Ви, певно, вже читали оцю статтю: “О девушке Татьяне, шахтерском педучилище и рабах, живущих в нем”. І, мабуть, теж задумались: як таке можливо на другому десятку ХХІ століття?
Ми спробували знайти відповідь на це питання і 26 квітня 2012 року до Шахтарської міської ради та Шахтарського міського голови спрямували отакий запит на інформацію:
Шахтарська міська рада
Шахтарський міський голова
вул. Леніна, 4, каб. 408, м. Шахтарськ, Донецької обл., 86200
“26” квітня 2012р.
№ 2-26-04-2012
На підставі ст.34 Конституції України, ст.10 Європейської конвенції з прав людини, Закону України “Про інформацію”, Закону України “Про доступ до публічної інформації”,
Шановні пані та панове,
У процесі здійснюваного ГІМЦ “Всесвіт” спільно з Харківською правозахисною групою загальнонаціонального моніторингу дотримання права громадян України, нам стало відомо про те, що студентів Шахтарського педагогічного училища змушують прибирати трасу Ростов-Донецьк, міський парк, територію навколо гуртожитку та училища. А до студентки, яка насмілилася про це розповісти застосовують міри по обмеженню її спілкування зі світом, тощо. Деталі тут
http://pauluskp.livejournal.com/209633.html
http://pauluskp.livejournal.com/210365.html
Враховуючи вищевикладене, прошу Вас надати мені наступну письмову інформацію:
Чи ця інформація відповідає дійсності і якщо так, то на підставі якого нормативно-правового акту здійснюється, враховуючи ст.19 Конституції України, примус студентів до виконання чужої роботи?
Інформацію прошу надати відповідно до закону на адресу monitor@maidan.org.ua для широкого оприлюднення.
З повагою,
Наталка Зубар,
виконавчий директор ГІМЦ “Всесвіт”
Сьогодні, на вказану у запиті адресу електронної пошти надійшла відповідь, яку пропонуємо вашій увазі:
Як бачимо, відповідь ґрунтовна. Вона містить посилання на низку нормативно-правових актів, які, на думку очільників міста Шахтарська, цілком виправдовують примус до виконання роботи, яка, як нам відомо, не передбачена чинним законодавством України у якості обов’язкової для студентів педагогічних училищ. Примус, який прямо забороняє Стаття 19 Конституції України:
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповіді очільників міста Шахтарська згадується п. 5.1.4 “Правил благоустрою, санітарного утримання територій, забезпечення чистоти та порядку у місті Шахтарську”. За цим пунктом будь кого з господарюючих суб’єктів може бути примушено прибирати будь яку територія в межах міста. Про можливість такого примусу ми також нічого у чинному законодавстві не знайшли.
І в зв’язку з цим процитуємо ще й Статтю 92 Конституції України:
Виключно законами України визначаються:
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина;
2) громадянство, правосуб’єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;
3) права корінних народів і національних меншин;
4) порядок застосування мов;
5) засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв’язку;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім’ї, охорони дитинства, материнства,
батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров’я; екологічної безпеки;
7) правовий режим власності;
8) правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;
9) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;
10) засади регулювання демографічних та міграційних процесів;
11) засади утворення і діяльності політичних партій, інших об’єднань громадян, засобів масової інформації;
12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики;
13) територіальний устрій України;
14) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури;
15) засади місцевого самоврядування;
16) статус столиці України; спеціальний статус інших міст;
17) основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;
18) правовий режим державного кордону;
19) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації;
20) організація і порядок проведення виборів і референдумів;
21) організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України;
22) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Виключно законами України встановлюються:
1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют н а території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;
2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України;
3) одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів;
4) порядок використання і захисту державних символів;
5) державні нагороди;
6) військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;
7) державні свята;
8) порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.
Законом України оголошується амністія.
Отже, якщо згідно п. 5.1.4 згаданих вище “Правил” будь якого приватного підприємця можна заставити мести вулицю на іншому кінці міста, то чому б не змусити студенток педагогічного училища робити те саме? Адже ж органи учнівського та студентського самоврядування палко підтримують саме такий спосіб використання вільного часу студентів!
Таким чином можемо констатувати: ні Стаття 19, ні Стаття 92 Конституції України у місті Шахтарську в повному обсязі не діють. Міська рада Шахтарська та дирекція Шахтарського педагогічного училища користаються таким нормативно-правовими актами, які, на їхню думку, цілком виправдовують можливість примусу будь кого робити те, що вони вважають за потрібне. А за непокору,– показово цькувати неслуха та знущатись над ним.
Ми не маємо інформації про те, хто ще з студентів Шахтарського педагогічного училища, окрім Тетяни Коченкової, розуміє свої людські права. Хотілось би вірити, що, що таких багато. Однак, окрім Татьяны, ніхто інший не наважився сказати “Ні!”…
… Так же точно, але вже у Харкові, і не студенти, а дорослі люди, лікарі та вчителі за розпорядженням свого керівництва стали волонтерами нікому раніше невідомого Блаґотворітєльноґо фонда “Помоґі бліжнєму”, бігали по оселях літніх людей, заповнювали заяви на надання продуктових наборів на ім’я народних депутатів України, розносили ті набори, а деякі з вчителів не погребули й тим, аби змусити своїх учнів те робити. І що цікаво! На весь Харків не знайшлось і однієї Тетяни Коченкової, яка б публічно сказала: “Ні!”…
Не важко передбачити, що робитимуть, принаймні харківські, “бюджетники” яким випаде честь працювати у виборчих комісіях на виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року.