Прес-конференція Януковича в українських твітах та перекладі (лапша)

19-12-2013 13:52 Nataliya Zubar

Новинарі Майдану вели пряму трансляцію прес конференції Януковича украънською та в перекладі англыйською. Долучено також ретвіти, якщо позиція співпадала з позицією новинарів. а часу на твіти було мало

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

https://twitter.com/miokar/status/413618834600636416

 

 

https://twitter.com/desaireu/status/413620603577712640

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

https://twitter.com/NatalieZubar/status/413623402356678656

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

https://twitter.com/MaximEristavi/status/413630136278192128

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Acerca de Nataliya Zubar 2359 Articles
Nataliya Zubar, Maidan Monitoring Information Center, Chair
Sitio web Facebook Instagram Twitter YouTube LinkedIn

2 Comments

  1. Украина для них сафари,

    под собою страны не чуя,
    наблюдая все эти хари, одного лишь теперь хочу я: не мечтаю уже о лете, не хочу ни в купцы, ни в князи – я хочу одного на свете: я хочу чтоб вы сдохли, мрази. Наступает он, зрим и четок, край, когда одного лишь надо: ни зарплат, ни жратвы, ни шмоток, а того, чтоб вы сдохли, гады!!! Не ослепли мы, не оглохли, сколь не бейтесь в пиар – угаре – мы ответим вам, чтоб вы сдохли! Чтоб вы все передохли твари! Не спасут вас ни псы в погонах, ни войска, ни суды, ни банды, ваше место в звериных загонах, и не здесь, а в песках Уганды. Мы проветрим страну от смрада, похотливой вони и спермы, с Божьей помощью выйдем из ада, я нажму на гашетку первой!…

  2. 29. Помилки Грузії – помилки України

    Окупаційна російська армія часто нагадує мені збіговисько покидьків. Де два українці — там три гетьмани. Де два росіянина — там мікроістота маньяка-вбивці, дикого антисіоніста й лютого антиукраїнця, гвалівника, пияка й дрібного злодюжку.
    Аеродром Вазіані за 40 км від Тбілісі.
    Я там літав на МіГ-23МЛД з 1990 по 1993 рік.
    Чудове грузинське вино, коньячний спирт — ця штука міцніше нашого самогону.
    Ми всі ходили зі зброєю. Пиячили всі. Двоє мої колег-льотчиків нализалися й один вистрілив другому впритул у голову з пістолета ПМ. Куля вибила три верхніх кутніх зуба й застрягла між хребцями.
    Зрозуміло, що поранений виявився щирим українцем з м’ясо-молочним вихованням, здоровенний, як Кличко, на голову нижчий: кулю витягли, а він живий-здоровий літає й досі вдома, в Україні (мене б точно прибило)!
    Розгром СРСР призвів до конфліктів в офіцерському середовищі. Вчорашні “друзі” кацапи звинувачували мене:
    – Хохли — прєдатєлі, атдєліцца зазатєлі. Бандьорофци, пєтлюрафци!
    Я ще сяк-так розумів, хто такі бандерівці, а от хто такі петлюрівці — зась. Історично-політичній освіті дуже допомагали, в ті часи, газети з Прибалтики. З них я й довідався хто ті, хто інші, й ще дуже багато чого, що сформувало мене як українця, а то виріс би собі звичайним хохлом, як усі.
    Смішно, але ці папуаси зробили з мене патріота!
    З приходом ГКНС нас підняли по тривозі. Сидимо по капонірах. До літаків техніки привезли другий боєкомплект.
    Перший боєкомплект призначений збивати літаки — це керовані ракети різних типів. Другий боєкомплект призначений знищувати цілі на землі. Це некеровані ракети, касети, напалм, об’ємно-детонуючі бомби (такі-собі діжечки, наповнені скрапленим газом, з детонатором на парашуті — катаєш її ногою, а там булькає!).
    В АСУ, автоматичну систему управління, завели координати 2000 цілей — групи людей, табори патріотичної організації “Мхедріоні”, урядові будівлі тощо. Сутеніє, ніхто нічого не знає, сигарети закінчуються. Зрештою всіх розпустили по домівках.
    З нами, на одній злітній смузі, базувався ще один авіаційний полк — розвідувальний, на Су-17М-3.
    В цей час до нас приїхали з Тбілісі зі штабу армії два генерали, агітували за совдепію. А в розвідувальному полку замполіт почепив на дверях штабу велике оголошення про комуністичні збори на підтримку ГКНС.
    Цих йолопів у Москві сколупнули.
    Генералів тут же вигнали на пенсію. А наступного дня, щойно автобус з льотчиками-розвідувальниками приїжджає до штабу, як з нього першим виривається їхній замполіт і біжить зривати оголошення.
    Разом з живильною свободою, що несли до ФРГ, Федеративної республіки Грузія (це жарт) прибалтійські газети, звідти приходили, незважаючи на те, що “в Радянському Союзі сексу немає”, й різноманітна порнографія, на всі смаки й типажі. Мій колега, Вова, перепродував порнуху у військовому містечку, з чого мав непоганий зиск і постійний, добре налагоджений бізнес.
    Вова дрімає, а йому переповідають новини:
    – Ета-а-а, а в Москві переворот!
    – А-а-а, дурня…
    – Так Горбачова, ж, заарештували!
    – То все пусте…
    – Так секс і насильство заборонили!
    Вова миттю схоплюється на рівні:
    – Ну маладци-и-и, однако!!!
    Рання весна. Готуюся додому, в Україну. У Тбілісі, в хорошому вино-горілчаному магазинчику біля метро “Шота Руставелі” купую 22 пляшки коньяку “Very old”. Виходжу, дивлюся ліворуч — там упоперек дороги ставлять машини, люди зі зброєю. Дивлюся праворуч — там на мене стіна демонстрації з вигуками:
    – Зві-а-ді! Зві-а-ді! Зві-а-ді!
    На напівзігнутих перетинаю дорогу й встигаю в метро. Їду на ескалаторі, як пасажирів раптом охоплює паніка (очевидно, на горі почали стріляти). Під істеричні жіночі зойки всі кинулися бігти вниз по ескалатору.
    З 22 пляшками “Very old” у парашутній сумці кидаюся бігти і я, проте чи я спотикаюся, а скорше мені на п’яту наступає вельми огрядна пані, яка під 100 кг. Валюся вниз, на металеві зубчасті сходи ескалатора. В падінні інстинктивно групуюся на праве плече, притискаю парашутну сумку. Зимова льотна куртка й светер пом’якшують падіння. Зверху, прямо на мої ноги, валиться пані під 100 кг.
    Думав буду як винищувач Марєсьєв, що без ніг літав на Як-3. Або як Ганс Рудель, штурмовик, що літав на J-87 i FW-190. Паніка вщухла завдяки молодим грузинам, що щось прокричали. Ледве дошкутильгав до автобуса.
    Жодна з пляшок не розбилася!
    Починався драп окупаційної армії. Азіатам плювати на їхніх людей. Тому дружини військовослужбовців блокували злітну смугу. Ті, нарешті, виділили літаки для евакуації жінок, дітей, майна.
    Все добро не вивезеш: залізниця перекрита, до моря далеко, транспортними літаками
    багато не візьмеш, грузини блокують склади. За 45 км від аеродрому, прямо на посадочному курсі зберігалося 8 (вісім) боєкомплектів фронту: снаряди, бомби, “Град”, міни, гранатомети. Азіати висадили все те в повітря, щоб не залишати.
    Увірвало так, що й у нас повилітали шибки.
    На моїх очах вони провели блискучу операцію з розв’язання громадянської війни. Зброю, яку не могли вивезти, передавали усіляким “хохлам по-грузинськи”. Часто проводили поруч два мітинги — один за щось, інший проти.
    Антидержавні елементи пішли війною. Втрутилися кацапи. Чимало грузинських патріотів було вбито в суто традиціях Gestapo-НКВС — куля в потилицю.
    Активній фазі передувала пропагандивна.
    Усіляке мишаче вовтузення про підписання територіальних договорів, розсварювання й промивання мозку грузинів залежно від того, де вони мешкають, формування свіжеспечених керівників і їхніх приспішників.
    Київ. Євромайдан. День гідності.
    Мені вручають агітку, де наводиться позитивний приклад Джовохарнала Неру в Індії: Британія здалася, й Індія стала незалежною.
    Неймовірна тупість авторів!
    У кожному своєму дописі я наголошую, що ми маємо справу з азіатами!
    З азіатами!
    Не просто генетично азіатами, а передусім як цивілізацією, культурою, способом життя й філософією. Росіяни самі потребують правозахисту. Про що я писав у статті “Про білих українців і жовтих росіян”.
    Європейці й азіати різні.
    Як небо і земля.
    Як день і ніч.
    Як цукор і сіль.
    Як ваніль і желатин.
    Як мармелад і гівно.
    Як честь і підлість.
    Конфлікт білої європейської культури з жовтою азійською означає прірву в поглядах на чесноти, традиції, звичаєве право, етику, права людини тощо.
    Помилки грузинів:
    – нерішуче поводження зі зрадниками;
    – замість ізоляції зрадників, активних дій проти кожного з них особисто, безплідні перемовини, до, протягом, і після котрих ті продовжували робити свою чорну справу;
    – нерозуміння того, що проти них почалося чужоземне втручання, окупантів громадськими мирними протестами, навіть наймасштабнішами, не проймеш
    – нерозуміння того, що лише точними, рішучими, індивідуальними діями, навіть які можуть оцінити як надмірні, проти людини (кількох людей) — джерела проблеми, можна зупинити чужоземну агресію.
    Як тут не згадати пана Т Шевченка, пророка нас, українців: “і вражою злою кров’ю волю окропіте”. Грузини могли відбутися малою кров’ю (окропіте) знищивши кількох зрадників – іноземних агентів, натомість вони пролили ріки крові своєї, перед усім, мають окупованою частину суверенної території.
    Тому превентивні дії проти іноземних агентів – єдиний ефективний спосіб дії, інакше ці зрадники втягнуть країну в хаос громадянської війни, руїни, дезінтеграції, що й потрібно їхнім закордонним господарям.
    Шановні пані, панове!
    “По ділам їхнім суди їх”. Біблія.
    Домашнє завдання:
    1. Назвіть прізвище опозиційного політика -ів, що постійно закликає до не конструктивних, дедалі більших і більших мітингів
    2. Назвіть прізвище опозиційного політика -ів, що схильний до безплідних перемовин з режимом, іноземними агентами.
    3. Назвіть прізвище опозиційного політика -ів, що може рішуче захистити конституційний устрій і суверенітет України.
    4. Назвіть іноземних агентів в Україні.
    5. Назвіть негайні дії, які потрібно швидко зробити проти іноземних агентів.
    Перегляньте результати ще раз. Поділіться з іншими вашими відкриттями.
    Слава Україні!

Los comentarios están cerrados.