Борис Захаров: Фестиваль «Jazz Bez» – Мистецтво толерантності

Ідея проекту «Мистецтво толерантності» виникла не випадково. Самі час і простір підказали нам її. Світ стає дедалі тісніший, культури проникають одна в одну і створюють нову глобальну культуру. І якщо раніше ці процеси «культурозмішування» тривали століттями і навіть тисячоліттями, то тепер вони плинуть куди швидше буденного людського життя. Людині важко втримати темп часу, темп глобалізації, витримати навантаження величезної кількості ідей, інформації, барв і звуків сучасного світу. У багатьох виникають цілком природні фобії втрати традицій, ідентичності, втрати роду і «себе» у майбутніх поколіннях. У когось виникає банальний страх втрати своєї актуальності в теперішньому часі. Це все відбувається на тлі зростання міграції, реклами одностатевого кохання, а також ефекту наближення за рахунок новітніх засобів інформації та комунікації чужих бід: воєн, терактів, катастроф… Паралельно на зміну тоталітарним драконам минулого століття приходять мільйони дрібних дракончиків окультних тоталітарних сект, що ростуть, як на дріжджах, на культурологічній каші, звареній з використанням новітніх технологій соціально-мережевого маркетингу, інфографіки та іншого брейнвошу (тільки в наш час тибетський монах може пророкувати кінець світу на основі календаря Майя і знаходити багатьох послідовників!) На цьому тлі зростання ксенофобії видається закономірним явищем.

Отже не дивно, що в нашому суспільстві за останні роки спостерігається підвищення рівня ізоляціонізму та ксенофобії, тривожне збільшення злочинів на ґрунті ненависті, значне поширення мови ворожнечі. Жертвами злочинів, в основному, стають іммігранти з Кавказу, Азії та Африки, роми, кримські татари та євреї. Іноді ці випадки супроводжуються насильством, спричиненням тілесних ушкоджень і навіть смертю жертв. Є випадки актів вандалізму щодо українських, російських, кримськотатарських та іудейських святих місць та символів; іноді відбуваються акти вандалізму щодо святих місць та символів інших національних меншин та етнічних груп.

Я не є прихильником європейського підходу до питання толерантності. На мою думку, так само як національні, релігійні та сексуальні меншини мають право користатися свободою слова і мають право на мирні збори, так і люди, які їх ненавидять, теж мають ті самі права. Я проти заборони використання тоталітарної символіки, як, наприклад, у ст.13 Конституції Польщі, проти покарання за заперечення Голокосту, а також проти заборони нетолерантних висловлювань убік секс-меншин, і вважаю ці європейські норми обмеженням свободи слова. У той же час, держслужбовці і публічні особи мусять виявляти толерантність і адекватно реагувати на злочини на ґрунті ненависті. На мою думку, реакція українських владних органів на такі випадки є неадекватною і зневажливою. Це підтверджує необхідність розробки та втілення спеціальних заходів, спрямованих на запобігання таких злочинів. Ці заходи мають розроблятися з урахуванням регіональної та місцевої специфіки. І держава, і суспільство повинні зайняти набагато активнішу й непримиренну позицію щодо тих, хто породжує насильство через розпалення ворожнечі.

Наш проект – кампанія проти ксенофобії в Україні «Мистецтво толерантності». Щоб досягти успіху в її реалізації, ми працюємо у трьох напрямках: моніторинг і аналіз ситуації в країні у цій галузі, правова допомога жертвам злочинів на ґрунті ненависті, а також просвітництво шляхом організації музичного фестивалю, адже саме мистецтво покликане вгамовувати фобії, про які я говорив на початку. Треба на конкретних прикладах переконувати суспільство в тому, що збереження культурних традицій є і в їх об’єднанні з традиціями інших народів, у привнесенні частки своєї національної культури у глобальний спадок. І в цьому сенсі я дуже радий, що вдалося об’єднатися з фестивалем Jazz Bez. Крім того, що цей фестиваль має великий досвід, велику історію і географію, створює щороку значну культурну та інформаційну подію, він ще й має близьку нам ідеологію: його учасники поєднують у своїй творчості різні етнічні традиції із джазом, класичною і сучасною музикою. Вони фактично глобалізують ці етнічні культури, не дають їм піти в небуття. Їх творчість ґрунтується на використанні семантики різних культур і релігій, на засобах передачі одних традицій іншими. Завдяки своїй мультикультурній природі й естетиці їхня музика і є «мистецтвом толерантності».