Оксана ДУТЧАК
«Все было ясно. Пауки договорились» – ця цитата із твору «Важко бути богом» Аркадія і Бориса Стругацьких – перше, що прийшло мені в голову, коли в Інтернеті з’явилося фото Яценюка, Турчинова та Тягнибока, які тиснуть одне одному руки після підписання угоди про створення коаліції. Але зрозуміло, звичайно ж, було не все. Залишилося найцікавіше питання, хто кого обплів своєю павутиною. Іншими словами: хто задаватиме тон у цій коаліції.
Якщо для когось створення коаліції стало несподіванкою, то ви погано слідкували за політичним життям країни. Адже ще 5 серпня 2011 року утворився Комітет опору диктатурі, до якого, між іншими, увійшли «За Україну!», ВО «Свобода», «Громадянська позиція», ВО «Батьківщина», «Фронт Змін», НРУ.
Тенденція до зближення також стає очевидною, якщо поглянути на вуличну активність «Свободи» та партій Об’єднаної опозиції (далі – ОО). Як показує моніторинг Центру дослідження суспільства, який проводиться за підтримки фонду «Відродження», у 2010 року лише 22% протестних акцій партії ОО проводили разом зі «Свободою». У 2011 році цей показник зростає лише на 3%, а от у 2012 році свободівці долучаються вже до 43% акцій «опозиціонерів».
Так поступово в Україні сплелася дивна павутина – результат схрещення радикальних правих і «європейських демократів». Навіть якщо ставити під сумнів означення ОО як «європейських демократів», навіть якщо критикувати саме означення «європейських демократів», сумніватися у тому, що різниця між «Свободою» і ключовими гравцями ОО є, поки не доводиться. Але на одній павутині різним павукам не вжитися – комусь із коаліції доведеться мімікрувати, щоб бути під стать своїм «партнерам». А от хто саме із цих, боюся, вже не ситуативних союзників зміниться?
Деякі з моїх знайомих вірять в те, що, пройшовши до парламенту, «Свобода» стане більш «демократичною», сором’язливо заховавши своє ультраправе минуле. Здавалося б, такий розвиток подій можливий, зважаючи на «трансформацію», яку пройшли погляди її лідера Олега Тягнибока. Навряд чи зараз він дозволить собі славити боротьбу з «москалями», німцями, «жидвою» та іншою «нечистю», яку так палко прославляв у 2004 році.
Але, на жаль, «демократизація» «Свободи» малоймовірна, особлива зважаючи на її потужне радикальне соціал-націоналістичне крило представлене, зокрема, Юрієм Михальчишиним і Андрієм Іллєнком. Я радше повірю в те, що Об’єднану опозицію все більше зноситиме у бік їх новоспечених партнерів по коаліції. Принаймні саме таку тенденцію можна побачити, досліджуючи протести за їх участі по тематиці.
Перш ніж звернутися до даних, необхідно зробити одну важливу поправку. Починаючи з 2011 року методика моніторингу змінилася – кожному протесту присвоювалася не одна, а до трьох тематик. Через це порівняння між даними до зміни методології (2010 рік) та після цієї зміни (2011 – серпень 2012) варто робити обережно.
Ідеологічні конфлікти – конфлікти які виникають на фоні регіонального (Схід-Захід), мовного, церковного, геополітичного (Європа-Росія) поділів, історичних суперечок (ОУН-УПА, СРСР) – очевидно, характерні для «Свободи». За весь час моніторингу цих питань стосувалася значну частину їх акцій і, як видно з графіку, ця зацікавленість зростала. Ту саму тенденцію до зростання можна чітко побачити і у протестах, до яких долучаються партії ОО. Ця тенденція настільки сильна, що у 2012 році, у порівнянні з 2011, частка ідеологічних протестів у активності цих партій більш ніж подвоїлася.
Звернення до ідеологічних питань у «опозиціонерів» супроводжувалося ще одною досить явною тенденцією – падінням їх зацікавленості у соціально-економічних протестах. Так участь представників ОО у соціально-економічних протестах впала від 33% у 2011 до 19% у 2012 році. Навіть у 2011 р. ОО приділяла увагу соціально-економічним питанням вдвічі рідше, ніж вони піднімалися у той рік серед усіх протестних подій в Україні всередньому (60%). А в цьому році на фоні ОО крайня права «Свобода» виявляється навіть більш уважною до нагальних соціальних проблем українського суспільства. Якщо глянути на тематику спільних протестів представників ОО та «Свободи», то в 2012 році 74% їх спільних протестів стосуються ідеологічних питань і лише 22% – соціально-економічних. Можна передбачити пріоритети новоспеченої коаліції у майбутньому парламенті.
Уже цих даних достатньо, аби зробити висновок, що з 2010 року представники Об’єднаної опозиції все частіше не тільки проводили спільні акції з ВО «Свобода», а й зближувалися ідейно. При цьому саме «Свобода» задавала тон цьому зближенню – у союзі з нею «опозиціонери» ще менше цікавилися соціально-економічним становищем українців, активно долучаючись до «культурних війн» із правого боку. Не останню роль у цьому зближенні, варто сказати, зіграла політика влади, зокрема провокаційний закон про мови, який тісно звів опозицію різного ґатунку на вулицях України.
Блог автора