Пісня “Яблучко” переможно шириться
Л.Подерв’янський, “Гамлєт”.
Властиво, нічого нового, жодного одкровення, лише ілюстрація.
Можливо, це не всім цікаво, але стаття 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає яку-не-яку відповідальність за порушення права на інформацію, а за п.11 ст.255 того ж КУпАПу протоколи про такі неподобства мають право складати “прокурор або уповноважена ним особа з числа працівників прокуратури“.
Сталося так, що прокуратура вже і не згадати якого Мухосранська відфутболила моє звернення про складення відповідного протоколу на якусь там посадову особу-порушника, порадивши звертатися до суду. До суду – то дуже добре, коли є час, натхнення і помічник, а коли нема – то є зазначений КУпАП. Невдовзі щось подібне написала і прокуратура іншого міста – ментального побратима Мухосранська.
Тож я за старою юридичною звичкою на всі випадки мати офіційний документ, вирішив взяти у Генеральної прокуратури України красиву папірчину-роз’яснення про належність до компетенції прокурорів і прокураторів оформлення протоколів за тією ст.212-3, щоб надалі тицяти її “футболістам” або тицяти “футболістів” об неї. Відтак, чудово знаючи сам правильну відповідь, прикинувся неписьменним посполитим і спитав (подаю тут дещо спрощено), а чи зобов’язані органи прокуратури розглядати звернення громадян про порушення права на інформацію і ті порушення “протоколювати”.
Відповідь ГПУ є просто розкішною і якось окремо (від того, що у заголовку) юридично коментувати її я рішучо відмовляюся – sapienti sat. Ось вона:
Будована адептами секти покращення і стабільности “нова держава”, в якій можливо, щоби центральний орган влади не міг/не хотів зв’язати кількох слів про свою компетенцію, вочевидь хворіє на щось на кшталт хореї Гентінгтона (вона ж – танок святого Вітта), з неконтрольованими рухами та ознаками прогресуючої деменції. Довго з цим зазвичай не живуть.
Шкода лише, що цей хворий не тільки не лікується, а ще і вимагає свого утримання нашим коштом і вважає себе “правовою державою”. Втім, у цьому клінічному випадку останнє – теж симптом.
Олександр Северин, к.ю.н.