З утра один нєрвно-патріотічєский мущіна рішив мені почистіть скрєпи. Начав від іздаліка, інтрігующим обвінєнієм, шо ми в нього отняли ДєньПабєди. Я, канєшно, крепко ізумілась на цей момент. Бо в процесі отніманія не принімала ніякого участія за мої пам*яті. І це раз. Во вторих – сложно понімаю, як можна отнять день.
Начала уточнять, бо жить з такими тяжкими обвінями сложно. Для начала почала розпитувати – “яка падлюка це сдєлала з вами? давайтє по імєнам цих “ВИ” – будемо іх стидіть і трєбовать вернуть ДєньПабєди вам взад.
Мущіна затягрувся в скрєпи і сказав, шо – ви це ми, а ми – це фошизди, біндєравци, укропи, падєци, піда………….
Я не стала його останавлювать – хай чоловік з обіди виговорицця. Не каждий же день в нього ДєньПабєди отнімають……….
Вопшім, вошла я в ролю слєдоватіля і начала вияснять прімєти отніматілєй, процес отніманія, потом стало інтірєсно – єслі ми отнялі, то де хранім? А єслі вибросили на свалку історії – то його же там ніхто не охраняє – мона прийти і забрать, отмить і пользуваться, єслі нада.
ущіна став задихатись і пилать негодованієм і мозком. І кинув мені послєдній, предінфарктний обвінітєльний вапрос – “а кагда ви в послєдній раз празнували ДєньПабєди???”, чим пригвозділ мене, як того младєнца на площаді в Слов*янську. Карочє – поняла. Чуваку тупо обідно, шо йому нє с ким празнувати, а самому праздновать чи то не научен, чи просто срєдствов не фатає
чудово
сука! чуть язык не сломал!!!