Андрій Кравчук: Мистецтво розведення кошенят

«Оцените красоту игры. Мы их развели, как котят».

М. Чечетов, член Президії Політради Партії регіонів

У своєму блозі на сайті «Української правди» Вадим Колесніченко, заступник керівника фракції Партії регіонів у Верховній Раді України, регулярно звітує, як уміло і творчо він пропагує ідеї Русского Мира в нашій країні. Зокрема, запис від 4 квітня цього року розповідає про те, як йому вдалося руками представників так званої «проєвропейської опозиції» ще на крок віддалити Україну від ЄС і, навпаки, наблизити до своєї духовної Батьківщини – Росії. «Комитет по вопросам законодательного обеспечения правоохранительной деятельности поддержал принятие моего проекта Закона Украины № 1155 “О запрете направленной на детей пропаганды однополых сексуальных отношений”. Даже оппозиционеры Мищенко А.М. и Кожемякин А.А. после того как прозвучала фраза “вот сейчас голосование за этот законопроект и покажет, кто из присутствующих кто…?” не смогли опровергнуть необходимость данного закона! … Это был один из немногих случаев в Верховной Раде, когда политические убеждения и партийная солидарность были отодвинуты на второй план, уступив место истинным человеческим ценностям», – із законною гордістю розповідає головний російський співвітчизник України.

Питань до пана Колесніченка немає. Він послідовний у своїх висловлюваннях і справах. Є питання до тих з українських політиків, які декларують свою прихильність «європейським цінностям» і євроінтеграції. Зокрема, народним депутатам з ВО «Батьківщина», ВО «Свобода» та Партії регіонів, які про це гучно заявляють за кожного зручного випадка. Ви, разом з паном Колесніченком, теж вважаєте, що гомофобія – це і є справжня людська цінність? Навіщо ж тоді ви бажаєте інтегрувати Україну з Європейським Союзом, який не далі, як у липні цього року на найвищому рівні офіційно визнав захист прав ЛГБТ одним з пріоритетів своєї як внутрішньої, так і зовнішньої політики? У вас хибні уявлення про сучасну Європу, панове депутати. В країнах ЄС можуть точитися дискусії з приводу окремих конкретних прав лесбійок, геїв, бісексуалів і трансґендерів (наприклад, щодо всиновлення дітей), але загальний принцип заборони на дискримінацію ЛГБТ – це вже аксіома, одностайна думка всіх основних політичних сил, в тому числі консерваторів і християнських демократів (до яких зараховує себе ВО «Батьківщина») і соціал-демократів (якими вважає себе Партія регіонів). Ось із крайніми націоналістами, до яких відноситься ВО «Свобода», дещо складніше. У більшості європейських країн вони є маргінальними партіями, що не представлені у владі. Але там, де представлені – наприклад, Австрійська Партія Свободи, – їх позиція, в цілому, співпадає з позицією консервативних політичних сил. До речі, найвідоміший з лідерів цієї партії, який і привів її до популярності та влади в Австрії, Йорґ Гайдер, як стало відомо після його смерті, сам був гомосексуалом. І його партія не тільки спокійно прийняла цей факт, але навіть встигла на короткий час обрати коханця покійного лідера в якості його наступника. Кожен бажаючий може зазирнути на сайт «Свободи» і прочитати панегірик з приводу передчасної смерті видатного австрійського націоналіста авторства не кого іншого, як голови ВО «Свобода» пана Олега Тягнибока під заголовком «Сумуємо за Йоргом Хайдером – великим сином австрійського народу».

Народний депутат від «Батьківщини» Володимир Ар’єв у своїх текстах наполегливо проводить думку про те, що, мовляв, інтереси ЛГБТ в Європі лобіюють негідні ліваки – комуністи та соціал-демократи, – а тверді праві консерватори, якими бачать себе більшість наших політиків, стоять горою за якісь «традиційні християнські цінності». Я змушений розчарувати пана Ар’єва – це не так. Першим міністром – відкритим геєм в Норвегії став консерватор, а в 2008 р. в Норвегії був прийнятий закон про одностатевий шлюб тільки тому, що його підтримала опозиційна Консервативна партія. У Великобританії закон про одностатевий шлюб взагалі був ухвалений за ініціативою прем’єр-міністра Девіда Кемерона – лідера Консервативної партії, тієї самої, яку свого часу очолювала «залізна леді» Маргарет Тетчер, ікона всіх консерваторів світу. Всі резолюції про захист прав ЛГБТ в Раді Європи в останні роки ухвалюються за спільними ініціативам депутатів з основних політичних груп, серед яких неодмінно числиться і Європейська Народна Партія, чиїм членом є «Батьківщина». Бути гомосексуалом в сучасній Європі не соромно. Соромно бути гомофобом.

Часто доводиться бачити згадування якихось «традиційних українських цінностей», до яких, нібито, відноситься і дискримінація стосовно ЛГБТ. Однак спробуйте-но знайти в українських історичних документах хоч яке-небудь підтвердження цієї тези. Хоч якусь згадку про те, що до 1917 року десь когось в Україні покарали «за гомосексуалізм». На перевірку виявляється, що ця «традиційна цінність» виникла в 1934 році за вказівкою однієї-єдиної людини – товариша І.В. Сталіна. Тому зрозумілий завзятий захист цієї «традиційної цінності» з боку КПУ (і повне заперечення її з боку більшості сучасних західних комуністичних партій), але ж полум’яним антикомуністам якось дивно солідаризуватися з найкращим другом студентів і фізкультурників.

Ви вже якось визначитеся, любі українські політики, хто для вас прем’єр-міністр Бельгії, віце-канцлер Німеччини, мер Парижа, не кажучи вже про сотні відомих письменників, акторів, музикантів тощо – брудні ганебні збоченці чи достойні та поважні люди. Смішно виглядають спроби в буквальному смислі виглядати святішим за Папу Римського або Патріарха Московського, які публічно заявляють про неприпустимість несправедливої ​​дискримінації ЛГБТ. Нерозумно виглядають нарікання на те, що український виборець гомофобний, тому доводиться враховувати його почуття – та як же йому не бути гомофобним, якщо ви самі цю гомофобію і заохочуєте? Ви розпалюєте ворожнечу і ненависть стосовно ЛГБТ – вам і виправляти свої помилки. Не треба перекладати свою роботу на чужі плечі. У лідера Об’єднаної опозиції пана Яценюка з’явилася чудова ідея – не треба ухвалювати закон про заборону дискримінації, який вимагає від України Євросоюз, а краще нехай Уповноважений з прав людини попросить від Конституційного суду роз’яснити положення Конституції в тому смислі, що дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації і так вже заборонена в Україні. Незрозуміло, що заважає самому пану Яценюку звернутися до КС з таким запитом, але я хочу звернути увагу виборців ВО «Батьківщина» на те, що її лідер фактично хоче домогтися того, що тоді така дискримінація буде заборонена в Україні повністю, а не тільки у трудових відносинах, як передбачається законопроектом Кабміну. Значить, панові Яценюку не хочеться самому голосувати за таку обмежену заборону, але взагалі-то він анітрохи не проти того, щоб діяла набагато ширша і необмежена. Арсенію Петровичу, знявши голову, за волоссям не плачуть. Будьте послідовні: якщо ви підтримуєте заборону на дискримінацію ЛГБТ – скажіть про це вголос і ясно. Якщо ні – теж скажіть вголос і ясно, щоб і вашим європейським співрозмовникам було зрозуміло, з ким вони мають справу.

Позиція найбільших українських християнських церков – головних розпалювачів гомофобних настроїв в суспільстві – взагалі видається дуже дивною. Вони апелюють до того, що Біблія забороняє одностатевий секс, тому не можна приймати будь-які закони, що захищають від дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації. Перепрошую, але Біблія точно так само забороняє і не вірити в істинного Бога! Так чому ж тоді не заборонити і «пропаганду» атеїзму, ісламу, взагалі будь-якого вчення, що відрізняється від ортодоксального християнства? Чому наші церкви миряться з існуванням людей, які порушують найпершу, найголовнішу заповідь Біблії, але не можуть примиритися з порушенням третьорядних старозавітних ритуальних приписів, в одному ряду з забороною на свинину і ворожіння? Мимоволі закрадається думка: невже для наших православних, католиків і протестантів гомосексуальність важливіша за віру в Христа? Адже сидять же вони поруч із мусульманами і атеїстами, спокійно і дружньо до них ставляться, поважають їх право відкрито та вільно жити своїм життям і вірити в те, у що їм хочеться. Публічний прояв нехристиянських переконань їх не бентежить, і вони не думають, що, почувши мусульманську молитву або прочитавши блюзнірські слова Шевченка «а до того я не знаю Бога», українці загублять свою душу. А от якщо побачать по телевізору, як Елтон Джон тримається за руку зі своїм чоловіком Девідом Фернішем, – обов’язково. Патріарх Київський Філарет виголосив чудові слова про Богом даний людині дар – свободу: «Тут ми бачимо порушення права людини на свободу. А свобода – це дар Божий, який ніхто не повинен відбирати». І тут же закликав президента підтримати т.зв. «законопроект про заборону пропаганди гомосексуалізму», який на думку Ради Європи, ЄС, ОБСЄ і навіть ООН порушує основні права і свободи людини в Україні.

Нещодавно я розмовляв з представником найбільшої європейської ЛГБТ організації – ІЛГА-Європа – у Раді Європи з приводу чергових ініціатив на захист прав ЛГБТ. Він сказав, що був присутній на обговоренні цих ініціатив представниками всіх держав-членів РЄ, і серед них ясно виділилися дві групи, одна з яких була в принципі за пропоновані ініціативи, а друга – проти. Друга група склалася з Росії, перша – з решти держав РЄ. Ми бачимо, як адепти Русского Мира вправно використовують гомофобію наших політиків, щоб обрати потрібний їм напрямок інтеграції України, щоби Росія не залишалася у гордій самоті. Ухвалення гомофобних законопроектів чи не-ухвалення законопроектів, що забороняють дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації, автоматично виключає Україну з числа навіть потенційних кандидатів до ЄС і так само автоматично включає в «євразійську цивілізацію» «Третього Риму». Визначайтеся, панове політики, що вам ближче. Не будьте кошенятами. Часу вже обмаль.

Андрій Кравчук,

Центр «Наш світ»