На Євромайдані ми боролися за 3 речі: за незалежність (яку путін хотів у нас забрати), за свободу (яка була обмежена за януковича і певно знищена при втраті незалежності) та за відповідальну владу (оскільки незалежність та свобода не дають можливості побудувати державу, і у 2004 році ми це вже проходили: в результаті нам довелося виходити у 2013-му році).
І ось вчора сталася знакова подія в українському політикумі: депутат від “Самопомічі” Андрій Мірошник заявив про складання свого мандату. Причиною став скандал через те, що під час роботи він переписувався про турне на Мальдиви та з коханкою.
Річ не в тому, що люди можуть бути заможними і мати можливість відпочивати будь-де: річ у тому, що він збрехав “шефові” про вартість подорожі. Річ не в тому, що людина теоретично може мати контакти на стороні (хоча, наприклад, для мене це нонсенс: бути у шлюбі і зраджувати своїй коханій), а річ у тому, що це робить не якийсь там “дядя Вася”, а депутат парламенту.
В європейській та американській практиці у 95% випадків подібні скандали закінчувались крахом політичної кар’єри. Можна якимось чином заглушити скандал для президента (врятувати його від імпічменту; із відповідними політичними наслідками для нього, як це сталось для Білла Клінтона), але для інших політиків подібний скандал або, що ще гірше, приниження виборця (згадаймо історію з тодішнім британським прем’єром Ґордоном Брауном, який у 2010-му році, напередодні виборів, образив пенсіонерку, назвавши її вузьколобою, – в результаті він та Лейбористська партія програли ті вибори) майже у 100% означає випадків кінець політичної кар’єри.
Тут ми маємо справу із депутатом парламенту. Він за один двічі зізнався у брехні: і шефу, і дружині. І це моральне питання: чи може бути ВІДПОВІДАЛЬНИМ ДЕПУТАТ, який бреше шефу та своїй дружині? Він, напевне, збреше і виборцю. Бо звик казати неправду, навіть найріднішим людям…
Тому вчорашній день для мене знаковий: активна громадськість лише протягом одного дня домоглася ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: такий депутат не може обіймати таку високу посаду. І я “Самопомічі” сильно ґратулюю за цей політичний крок, як і самому депутату, якого вже охрестили “невдахою року” чи якого почали жаліти, що він багатий, а тому може собі дозволити дорогу мандрівку абощо. Ні, це політичний крок сильної людини, яка усвідомлює (можливо, і недостатньо усвідомлює), що люди вимагають ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ за свої вчинки та слова від кожного можновладця.
Цей прецедент має стати для нас стимулом до дій: до тиску на політичні сили та окремих посадових осіб, які не мають ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ за свої вчинки та слова: від простих передвиборчих обіцянок і переписування на засіданні у ВР з кимось про своє надто особисте до кнопкодавства та порушення закону в інший спосіб. Ми маємо очистити країну від популістів (тобто брехунів за своєю природою) та безвідповідальних нероб. І цей прецедент має надихнути нас на це. І я вірю, що це буде: можливо, не так швидко, як активна частина суспільства цього хоче, але це неодмінно буде, бо перші ластівки вже є, а це вже великий прогрес із тим, що було ще 1,5 роки тому, коли самовпевненість та самозакоханість банди партії районів привела країну до межі, через що і почалась революція, а згодом війна за незалежність України.
P.S. От чесно, у вільну хвилинку депутатам краще або перечитати ще раз текст законів, за які вони голосують, аби не було там дурні, або підготуватись до засідання комітету, або покомунікувати із виборцями через соціальні мережі. Ну, наприклад… Можна, звісно, виправити якусь помилку в українській Вікіпедії, аби світ став трошки ліпшим.
Джерело: Фейсбук автора
