Сьогодні історичний день.
І я, як історик, неймовірно щасливий!!!
Ухвалено 4 закони, які встановлюють історичну справедливість або наближають нас до цього.
1. Це Закон України “Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917 – 1991 років”, який надає можливість всім охочим, а в першу чергу, дослідникам працювати з архівними матеріалів органів, що займалися репресіями, каральними акціями, стратами, депортаціями, примусовою працею тощо. Цей надзвичайно важливий закон, який дасть купу матеріалів щодо участі та співпраці багатьох людей з репресивними радянськими органами. СРСР треба судити на “Нюрнбергу-2” за порушення прав людини. Фактологічну базу буде підготовлена саме на основі цих архівних даних.
До речі, зараз у Музеї історії ХНУРЕ відкрита виставка “Народна війна: 1917-1932”, яка створена на основі документів архівів СБУ та інших архівів, коли до такої інформації був відкритий доступ у 2008 році. За Януковича цей доступ знову закрили, бо той же дід Табачника брав участь у каральній акції проти жителів села Старовірівка на Харківщині, коли навіть дітей повсталих проти більшовиків (та їх методів визискування продовольства) душили…
2. Це Закон України “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років”, де термін “Велика Вітчизняна війна” нарешті викинуто на смітник. “Вітчизняна” для кого? Точно не для українців. Для українців Друга світова почалась у 1939 році, і крапка. Для нас це Друга світова війна.
Встановлені два свята:
- 8 травня – День пам’яті та примирення, – саме дак відзначається День перемоги у всій Європі. Це пам’ять про тих, хто поклав своє життя у боротьбі проти нацизму, а не помпезне святкування перемоги на кістках загиблих.
- 9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги), – концепція якого буде також змінена, зважаючи на те, що головним є пам’ять про тих, хто боровся за те, аби можна було перемогти нацизм, і провести у Західній Німеччині (ФРН) денацифікацію.
3. Це Закон України “про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті”, який визнає борцями за незалежність УСС, діячів УНР, ЗУНР (зокрема, Дієву армію УНР та УГА), Української Держави (Гетьманату), Карпатської України, Холодноярську республіку, УВО, ОУН, УПА, УНРА, УГВР, УГС/УГГ, Нвродного Руху України за перебудову та баиьох інших організацій, військових формувань та організацій. Це історичний момент визнання, який, на жаль, відбувся із запізненням на 23 роки.
Нарешті, цей документ є основою для визнання Радянської Росії, їх маріонеткових держав та збройних формувань, а також СРСР як окупанта, який у 1920-1991 окупував Україну. Це була окупація! Не існує іншого юридичного терміну цим діям. І власне за це також рашизм та комунізм слід судити на “Нюрнбергу-2” поряд зі злочинами проти людяності.
4. І найважливіше: Це Закон України “про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки”, за яким:
- забороняється заперечення злочинного характери радянського комуністичного тоталітарного режиму, органів радянської державної безпеки, щодо його злочинів проти людяності, зокрема, проти борців за незалежність України, їх виправдання;
- забороняється символіка СРСР, її республік та країн народної демократії, крім тих, що є держсимволами нині;
- забороняється символіка компартії та її назва (привіт КПУ!!!);
- забороняється назви, областей, районів, районів у містах, населених пунктів, вулиць, іншої топоніміки, в т.ч. промислових об’єктів тощо, пов’язаними із радянським минулим, зокрема, всіх керівників від рівня райкому і вище, але крім діячів культури і науки або вигнання нацистів з України;
- забороняються пам’ятники діячам СРСР від райкому і вище, але крім діячів культури і науки або вигнання нацистів з України;
- забороняється символіка, гасла, цитати діячів нацистської Німеччини вищого рівня 1939-1945 рр.;
- нарешті, протягом 6(!!!) місяців такі пам’ятники мають бути демонтовані та назви – перейменовані.
Це прирівняння комунізму до нацизму, і є надзвичайно важливим актом для подальшого проведення “Нюрнбергу-2”, адже саме тотожність цих двох режимів за правилом прецеденту дає право на проведення такого суду. Тепер шлях до “Нюрнбергу-2” відкритий. Треба діяти!
Для Харкова це означає: перейменування 6 районів з 9-ти (Дзержинський, Жовтневий, Комінтернівський, Ленінський, Орджонікідзевський, Фрунзенский), ще теоретично 2-х (Червонозаводський та Московський – останній, як країни-окупанта). Лише Київський район – нормальна у нас назва. Демонтаж всіх таких пам’ятників (Постишев, Косіор). Перейменування купи вулиць, починаючи від проспекту Леніна, Фрунзе, Косіора, вулиці Кірова, і завершуючи моєю вул. Уборевіча (у документах саме так, хоча це є мовна помилка). Перейменування станцій метро: Радянська, завод імені Малишева (разом із самим заводом), маршала Жукова, Радянської армії, О.С. Масельського (останній очільник обкому Харківської області та перший голова ОДА за часів України), Пролетарська. І ще багато-багато чого.
Нарешті, це перейменування 2-х облцентрів (Дніпропетровськ, Кіровоград), купи райцентрів, районів у містах, таких міст як Дніпродзержинськ, Дзержинськ, Димитров, Красно-, Червоноармійські, Первомайські та багато ще чого…
Тому кожний з нас має брати участь в ініціативній групі з перейменування таких вулиць, аби думка громадськості була максимально врахована. Ми маємо пропонувати та моніторити цей процес. Тому – до справи!
І ще: плата з переоформлення документів після перейменування таких вулиць не стягуватиметься.
P.S. Підписання цих законів – це справа часу. Треба трошки зачекати, і вони вступлять в свою законну силу.
Джерело: Фейсбук автора
