Звернення Громадянського руху «Відсіч» до політичної опозиції

Текст цього звернення активісти передали трьом опозиційним партіям – «Батьківщині», «Свободі» та УДАРу – 15 травня під час проведення акції біля офісів цих трьох сил.

Звернення Громадянського руху «Відсіч» до політичної опозиції

Звертаємося до вас у зв’язку з ситуацією довкола виборів Київського міського голови та дискусій навколо єдиного кандидата від опозиції.

Однією з кандидатур, яка обговорюється як найбільш вірогідна, є народний депутат України Петро Порошенко. І ми закликаємо вас відмовитись від висунення цього політика як єдиного кандидата від опозиції як з ідеалістичних, так і з прагматичних міркувань. Бо результатом може бути програш на виборах й продовження монополії Партії регіонів на владу у Києві.

Минулі вибори показали несприйняття киянами нинішньої влади та готовність голосувати навіть за не дуже відомих кандидатів від опозиції, аби не пустити до влади регіоналів. І це дає опозиції можливість більш широкого, ніж завжди, вибору кандидата. Водночас, якщо подивитися на список переможців парламентських виборів у Києві, то можна побачити, що серед них немає жодного, хто викликав би антипатії якоїсь значної частини опозиційного електорату. Тому застосування підходу «Робимо, що хочемо, все одно проголосують, бо опоненти ще гірші» може зіграти з вами злий жарт. Бо саме за такий підхід нинішня опозиція розплатилася у 2010 році втратою влади та ув’язненням її лідерів. Адже далеко не всі люди готові голосувати за когось просто через те, що він – опозиціонер. Ставлення до опозиції в суспільстві також є доволі критичним, і чимало людей дивляться під час виборів не лише на політичний окрас, а й на вчинки кандидатів. Далеко не для всіх сама приналежність до опозиції є достатньою причиною, аби віддати свій голос. Чимало людей голосують насамперед за базові цінності, і їм все одно, опозиційний чи провладний кандидат нехтує цими цінностями, лицемірить, послуговується подвійними стандартами.

Для великої частини опозиційного електорату у Києві однією з таких цінностей є українська мова. І переважна більшість прихильників збереження української мови належить саме до опозиційного електорату. Петро Порошенко на словах не позиціонує себе як противник української мови, однак його вчинки суперечать його словам. Корпорація «ROSHEN», власником якої він є, ще до появи закону Ківалова-Колесніченка «Про засади державної мовної політики» почала активно впроваджувати норми цього закону (тоді ще законопроекту) в життя, повністю перейшовши на випуск продукції в російськомовних етикетках. А президент «ROSHENу» Валерій Москалевський обізвав тролями українців, які прагнуть бачити у власній державі продукцію українського виробника в україномовних етикетках. На тлі відкриття нової фабрики «ROSHENу» в Угорщині та копійчаних додаткових витрат на випуск україномовної етикетки ці слова виглядали більш цинічно, ніж слова, наприклад, наглядача концтабору, який відправляв в’язнів на смерть, бо йому також потрібно було виживати. Однак, навряд чи в когось повернеться язик виправдати катів, хоча перед ними, на відміну від Порошенка і Москалевського, часто справді стояв вибір – іти в наглядачі, щоб вижити, чи у в’язні, де висока ймовірність загинути.

В той самий час очолюване Петром Порошенком Міністерство економічного розвитку і торгівлі у своїх зауваженнях до законопроекту «Про вищу освіту», який розробляла робоча група під керівництвом Михайла Згуровського, висловилось не лише щодо питань своєї компетенції, а й за звуження ролі української мови як мови викладання, чим перевершило навіть Дмитра Табачника, чиє міністерство до статті «Мова викладання у вищих навчальних закладах» зауважень не надало.

Також реклама передплати російськомовного журналу «Корреспондент», який належав Петру Порошенку, містила в собі відверту зневагу до визначних постатей в історії України: «Сластолюбец Мазепа», «Истоки УПА: все-таки нацисты?» тощо (після обурення громадськості ця реклама зникла).

Щодо етикеток продукції «ROSHENу» Петро Порошенко нібито зреагував на реакцію громадськості, скликавши Раду директорів, яка прийняла рішення повернути українську мову призначеній для продажу в Україні продукції. Однак, попри заяви П. Порошенка про те, що «українські товари на українському ринку мають бути українською мовою», що «ROSHEN» – це не просто бізнес, це один з брендів України в світі», що «питання, які стосуються мови, суверенітету і територіальної цілісності – це державні питання», продукція «ROSHENу» і досі продовжує випускатися в Україні в російськомовних етикетках, про що свідчать наші постійні моніторинги, і в чому кожен з вас може переконатися, зайшовши до будь-якого магазину й перевіривши дату випуску продукції. Ви чудово розумієте, що російськомовна етикетка продукції означає звуження україномовного простору, зменшення сфери вживання української мови. Як і чудово розумієте те, що в Україні немає жодної людини в будь-якому регіоні, яка б не змогла зрозуміти зміст україномовної упаковки продукції, тим більше такого відомого для всіх бренду як «ROSHEN», який іще нещодавно всі без проблем купували в україномовній упаковці хоч на Донбасі, хоч у Криму, хоч у Росії.

Шановні опозиціонери, до виборів ви обіцяли захищати українську мову, хоча, на нашу думку, доклали до її захисту замало зусиль. Арсеній Яценюк і Олег Тягнибок навіть обіцяли скасувати законопроект Ківалова-Колесніченка «Про засади державної мовної політики» (при цьому застереження «якщо матимемо більшість у Верховній Раді» в їх словах не було). Але і досі обіцянка не те що не виконана, а навіть якихось серйозних рухів у цьому напрямку не спостерігається, бо не можна вважати такими формальну реєстрацію законопроектів, які при нинішньому складі Верховної Ради не мають шансів бути проголосованими. При тому, що для захисту української мови існує безліч способів, які чомусь не застосовуються опозиціонерами, та при всіх ресурсних можливостях опозиції все це схоже на маніпуляцію примітивною «біомасою». І обговорення кандидатури Петра Порошенка на посаду міського голови столиці України посилює ці підозри.

Але ми – не біомаса. І нам не потрібна зміна влади просто заради зміни. Нам потрібна зміна політики. Бо для нас все одно, хто нищитиме українську мову – регіонал чи опозиціонер. Нам потрібно, щоб її знищення припинилося. Саме тому, коли ви боролися за свої депутатські місця, експлуатуючи для здобуття голосів виборців і питання української мови, ми власними зусиллями, без жодної підтримки опозиційних лідерів організували кампанію «Помста за розкол країни», яка була спрямована проти тих, хто тим чи іншим чином доклався до прийняття або впровадження в життя закону «Про засади державної мовної політики». Внаслідок цієї кампанії, спрямованої тоді проти Партії регіонів, Комуністичної і Народної партій та їх кандидатів, чимало висуванців від влади не стали депутатами. Після виборів ми проголосили, що ця кампанія не закінчена, і її об’єктами й надалі ставатимуть ті, хто впроваджує норми цього закону в життя. Як це і робить Петро Порошенко. Навіть гірше. Бо впроваджує не обов’язкові норми, а послуговується можливостями цього закону, які не є обов’язковими для виконання.

З огляду на кампанію «Помста за розкол країни», нас важко звинуватити в роботі на владу. Як і важко звинуватити в роботі на якогось опозиційного опонента Петра Порошенка, до яких в нас також досить скептичне ставлення (особливо до непрохідного Миколи Катеринчука, який вже фактично розпочав передвиборчу кампанію, чим де-факто допомагає Партії регіонів). Сам Петро Олексійович чудово знає, що ми проявили залізну витримку, вели з ним довге листування, де він уникав пояснень щодо багатьох питань й коротко реагував лише на окремі листи. А після його обіцянки повернути продукції «ROSHENу» україномовні етикетки ми в терміновому порядку скасували призначену на наступний день загальноукраїнську акцію щодо заклику бойкотувати продукцію «ROSHENу». Причому скасували ціною втрати багатьох волонтерів, які не зрозуміли такий наш крок й закликали нас не вірити словам. Після того, як ми знову мали намір розпочати кампанію, Петро Порошенко запросив нас під Новий рік на екскурсію до Вінницької кондитерської фабрики, аби ми переконались, що випуск продукції в україномовній етикетці розпочався. Ми попередили його, що моніторитимемо ситуацію, і робили це впродовж більш ніж достатнього періоду, аби можна було повністю перейти на випуск продукції в україномовній упаковці (за словами самого Петра Порошенка, для цього потрібно 3-4 місяці). Однак більше ми не віримо словам і обіцянкам. Тим більше, що в інтерв’ю Радіо Свобода Петро Порошенко чітко заявив, що ситуація його влаштовує: «Кожен має можливість вибирати шоколад з тією обгорткою, і з тим смаком, який йому до вподоби». При цьому, як і колись президент «ROSHENу», згадав про «виживання». І це на тлі регулярної появи своєї особи в різноманітних рейтингах найбагатших людей.

Чим позиція Петра Порошенка відрізняється від позиції Вадима Колесніченка, який також не виступає за ліквідацію української мови і також визнає її державною? Колесніченко, як і Порошенко, пропонує, аби всі могли вибирати. Але ж і нам, і вам чудово зрозуміло, що такий «вибір» в умовах, які склалися в Україні після кількох століть нищення української мови, означатиме поступове витіснення українською мови та цілковите її зникнення через кілька десятків років.

Ми повідомляємо, що за результатами нашого моніторингу плануємо відновити кампанію проти «ROSHENу» незалежно від того, висуне опозиція Петра Порошенка як єдиного кандидата на посаду Київського міського голови чи ні. І жодна обіцянка Порошенка щось зробити більше нас не зупинить. Зупинить нас лише повне припинення випуску призначеної для продажу в Україні продукції в російськомовній упаковці незалежно від регіону, де ця продукція продаватиметься.

Нашу позицію поділяє й частина опозиційного столичного електорату, яка не віддасть свої голоси Петру Порошенку, хто б не був його суперником. Також частина опозиційно налаштованих до нинішньої влади людей висловить підозри, що Петро Порошенко після перемоги на виборах може кинути опозицію й перейти до табору влади. Хтось згадає його членство в медведчуківській СДПУ (о), хтось його участь в заснуванні Партії регіонів та об’єднання ЗУБР («За Україну, Білорусь і Росію»), хтось його участь у війні проти Юлії Тимошенко, хтось роботу в уряді Азарова на посаді міністра, хтось зазначить, що він досі не входить до жодної з опозиційних фракцій й часто голосує разом з владою, а не з опозицією. І загальна кількість цих людей може скласти саме ту частку, яка не дасть П. Порошенку перемогти на виборах. Вони не проголосують за кандидата-регіонала, однак за Порошенка не проголосують також. І в умовах низької явки (а явка на місцевих виборах завжди нижча, ніж на загальноукраїнських), застосування владою адмінресурсу, підкупу, інших брудних технологій висунення Петра Порошенка може призвести до того, що у Києві перемогу святкуватиме Партія регіонів, чого нам найменше б хотілося.

На київських міських виборах ми продовжимо свою кампанію «Помста за розкол країни», і її об’єктом в обов’язковому порядку стане кандидат від влади, якщо вона до того часу не скасує ганебний закон Ківалова-Колесніченка. І менш за все ми прагнемо опинитися в ситуації, коли поряд з провладним кандидатом об’єктом нашої уваги став би також узгоджений опозицією кандидат. Тому ми закликаємо вас висунути на посаду Київського міського голови кандидатуру, яка не викликає стільки заперечень у виборців.

Нас не влаштовує демагогія деяких опозиційних депутатів про те, що всім потрібно об’єднуватися проти Януковича. На наше переконання, об’єднання не має бути за будь-яку ціну. Ми не проти об’єднання всіх, і самі ситуативно у різних питаннях об’єднуємось з дуже різними силами. І не проти об’єднання з Петром Порошенком. Але проти того, щоб розплачуватися за таке об’єднання посадами чи цінностями. Бо інакше за об’єднання з комуністами проти Януковича доведеться розплачуватися пам’ятниками жертвам Голодомору, а за об’єднання з притиснутими Сім’єю олігархами – державними стратегічними об’єктами. Об’єднання за такими меркантильними принципами означатиме, що нова влада буде нічим не кращою за нинішню, і вона так само торгуватиме Україною та цінностями, як і нинішня.

Тому ми звертаємося до опозиції із закликом бути принциповими й дотримуватися тих слів та обіцянок, які вона виголошувала і виголошує перед виборцями. Ваша репутація і так підмочена тушкуванням, неголосуванням частини ваших «нетушкованих» депутатів за ті питання, які ви самі проголошуєте принциповими, скандалом довкола ТВі, безграмотно написаним законопроектом про внесення змін до Кримінального кодексу, за яким ті, хто знімає на камеру свавільні дії міліції, депутатів чи бритоголових «журналістів», автоматично трактуватиметься як злочинець (при цьому реакція авторів законопроекту на обурення громадськості була не менш безграмотною, ніж сам законопроект), бездіяльністю у багатьох сферах, попри численні словесні виверження з трибун. Не знижуйте довіру до себе ще й висуненням Петра Порошенка на посаду мера столиці. Бо як ви поясните виборцям, що відстоюєте українську мову, якщо висуваєте на таку посаду людину, яка сприяє її зникненню? І як дивитиметься після цього в очі виборцям, наприклад, «Свобода», яка позиціонує себе як захисник всього українського? Невже за єдність опозиції вона розплатиться українською мовою та паплюженням історії України? А може краще зберегти цю єдність, підшукавши на посаду Київського міського голови менш контраверсійну кандидатуру? Бо ви вже висунули від усіх трьох опозиційних сил на мера Василькова людину, яка більше переймається захистом російської мови, ніж української, а також повчає дітей своїх однокашників бути гідними власних батьків, тоді як власну дочку не відмовляє від вірнопідданої праці на Табачника (чи не тому, що поділяє його погляди?).

В опозиційній команді має бути чимало гідних посади Київського міського голови кандидатів. Бо інакше як вона збирається керувати всією країною, якщо не має кого запропонувати навіть на посаду мера столиці, окрім однієї людини?

Також хочемо зазначити, що сам по собі Київський міський голова буде лише безправним ведучим на сесії Київміськради та виконавцем волі її прорегіональної більшості. Тому закликаємо вас відстоювати проведення виборів не лише Київського міського голови, а й Київської міської ради, термін повноважень якої також минає. Проведення виборів виключно мера при збереженні нинішнього складу міськради є просто безглуздим. Владу в столиці треба міняти всю.

Широ сподіваємося на ваше розуміння і вашу відповідальність перед Україною та своїми виборцями.

Громадянський рух «Відсіч»

2 Comments

  1. Когда люди не думают о своей стране, о ее исконных символах и языке, который создает ощушение и менталитет единой нации, они превращаются в мусор с демагогами-“полковниками” , паханами и шестерками. Отличие патриотической части оппозиции состоит в том, что она прдодолжает дело, за которое веками настоящие герои шли на смерть. Только такая высокая планка позволит создать общество людей, а не быдла, ратующее за власть бандитов и приспешниов всякого рода убийц.

    • Мовам Бог надає своє життя і усяка мова має душу. Усяка мова із часом трансформується через взаємопроникнення культур і мов сусідніх народів та народів із потужною економікою і наукою. Так з’явилася на світ Божий українська мова із староруської та польської, а зараз йде експансія на українську мову мови галицького етносу, який увібрав в собі мови Австроугорщини, Польщі та Німеччині. У часи радянської держави і руської імперії експансією на молоду українську мову була російська мова. Тобто, українській етнос продовжує формувати свою мову і саме через мову хоче показати світові свою само ідентифікацію. Не щирість сьогоднішніх дбайливців української мови саме в тому, що українську мову хочуть протиставити фактично мові витоків українського народу із матрицею Київської Руси Мова Богом дана для спілкування, а в Україні політики роблять навпаки і громадян не українського етносу на території сучасної держави України зробити яничарами та насильно позбавити їх генетичної та історичної пам’яті. Адже територія сучасної держави Україна формувалася у часі не тільки із різних етносів, але і проводилися історичні події масштабного переселення росіян на свої південні землі на Катеринославщині, Донбасі, Криму та півдні російськох імперіх які зараз стали південно-східними території сучасної України. Україна не є однорідною по народу, що її заселяє, створювалася не одним етносом, а кількома із яких два мають приблизно однаковий процент населення та мають однакові права як громадяни. Тому і Українська, і російська мови повинні мати споріднений статус . Проблеми мови і націоналізму немає у народі – вона є тільки в умах та технологіях політиків. Громадяни України і розуміють, що такі антилюдські проекти У ВР, щодо обов’язковості вказувати свою національність чи свій етнос – це є просто піар акції аби мати у своїй підтримці свій протесний малоінформований електорат і ніколи ці проекти у ВР не пройдуть, але ж кому ще служить “Свобода” – таке питання все частіше в людських розумах. І деякі висновки по тим шахрайським діям “Свободи” говорять про відсутність всякої моралі у цих іуд, що взяли для своєї політичної реклами саме національні ідеї аби прийти до свого корита!

Los comentarios están cerrados.