Станіслав Батрин: Мирні протести: право на самозахист

Протистояння між учасниками мирних зібрань та особами, які застосовують до людей силу і зброю продовжується.

Численні випадки викрадень, травмування людей (що, зокрема, призвело до їх загибелі), стрілянина по демонстрантах, цинічне приниження та знущання над ними, – все це окремі склади злочинів, які мають розслідуватися на рівні справи “Гонгадзе”.

У переважній більшості випадків, порушення права на життя, безпеку, свободу слова, політичні переконання, мирні збори відбувається через застосування сили.

Критично відзначити, що людей викрадають або невідомі особи, які вдають з себе правоохоронців або ж правоохоронці з незаконних підстав. У даному випадку, немає жодних ознак затримання особи відповідно до карного законодавства. Такі дії носять насильницький характер і є протиправними.

Конституція України у статті 27 передбачає, що кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

На розвиток конституційних положень, стаття 36 Кримінального кодексу України під назвою “Необхідна оборона” передбачає, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. При цьому, кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Таким чином, якщо людину намагаються викрасти, або ж застосувати силу в порушення встановленого законами порядку, інша людина або ж група осіб, з метою відвернення протиправних дій вправі захищатися у рівноцінний спосіб. Йде мова про відповідну силу, й відповідні дії щодо її застосування. Це є законно і не тягне наслідків.

Відповідальність у таких ситуаціях може наставати тільки за перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Водночас, навіть у цих ситуаціях, особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

Важливо також додати, що не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Іншими словами, будь – яке насильницьке вторгнення до житла людини (не залежно від мотивів) може бути припинене застосуванням будь – якого типу зброї до нападника без жодної відповідальності.

З повагою
Станіслав Батрин,
кандидат юридичних наук