Виступ на Круглому столі газети «День» за підтримки ІЦ «Майдан Моніторинг» за темою «Жива громада Харкова: успіхи, поразки, перспективи» 22 квітня 2013 року
Дуже приємно опинитись серед стількох небайдужих людей, які роблять свою справу не за гранти, а щоб наше місто стало кращим.
Підсумовуючи почуте на круглому столі, хочу сказати, що у основі роботи громадських організацій повинні бути три ключові принципи – законність, відсутність політики та системність.
1. Законність
Підґрунтя роботи будь-якої ГО – це тверда правова позиція:
– не можна вимагати незаконних речей;
– у роботі потрібно використовувати лише законні методи.
Невиконання цих позицій дає сильні аргументи для противників. А закон дає багато легальних інструментів для роботи ГО – це запити на публічну інформацію, звернення громадян (в т.ч. колективні), скарги, позови в суди, мітинги, громадські ради тощо. Потрібно вміти використовувати всі ці інструменти.
І обов’язково – треба притягати до відповідальності чиновників, які порушують законодавство. Якщо чиновник говорить “Вы неправильно заходите на район” – треба організувати йому 2-3 заходи у прокуратуру. Після цього відношення зміниться.
Як це зробити? Стаття 212-3. Кодексу про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за:
– неправомірну відмову в наданні інформації;
– несвоєчасне або неповне надання інформації;
– надання інформації, що не відповідає дійсності.
Все це – у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України “Про інформацію”, “Про доступ до публічної інформації”, “Про звернення громадян”, “Про доступ до судових рішень” та “Про засади запобігання і протидії корупції”.
Скарга в прокуратуру на неправомірну відмову у запиті на надання публічної інформації може привести не тільки од адмінштрафу, але й (чого бояться чиновники) – до оргвисновків.
2. Відсутність політики
Як показує практика, участь політиків у заходах ГО – це гарантія невдачі. Захисники Лісопарку програли, коли з’явився Аваков: громадський рух перетворився на політичне протистояння, а громадські активісти – на статистів у чужій виставі.
А недавно наш земляк Роман Шрайк закликав киян зібратись 2 квітня на мітинг за вибори у Києві. Коли мої знайомі кияни туди прийшли і побачили ліс вудочок з партійними прапорами – вони розвернулись і пішли геть. В результаті акція провалилась.
Звідси висновок: політики повинні бути лише рядовими учасниками громадських рухів, та не засмічувати їх своїми лозунгами, символікою та піаром.
3. Системний підхід
Щоб ефективно досягати своїх цілей, громадські руки повинні працювати системно. Наприклад, замість того, щоб розбивати лоба на захист одного історичного будинку – треба скласти реєстр таких будинків та захищати їх списком, та вимагати від відповідного органу охорони культурної спадщини виконання норм законодавства про охорону культурної спадщини:
– підписання охоронних договорів на пам’ятки культурної спадщини;
– дотримання режиму використання пам’ятки культурної спадщини;
– проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт;
– скасування змін призначення пам’яток культурної спадщини, тощо.
Перелічені цілі потрібно досягати за допомогою вказаних вище у п.1 юридичних інструментів – запитів на публічну інформацію, звернень громадян та громадських організації тощо.
Олексій Романов, керуючий партнер юридичної фірми, голова харківського представництва ВГО “Ефективний власник”
