогодні перевищують 240 тисяч гривень.

Тому депутати скористалися своїм правом і призначили мене, Білоусенка Максима, на посаду редактора газети. За дане рішення проголосувало 28 депутатів Ніжинської міської ради. У той же день я виконав рішення, видавши наказ, я приступив до виконання своїх обов’язків.

І тут розпочалось… Мер зупинив дію рішення з відверто надуманих мотивів і виніс його на повторний розгляд сесії. Депутати відмовилися збиратися на цю сесію. Тому вони направили листа на ім’я міського голови, в якому підтвердили свій вибір і наголосили на тому, що саме я являюсь редактором.  Трудовий колектив як співзасновник схвалив рішення міської ради і визнав мене керівником газети.  Взагалі з усіма  працівниками у мене склалися добрі відносини. Після призначення мене керівником газети  нарешті у колективу редакції з’явилася надія отримати заробітну плату на яку вони чекають понад 9 місяців. Не отримують вони її і зараз, оскільки через мій «підвішений» статус, який створив мені голова я й досі не внесений до відомостей про керівника в ЄДРПОУ та не маю права підпису в банку. Незважаючи на це, депутати виділили кошти у розмірі 75 тис. грн. на певний період часу, які необхідні для погашення частини заборгованості по заробітній платі з працівниками редакції. Проте мер М.Приходько уже як 4 місяці блокує надходження цих коштів на рахунки газети.

Міський голова М.Приходько, явно покриваючи Жагловську Г.В., і як пізніше виявилося її корупційні дії, всіляко намагається тиснути на мене, то погрожуючи кримінальною справою за привласнення владних повноважень чи шахрайство, то просто не підписуючи договори на висвітлення діяльності міської ради. Оскільки газета є комунальним засобом масової інформації, то основною її метою є висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування, а кошти за висвітлення є основним прибутком газети, так як місто в нас невелике і дуже мало рекламодавців.

Більше місяця редакцію тероризували чутки про нібито нове призначення т.в.о. редактора газети міським головою, але це питання так і залишилося чутками.  Уявіть собі відчуття, коли кожного дня, ідучи на роботу, думаєш про те, що на тебе може очікувати людина, яка представиться новим керівником газети і просто почне викидати тебе на вулицю.

Жагловська Г.В.  викрала трудові книжки працівників, печатку підприємства та установчі документи. Час від часу Ганна Вікторівна з’являється у приміщенні редакції, влаштовує лайки, блокує роботу газети. На мої численні заяви та заяви працівників міліція в діях Жагловської складу злочину не знайшла . Проте на брутальній лайці справа не завершилася. Прагнучи помститися мені особисто, Ганна Вікторівна написала заяву про викрадення у неї золотої каблучки, підтвердження існування якої псевдопотерпіла взагалі не надала.  Але через цю заяву редакцію майже кожного відвідують слідчі МВД.

Мною, як керівником, була проведена перевірка бухгалтерії газети, і виявилося, що  Жагловська сама собі нараховувала надбавки, хоча відповідно до Постанови  Кабміну № 377 нарахування надбавок за інтенсивність повинно відбуватися лише за рішенням або ж міської ради, або за розпорядженням міського голови. Через таке свавілля Жагловської Г.В. над газетою, друкованому органу завдано збитків більш як на 18 тисяч гривень.

Щодо мера міста, то попри рішення ради він продовжує не визнавати мене керівником газети. Тому я був змушений подати адміністративний позов до суду, щоб розібратися зі своїм «розмитим» статусом.

Продовження блокування роботи газети, яке є по суті останньою каплею терпіння колективу, стало не підписання міським головою Статуту газети у новій редакції, який був прийнятий 12 квітня на сесії депутатами Ніжинської міської ради. Чинна версія статуту датована 1996 роком. У ній фігурує Ніжинська рада народних депутатів, а також статут вимагає служити інтересам компартії.

Підсудний міський голова, будучи вищою посадовою особою місцевого самоврядування, привселюдно відхрестився від газети, заявивши що вона не є газетою Ніжинської міської ради!

Тому я звертаюся до Вас з проханням втрутитися у цей процес знищення Ніжинської газети, яка є надбанням всієї громади і зупинити це чиновницьке свавілля, яке намагається придушити свободу слова у нашому місті, оскільки єдине, чого боїться пан міський голова – це об’єктивного висвітлення судового процесу, який триває над ним і добігає до свого логічного кінця, у результаті якого він неминуче отримає обвинувальний вирок.

Таке божевілля триває чотири місяці. Не маючи доступу до банку та коштів газета все ж таки існує. Моє завдання, як керівника зробити все для того, що громада міста мала свою незалежну, об’єктивну та вільну пресу, яка не буде незаангажованою  і служити одній людині. Через це ми маємо таки проблеми і ми готові говорити про них на всю Україну, адже всі повинні знати правду про відверту корупцію в діях чиновників.

 Максим Білоусенко