От – лист Якімівської селищної ради про те, що зі свободою мирних зібрань у Якімівці все добре, що у ради не засвербили руки якось свавільно “впорядкувати” порядок реалізації права на мирні зібрання, а совковим указом з тих питань вони не керуються, бо не існує такої держави “СРСР”. Молодці!
А от – лист з селища Веселівка, де не лише засвербили руки визначити місця проведення мирних зібрань (іншими словами – не маючи за законом таких повноважень, обмежили реалізацію права на мирні зібрання за територією), але і при тому вважають чинним той “указ президії ВР СРСР”.
“Два світи – два способи життя”, як колись казали у Совдепії. Про яку єдину державну політику за таких умов можна серйозно вести мову? Для повноти картини зазначимо, що за чинним Законом України “Про Конституційний Суд України” неоднозначне застосування законів органами місцевого самоврядування не вважається підставою для звернення до КСУ. Тобто у селі А може бути одна політика і практика щодо конституційних прав громадян, у селі Б – інша, але державу то на сьогодні мало цікавить. Питання прийняття в Україні якісного закону про свободу мирних зібрань є, на переконання “Майдан Моніторингу“, вкрай актуальним.