З листа студентки-акторки…
Мене пробило, спершу, на сміх, а потім задумався, що направду лист дуже серйозний…
“За час навчання у нас можна хіба добре натрахатися. Про те, що навчаєшся на акторку, нагадують тільки назви дисциплін і терміни в підручниках. Дівчата йдуть на міньєти з киїськими штокалами навіть заради “кушать подано”. Мужики перекваліфіковуються.
У кращому випадку можна пролізти в якесь гімно в наших театрах. Але то для тих, яким все по-барабану, тільки щоби вважали артисткою. Непогано, якщо вдається залізти на телебачення, але наші розповідають, що там рабство і гареми…
Не розумію, чому ви, всі дорослі, мовчите – у нас же тільки римейки з класики можна знімати півстоліття нонстоп…”
І спробуй тій дитині пояснити, що тільки у мене застрягло більше десятка франшиз, а скільки людей, серед яких дуже добрі і навіть блискучі режисери, просто забили на таке поняття, як українське кіно, бо кажуть, що воно мертве. (І це після такої блискучої школи, яка у нас була?!!)
З телебачення в теж великі проблеми, бо є багато телеканалів, які транслюють в інформаційному просторі України, але серед них майже не має українських.
Та просто цікавих не має! Бо всюди панує дух заробітчанства, як на російських каналах на початку 90-тих минулого, увага(!!!), тисячоліття!
Наприклад, мені інвестор ще в жовтні наобіцяв золоті гори, але потім так і не проплатив виконаний об’єм робіт, погодував обіцянками, а згодом припинив відповідати на дзвінки і будь-яке спілкування…
Виживаємо, в основному, хто за рахунок Росії, хто у проектах в Польщі. І так добре.
Хоча насправді нічого доброго у тому не має, а дуже зле, бо то означає, що сучасні види мистецтв у нас не розвиваються.
Наприклад, у світі видозмінюється кіно, воно набуває інших рис і змісту, а в нас навіть бракує його в класичних формах…
Українські громадські організації, в Україні і за її межами, які по-ідеї мали би сприяти, (як то роблять поляки, чи словаки), напічкані провокаторами або тупаками, які не здатні осмислити масштабів небезпеки того, що відбувається.
Хочеться матюкатися, ненавидіти, проклинати дебільних інвесторів, а потім думаєш: чого вимагати від чужих людей? Вони орієнтуються на державну політику. А держава, то чиновники, які в Україні навчилися безкарно мати зиск з будь-чого. Через них до нас не поспішають серйозні інвестори з-за кордону…
Коротко кажучи, мені тієї дівчинки досить шкода. Хоч написала трохи вульгарно, але відчувається, що щиро.
Бо нема на то ради (с).
Коротко кажучи, мені тієї дівчинки досить шкода. Хоч написала трохи вульгарно, але відчувається, що щиро.
Бо нема на то ради
І НЕ ТІЛЬКИ НА ТЕ… ЗНИК ДУХ ГІДНОСТІ У УКРАЇНИ, ЗАЛИШИЛИСЬ ТІЛЬКИ РАБСЬКІ ІНСТИНКТИ НЕВІЛЬНИКІВ
спасибо жителям дунбаса