Цей рік проходить під знаком очищення нашого суспільства.
Саме так він розпочався. Згадайте, що рік розпочався зі “зашквару” Інтера, який показав концерт зі рашко-“зьоздамі”, і кілька політиків кинулись його захищати: тіпо не чіпайте його, “он хароший”! [Бо там є ток-шоу, де можна попіаритиь та накинути локшини на вуха українцям…]
А потім понеслось.. Щотижня якийсь політик чи дупутат “зашкварювався”. Чиновників не беру до уваги, бо саме ці “авгієві конюшні” необхідно розчистити для побудови якісно нової Української держави.
Коломойський, Філатов, Корбан, Парасюк, Семенченко, Ярош, Соболєв, Гриценко – це лише найвідоміші імена з цього списку. Цей список можна продовжувати і продовжувати.
Ми надто довго жили в умовах, коли популізм та суспільний патерналізм є нормою. Хто найбільше наобіцяє (насправді збреше), хто найбільше дасть (гречки, лавочок, дитячих майданчиків, або відремонтованих під’їздів чи дахів) – за того й проголосуємо.
Нині в умовах революції та війни все змінюється. Причина проста: саме в умовах революції суспільство здобуває необхідний досвід для подальшого розвитку за обмежений часовий проміжок. Тобто той досвід, для якого потрібно еволюційним шляхом потрібно прожити 10 років, в умовах революції набувається протягом максимум двох років. Саме тому вже якось не гріють та не беруть за душу заяви політиків-популістів. Політики звикли до старих методів маніпуляцій та піару, вважаючи, що “лох не мамонт і ніколи не вимре”, але дійсність інакша: кілька проколів, і все: колишнього “кумира” вже поливають брудом навіть ті, хто ще вчора йому кричав “браво! біс!”.
Звісно, це не стосується всього суспільства, адже популізм та відповідно патерналізм (така собі ідея “месії”, який витиратиме соплі та підтиратиме зади) надто сильно вкорінився у мізках багатьох українців. Разом з тим, кількість прозріваючих тішить – це означає, що нам справді вдасться побудувати правову та економічно розвинену державу, але це справа не одного і не двох років, адже рівень політичної та економічної відсталості від країн Заходу дійсно великий.
На Заході дехто може не знати імені мера свого міста, депутата або навіть прем’єра. Але коли прийде час виборів, такий громадянин самостійно дізнається про кандидатів, їх програму та проголосує відповідально. І на Заході є люди, які голосують за популістів, але мислячих людей там набагато більше. Звісно, це не стосується всіх країн (наприклад, Греція – яскравий приклад довіри до популістів), але в нас є достатньо багато прикладів, де до популістів ставляться як до навіжених та прокажених.
Цей рік справді стане переломним. Українці нарешті зрозуміють хто є хто. Не всі, бо викорінення популізму, патерналізму та совку з мозку – справа не одного і не двох років. Вже було і ще буде купа таких “самозашкварів” і розчарувань у політиках. І це добре. Це важливий момент у зростанні суспільства. Але для того, аби не розчаровуватись у кому не потрібно створювати з політиків кумирів. Треба ставитись до них раціонально і виважено, а ще – дізнаватись про їх минуле, бо тоді багатьох розчарувань можна уникнути. І навчитись бути відповідальними, адже політики – це відзеркалення всього суспільства.
І останнє. Для того, аби стати тверезо та критично мислячою людиною потрібно перестати кричати з кожного приводу “зрада”. Наша влада робить купу помилок, за що її потрібно критикувати, вказувати на них та пропонувати механізми їх виправлення. Але не вся “зрада” є зрадою. І раджу навчитись визнавати свої помилки та вчитись на них – лише так формується політичний досвід кожного з нас та нації в цілому.
Сергій Петров, ІЦ “Майдан Моніторинг”
