Я відволічу вас від офшорів. Просто почитайте про хороше. Днями один друг спитав мене, що такого особливого є на Заході. Захід для мене – це Німеччина. Я подумала гарненько і виявилось, що це люди. Відверто кажучи, я сама дуже сильно вражена, скільки фантастичних німців зустрілось мені на шляху і які без перебільшення зробили мені життя з моменту приїзду сюди.
Я прибула в Німеччину з немовлям на руках, двома валізами і 20 марками в кишені. Шефіня чоловіка допомогла знайти житло. Колеги чоловіка по роботі повністю (з нуля) меблювали його, дали одяг, постільну білизну та іграшки.
Викладачка вечірньої школи погодились дати приватні безкоштовні уроки німецької, а потім неофіційно записати на пів-річний мовний курс. Для мене – безкоштовний.
Коли я вже почала шукати роботу і у мене все не складалось, мене охопив страшний відчай і я зайшла поплакати в церкву. До мене підсів батюшка і розрадив мене, знайшовши правильні слова. Серед них не було слова Бог.
Коли були проблеми з візою, клерк з парспортного відділу робила все (писала листи в посольство), аби мені полегшити і пришвидшити отримання нової.
Німецька вихователька в садочку фактично виховала мою другу дитину з 9 місяців до школи. Це була найближча порадниця в питаннях виховання. Здається, вона краще знала мою дитину, ніж я. Вона – лесбійка. І це найкраща вихователька у світі.
Потім, коли я писала дисертацію, професорка з сусіднього відділу погодилась просто так стати моїм незалежним ментором і перша вичитувала мої каракулі. Я тільки зараз розумію, який це був жах.
Коли в життя настала важка фаза – я кинула займатись карате. Тренерка раз на тиждень присилала мені мейли “Ми про тебе пам’ятаємо і чекаєм”. Ці листи були моїм рятівним кругом. Вона ж потім підготувала доньку до вступу в гімназію. Просто так. Задарма. Тепер вона для мене друга сім’я.
Коли я потрапила в автокатастрофу і мене звинувачували в ній, то поліцейський, колега по тренуванню – був моїм особистим адвокатом. Так, я була невинна і справу закрили.
Бабуся-сусідка просто так допомагала мені по господарству. Знімала білизну, коли я барилась на роботі, і гарненько її складала. Звільнила мене від прибирання під’їзду.
Пошук і покупку будинку повністю координували друзі архітектор і банкір. Дачну ділянку – колеги по роботі. Вони ж і слідкують, аби ми не дуже заростали бур’яном і прополюють город в нашу відсутність.
Це далеко неповний перелік, але і він вражає. Якщо подумати, то я не можу згадати жодного випадку поганого ставлення до мене взагалі, навіть від незнайомих людей. Я відчуваю просто гігантську вдячність і намагаюсь віддавати тим самим – безкорисною допомогою тим, хто її потребує.