З 1989 по 2001 рік я працювала на консервному комбінаті. Після банкрутства комбінату (хтось добряче на цій схемі заробив), ми залишились без роботи. Таке було враження,що ніби помер хтось з родичів. Ми не розуміли, в силу своєї молодості, як такий гігант міг збанкрутувати ?! Хіба солдатам вже не потрібні каші і тушонки, хіба не смачна ікра кабачкова, різноманітні соуси, соте із баклажан, огірки і томати консервовані, фруктові соки, томатна паста, халва?
Мене все влаштовувало – відпрацювала зміну, а деколи дві і спиш спокійно. Зарплата, відпустка, лікарняний – гарантовані.
Після скорочення пам’ятаю до цих пір той страх перед майбутнім: чим займатися?
В центрі зайнятості мені запропонували перекваліфікуватися в приватного підприємця. Пам’ятаю, як для мене було дико соромно і незрозуміло йти і торгувати на ринок («базар»). На той момент працівники центру зайнятості дуже вміло аргументували, щоб були створені нові робочі місця і я , переламавши свій сором, оформила документи і стала приватним підприємцем. А це кредити на бутик, на товар, нічні оптові ринки, відсутність відпустки, навчання в університеті на заочній формі , зимою робота на морозі, влітку – на жарі, неможливість побути на лікарняному за необхідності, постійні стреси. Сім років такого темпу і організм дав збій. Я вже не зможу на морозі працювати, тому прийшлося переоформити бізнес на чоловіка.
І тут я з телевізора від урядовців чую «пускай идут работать на заводы». На які заводи, я вас хочу запитати?! На ті, з яких ви людей повиганяли і розпродали все обладнання, здали на метал, землі розпродали?! Половину здоров’я ми втратили на тих заводах, працюючи в воді і парі, а другу половину на ринках, не досипаючи і перемерзаючи.
Дуже важливий акцент. Зараз зіштовхують підприємців і бюджетників з приводу податків. Давайте спокійно розберемося. Бюджетнику зарплата нараховується і податки з неї вираховуються. Халтурив на роботі, сидів в інтернеті, розпивав чаї в робочий час, тріщав по телефону – зарплата все рівно нараховується. При цьому робоче місце йому організувала держава (опалення, вода, електроенергія). Навіть сторож, то біш охорона, зарплату одержує не з кишені службовця, а з державної кишені.
Підприємець всі умови праці повинен організувати і оплатити сам, плюс: податки, єдиний соціальний внесок, ринкові послуги (залежать від квадратури торгового місця), охорона 120 гр., на деяких ринках ще і зараз беруть щомісячну бронь і за щорічне перезаключення договорів . Ціна на електроенергію для підприємця на ринку в три-чотири рази вища.
І нікого не пече, як той підприємець виживає, більшість людей говорять: “Если бы им было невыгодно, то они бы не работали”. А де їм працювати зараз, хіба що замінити бюджетників, які халтурять , обслуговуючи платників податків?
Адже на ринках кожен другий з вищою освітою. Абсурд заключається в тому, що якщо підприємець неякісно обслуговує покупця, то понесе збитки, бо останній відмовиться придбати товар. Натомість чиновник, якщо неякісно обслуговує людей, чи паршиво працює, то не дивлячись на це , зарплата йому все рівно нараховується. З таким підходом у країні ніколи не наведеться лад – треба викорінювати ці шкідливі звички.
