Війна за медіа: імперія атакує

Законопроект №6523 у разі його прийняття дозволить легко і невимушено закривати будь-який файлообмінник

У середу, 25 квітня, освітній Комітет ВР під керівництвом Максима Луцького (Партія регіонів) може поставити крапку в підготовці рейдерського плану, який дозволить легко і невимушено закривати будь-який файлообмінник або інший інтернет-ресурс. На цілком законній підставі.

Контроль над медіа й поповнення партійної казни

Ідеться про рекомендацію до другого читання законопроекту №6523 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав». Формальними авторами законопроекту є той же Луцький М. (ПР), Самойлик К. (КП) і Зарубінський О. (Блок Литвина). Партійна приналежність авторів відповідає на ключове запитання: в чиїх інтересах буде перекроєно закон.

У разі прийняття проекту нинішня більшість отримає контроль над інформаційним інтернет-простором, а також його комерційними ресурсами. З одного боку, він дозволить безкарно «доїти» провайдерів під загрозою закриття сайтів їхніх клієнтів упродовж тижня. З усіма відповідними ресурсними та іміджевими втратами. З іншого боку – закривати рота будь-якому опозиційному інтернет-виданню, яке напередодні виборів заважатиме владі незручним контентом.

Громадяни програють у будь-якому разі. Якщо проект відправлять до сесійної зали зі схваленням профільного комітету (а в комітеті Луцького від цього може врятувати або чудо, або адекватний медійний розголос), ми можемо забути про свободу слова в інтернеті, а також про вільний доступ до файлообмінників на кшталт ex.ua, fs.ua тощо.

Але для Заходу в авторів є казкова легенда-«відмазка»: мовляв, треба ж нарешті навести лад із дотриманням авторського права в інтернеті. Може, ми й ув’язнили Тимошенко, але ж у решті випадків – хоч до рани прикладай.

Закриваємо упродовж семи днів без суду

Найбільш небезпечна для громадян новація, передбачена проектом, полягає у впровадженні процедури знищення інтернет-ресурсів упродовж семи днів без рішення суду(!), лише за підписом чиновника середньої руки.

Технологічно це виглядатиме таким чином. Суб’єкт авторських чи суміжних прав (назвімо для зручностізаявником) з реальних чи надуманих причин звертається до провайдера з вимогою припинити користування такими правами з боку гіпотетичного «порушника» (а ним може бути будь-який ресурс у інтернет-мережі), подавши при цьому комплект документів в обґрунтування такого «порушення». До прикладу, договори про належність прав.

У цьому випадку провайдер має у дводенний термін попередити «порушника» про необхідність усунення порушення. До прикладу, нібито «піратського» контенту. А якщо той продовжує розміщувати оспорювані об’єкти інтелектуальної власності або не надає пояснювальні документі упродовж двох наступних робочих днів, провайдер зобов’язаний заблокувати доступ до них або вилучити їх. А якщо це технічно неможливо – обмежити чи взагалі припинити надання послуг «порушникові». Іншими словами, закрити доступ до його сайту.

Якщо ж упродовж двох днів йому вдається надати обґрунтовані пояснення законності використання відповідних об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, провайдер передає Держслужбі інтелектуальної власності (далі – Держслужба) матеріали, отримані від обох сторін. Держслужба упродовж п’яти робочих днів ухвалює рішення по суті(!) винятково на підставі поданих сторонами документів. При цьому механізм розв’язання спору при поданні сторонами рівнозначних за юридичною силою документів, передусім договорів, відсутній начисто!

У разі ухвалення негативного для «порушника» рішення провайдер упродовж одного робочого дня (від дати отримання рішення від Держслужби) блокує доступ до відповідних об’єктів права або вилучає їх. А якщо це технічно неможливо – обмежує чи припиняє надання послуг порушникові.

Принагідно ставимо риторичне питання: на який термін застосовується ця санкція, якщо передбачено обмеження чи припинення, то хто наділений правом відновлювати доступ до інтернету, на яких умовах і впродовж якого часу? Зрозуміло, якщо не вказано в законі – на розгляд уповноважених структур, які в наших умовах напряму залежать від команд виборчого штабу ПР або їхніх бізнес-інтересів.

І насамкінець

Як свідчить практика, суттєво легше зупинити прийняття закону, який порушує права громадян, ніж потім ламати списи навколо його скасування.

Леся Оробець, для «Телекритики» 20-04-2012
http://www.telekritika.ua/media-suspilstvo/media-i-vlada/2012-04-20/71367

Language switcher