Реконструкція подій, які мій товариш, польський депутат Європарламенту Павел Залевський назвав «Європейський державний переворот в Україні» (його стаття польською тут)
Владімір Путін полякав кілька європейських країн ядерним фугасом. Я знаю точно про одну, але в мене є припущення, що їх було більше. Перелякані європейці побігли домовлятися з ним (дивіться зустріч про Україну без її участі минулого тижня) і як останні лохи в банальному трилері вирішили виконати умови шантажиста.
Вмовили Україну на поступки в Зоні вільної торгівлі. Для Путіна це принципова справа. Читайте останні новини, наприклад, «РФ может ввести пошлины для Украины с возможностью их оторочки». До всього ж Росія обмежує постачання європейцям газу. Читайте: “Газпром продолжает сокращать поставки в Словакию». А їм без газу – ніяк.
Путін бачить, що вони піддаються і піднімає ставки – наступним йде особливий статус «ДНР» і «ЛНР». Тут, я думаю, європейці не просто вмовили Порошенка на ухвалення цього закону, а і ПОВ’ЯЗАЛИ ратифікацію угоди про асоціацію з його ухваленням.
Ну ура, прийняли. Після чого радісний Путін починає піднімати ставки ще вище. Читайте про підсилення військової присутності в Криму і тому подібне.
Найсмішніше, що все це справді сюжет банального бойовика. Не можна піддаватися на тиск шантажиста з зброєю.
Вихід один – ВОЮВАТИ. Все одне доведеться, причому не тільки нам, і і їм. Тобто європейцям. І не тільки безпосереднім потенційним жертвам ядерного фугасу, тобто країнам, які мають нещастя жити поруч з Росією, а ї навіть Німеччині. Нікуди вони не дінуться, бо радіоактивна хмара і до них дістати може, вітер він такий, з ним домовитися не можна.
Ergo. Я розумію, чому всі учасники грають так, як грають, але це не значить, що мені це має подобатися, чи я маю робити вигляд, що це божа роса. Ганьба це все, і передумова більшої крові та жертв.
Наталка Зубар
PS. Ми все одно переможемо! Але коли і якою ціною – передбачити я не беруся поки що.
Це просто фото з Харкова.
