Побував я таки, у Нововолинській школі № 2, що на Волині. Так воно все там і є, як розповідали. На другому поверсі – Прапор, Герб, текст Гімну України. А на третьому, де навчаються першачки – стенди, що прославляють події давно минулих днів радянської тоталітарної доби. Вже і О.Моренка, завідуючого міським відділом освіти, відправили на давно зароблену пенсію, а стенди знай собі висять, отруюючи душі і серця маленьких українських громадян авторитарним смогом. Смородом вождизму, зомбуючи на покірність, можливо, як майбутніх рабів.
І все це на тлі нещодавньої ліквідації музею Помаранчевої революції, тут-таки, у Нововолинську, у школі № 3, де я мав честь, неодноразово, бувати. Цілком пристойного, із численними експонатами із історичного київського Майдану та особистими речами його учасників. Що задумувався творцями, як школа патріотизму, підручник свободи, світло перемоги українського волелюбного духу над силами зла і темряви тоталітаризму. Не судилося.
А комуністична пропаганда так і продовжує знаходиться в українській школі № 2. Дехто із учасників тризни, плакальників за почилою радянською імперією, казав мені, що власну історію, хай навіть нав’язану загарбниками, таки варто знати. Слів нема. Не перекручену, правдиву, не отруєну імперською ідеологією та космополітизмом. Як і події на Майдані-2004 у часи протистояння добра і зла, світла і пітьми, спрагненого волі народу та «грошових мішків»… Та ось дилема: музею ПР нема, а тоталітарні експозиції продовжують тішити очі нововолинської місцевої влади. А чому не періоду Австро-Угорської династії Габсбургів чи Польської Корони? Вони ні у яке порівняння не йдуть із кривавою сталінською добою. Нам і галичанам за австрійців та поляків було непогано, як не дивно, якщо порівнювати життя мешканців Західної України зі страхіттями, що почали коїтись після пришестя «першого і другого совєта». Проте, на третьому поверсі школи № 2 документів про життя західняків, за польської та австрійської окупації, нема.
Як і нема про козаччину, Українську Народну Республіку, Західно-Українську Народну Республіку, січових стрільців, героїку УГА та УПА… Всі вони боролись за нашу і вашу свободу під синьо-жовтими прапорами, які закамуфльовані окупанти успішно пристосували для своїх бізнесових-шкурних потреб. Та і факти подвигів українців, у складі Польських Сил Збройних, що пролили свою кров у 2-у Світову проти німецьких окупантів, треба було б розгорнути у експозицію. Матеріалу достатньо. Діти про це абсолютно нічого не знають. А чого ж, товариші-панове міські чиновники, це теж безсумнівно, наша із вами історія! Яку ви хотіли б пошпурити у забуття, червоними, ізсередини, залишаючись.
У ст.20 Конституції України чітко прописані Державні символи України. Існує резолюція ПАРЄ «Про заходи спрямовані на ліквідацію спадку колишніх комуністичних тоталітарних режимів». Є два укази Президентів про ліквідацію імперських символів на території України. Мало? Тоталітарною символікою у Нововолинську, аж кишить. У майбутньому, на це буде звернена увага гостей, інвесторів та бізнесменів із Євросоюзу, що приїжджають сюди. Хай полюбуються екзотикою і досі існуючого на вулицях міста і у душах нововолинських міських керівників, дбайливо збереженого і примноженого за роки Незалежності, тоталітарного надбання.
05.09.2012 р.
Анатолій Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст, Нововолинськ