Рік з хвостиком тому на курсах англійської мови була тема: кримінал, різні його види. Практикуємось у парах, значить, і одне з питань по темі: “яке правопорушення є більш небезпечним?” Майже всі говорили, що найнебезпечніше – то корупція. Я пробував заперечити: а як же вбивство? Це порушення базових прав людини? “Ні, корупція більше зло, бо завдає шкоди суспільству”. До чого веду я: тему боротьби з корупцією роздмухали до такого рівня, що захист базових прав людини – це вже не пріоритет. Yuriy Shestakov
За останні три роки у нас в Україні було ухвалено закон Про запобігання корупції і 326 документів, пов’язаних з ним. Було впроваджено (з великим скандалом на самому початку) систему електронного декларування, як інструмент боротьби з корупцією, яку я і мої колеги вивчили ще в серпні 2016 року і зробити висновок, що це гра в імітацію реформ (тут багато матеріалів на цю тему).
І ось в березні 2017 під впливом чергового скандалу навколо системи е-декларування я дозріла, щоби поставити собі два коротких питання:
Яка є мета боротьби з корупцією в Україні?
Яким чином оцінити ефективність цієї боротьби?
Для мене мета боротьби з корупцією – це розвиток економіки і суспільства, оцінити ефективність якої можна через збільшення економічної активності та збільшення рівня довіри в суспільстві. Йдеться як про довіру людей один до одного, так і про довіру до різних інститутів держави. Методики такої оцінки давно розроблені і успішно застосовуються в світі. Особливо важливим зараз завданням для України також підвищення обороноздатності, яке без ліквідації корупційних ризиків недосяжне.
Але за великим рахунком це і є метою існування держави.
Подумала я, порадилася з друзями і вирішила звузити відповідь про ціль боротьби з корупцією до простішого – зменшення прямих і непрямих видатків на функціонування держави і усунення перешкод в її плідній роботі на користь вищевказаної великої мети.
Є інший варіант відповіді на мої питання. Мені його розповіли громадські антикорупціонери числом більше трьох.
Метою антикорупційних заходів є справедливий перерозподіл суспільного блага. А виміряти ефективність таких заходів можна кількістю посадок в тюрму корупціонерів. Кінцевою метою посадок є страх, який має заважати красти і зловживати владою.
В нашій історії вже був один діяч, який втілював таку антикорупційну політику – Сталін. Досі існують люди, які його цінують саме за те, що вони вважають успіхами такої політики.
Назву ці два варіанти розвитковий і репресивний. Решта варіантів зводиться до вибору з цих двох.
В Україні за інерцією намагаються втілити репресивний сценарій боротьби з корупцією. Він є звичним, широко розрекламованим і знаходить підтримку в суспільстві.
Нові інструменти для цієї боротьби виходять репресивними. Але вони не зможуть довго працювати в наших умовах.
Громадяни України мають здавати річні податкові декларації. Вони не дуже складні у порівнянні, наприклад, з американськими, і їх заповнити може практично будь хто без залучення податкових консультантів, яких дуже часто залучають в США. Подати ці декларації можна як в паперовому вигляді, так і в електронному.
В США і інших розвинутих країнах частина таких декларацій оприлюднюється для деяких категорій людей, наділених владними повноваженнями – наприклад, членів парламенту і міністрів. Кількість таких людей, як правило, не велика. Такі публічні декларації часто використовуються в незалежних розслідуваннях, які проводять медіа або фірми, які займаються конкурентною розвідкою.
База даних того інституту, що відповідає за збір податків, є зазвичай найбільшою легальною базою в країні – тобто містить найбільшу кількість інформації про громадянина. Спроби створити більші бази даних, наприклад, спецслужбами, в демократичних країнах зустрічають великий спротив суспільства, і викликають недовіру до тих органів, які намагаються це зробити. Є щасливі виключення, наприклад, Естонія, країна, яка має одну з найбільш розвинутих систем кібербезпеки і електронних послуг в світі. Причому такий розвиток став можливим після одного з перших актів державного кібертероризму Росії – атаки на Естонію в 2007 році.
В Україні невідомі мені автори придумали десь в 2014-2015 роках і впровадили іншу модель. На додаток до податкових декларацій створена система електронних декларацій, яка, «має на меті спростити подання публічними службовцями їх декларацій майнового стану, доступ до них та їх перевірку». Це (було) написано на сайті ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ, правда, прочитати це я просто зараз не можу, бо сайт не відповідає (кому цікаво – скріншоти внизу).
(це куб по мотивах колеги айтішника George Kashpernko – натисніть, щоби глянути)
За неподання або неповне подання у встановлений законом термін таких декларацій біля 2 мільйонів громадян України можуть нести кримінальну відповідальність аж до двох років ув’язнення. Це біля 5% населення України, яке має повідомити про себе інформацію, кількість якої суттєво перевищує кількість даних, які сповіщаються в податковій декларації, і навіть перевищує кількість даних, яких має сповістити про себе громадянин США, якого, наприклад, обрали сенатором.
В ці е-декларації, крім інформації про доходи, нерухомість та цінне майно публічного службовця, включається також інформація про майно членів родини, співвласників, і купи різних третіх осіб. Таким чином по кількості інформації на одну людину ця база є найбільшою в Україні і безпрецедентною в світі.
Програмний комплекс, який обслуговує цю базу є дефективним від народження, не тільки не спрощує подання декларацій, а змушує витрачати на їх на заповнення багато часу і через погано спроектований інтерфейс, і через те, що апаратний комплекс постійно не відповідає. Так само через перенавантаження постійно не доступний сервіс оприлюднення декларацій, що унеможливлює будь які незалежні розслідування, які теоретично можна було б робити.
Система е-декларування не втілена повністю, бо не проведені ще планові роботи по підключенню до неї інших державних реєстрів – бази платників податків, кадастрів, тощо. Якби це було зроблено, то цей витвір програмного мистецтва (так його обізвав в серпні 2016 анонімний працівник ПРООН) повалив би і всі інші бази даних.
Практично кожен, хто пробував заповнити таку декларацію, вилаяв розробників та владу в цілому або в якихось персоналіях. При тому абсолютна більшість людей, які зобов’язані це робити, не мають в принципі доступу до будь яких ресурсів. Вони отримують дуже низькі зарплати. Більшість з них бояться покарання за незаповнену декларацію і витрачають на це час навіть вночі. Цих людей апріорі підозрюють в корупційній діяльності.
Тільки серед моїх друзів це – аналітики, системні адміністратори, працівники піар-служб міністерств; працівники державних установ науки та культури; працівники військово-цивільних адміністрацій в прифронтових зонах. Причому всі вони робили щось, важливість чого я розумію, і для себе, і для нашої організації, і для розвитку країни в цілому. Це самі ті важкі функції, на які бажаючих знаходиться мало.
Частина з них вже звільнилася, бо не витримала невдячної роботи за зарплату, за яку неможливо прогодувати родину.
Такі декларації має заповнювати і начальник пункту спостереження за погодою.
В Україні, звичайно є якась, поки ніким не порахована, кількість посад, на яких можна отримати корупційну вигоду. Відсутні навіть критерії визначення таких посад. Список публічних службовців, які мають заповнювати декларації, поповнювався шляхом внесення правок в законодавство отфонарним способом, в березні 2017 року до нього волюнтаристичним чином долучили ще й тих, хто бореться з корупцією. Скандал, які підняли борці з корупцією в стилі «а нас за що?», призвів до хвилі закликів про те, що публічні електронні декларації мають подавати всі громадяни України.
Планувалося змусити здавати декларації військових на передовій. Цей шедевр ідіотизму, який є прямою загрозою безпеці громадян України, скасували разом з доданням в список борців з корупцією.
При тому жодного корупціонера від цієї реформи ще не постраждало. На першому ж етапі декларування були застосовані купа топорних, але надійних технологій як то – декларування нереальних вагонів готівки, переписування всього майна на дружин, причому найталановитіші ще і фіктивно з ними розлучилися, матусь та інших членів родин. В запасі є шофери, секретарки, коханки і звісно ж куми, ніяк поки не враховані в деклараціях. Досвідчені корупціонери ніколи не діють самі, вони формують групи інтересів. В них є радники, які і заповнюють всі ті форми, радники особливо не переймаються через проблеми з заповненням, зрештою – це їх оплачувана робота.
З початку система проектувалася так, щоби працівникам контролюючих органів було зручно шукати невідповідності в майновому стані задекларованим доходам. Але співробітники антикорупційних органів, які мають працювати з цим реєстром, неодноразово скаржилися на те, що через не підключення до інших реєстрів, вони не можуть то зробити. В результаті в суди було передано п’ять справ про несвоєчасне подання декларацій. А також одна справа про квартиру депутата Лещенко, в якій суд вже не знайшов порушення закону.
Як це все вплинуло на рівень корупції в Україні? Як воно може вплинути у випадку, якщо ця система запрацювала б в повному обсязі?
В репресивній моделі держави – все буде добре. Велика кількість публічних службовців або буде боятися, або піде з посад. Ті, хто прийдуть на їх місце, будуть боятися антикорупційних органів, штат яких буде розширюватися, бо на обробку і перевірку таких обсягів баз даних треба буде наймати більше людей. Побільшає і роботи в громадських борців з корупцією, бо звісно ж будуть зловживання, які треба буде виводити на чисту воду. Можливо, дійде до внеспння кумів в декларації.
Але багато людей будуть задоволені, бо прості рішення завжди популярні.
Великі корупціонери будуть замовляти і державним і громадським борцям з корупцією своїх конкурентів (як це бувало завжди, навіть за Сталіна), будуть посадки і виходи по апеляціям в залежності від зміни керівництва країною. І у всіх буде багато роботи. Видатки на функціонування держави зростуть, бо репресивний апарат – це завжди дорого.
Будь яка репресивна система боротьби з корупцією підвищує конфліктний потенціал суспільства. Рано чи пізно це призведе до того, що якийсь ображений системою працівник антикорупційного органу продасть базу даних е-декларацій, і опиниться вона в кращому випадкові на радіоринку та даркнеті, в гіршому – в вікілікс, але в будь якому випадкові – в Кремлі. Згадайте Сноудена.
У відкритих суспільствах погано спроектовані інформаційні системи публічного доступу довго не живуть, бо не витримують конкуренції. Якщо не буде переглянута сама ідея е-декларування, то скандали з непрацюючими програмами будуть траплятися під кожний звітній термін і підвищувати кількість потенційних Сноуденів.
Чи з’явиться таким чином мотивація для розвитку чого завгодно, крім репресивного апарату?
Чи будуть досягнуті таким чином всі мети числом дев’ять, перелічені в законі Про засади державної антикорупційної політики в Україні ?
Замість відповіді процитую колегу.
Kseniya Svarovski Мета боротьби з корупцією, на мою думку, є не сама боротьба, а усунення можливості та необхідності її як такої. Цю тему обговорювали на наших семінарах у Польщі від NIK, Польща пішла по принципу не боротьби, а усунення причин. Для тих кого не було з нами, повторюю, що такий орган як NIK, має контролюючі функції, але не має фіскальної функції, при виявленні недоліків, порушень вони оприлюднюють факти за допомогою незалежних ЗМІ, громадських організацій, в залежності від недоліків, порушень, залучаються відповідні органи для розслідування і винесення вироку (це так коротко). Також, на практиці показано, що чим більше контролерів, тим більше корупції, чим складніші схеми оподаткування, тим більше корупції.
На цьому я поки закінчую.
Частину про «хто винен?» я писати не буду, сподіваюся, що розберуться без мене.
Наталія Зубар, заробляю на життя програмуванням з 1985 року, системним адмініструванням і проектуванням високонавантажених інтернет-систем з 1998 року, витрачаю зароблене таким чином на цей сайт maidan.org.ua з 2001 року. Голова правління Інформаційного центру «Майдан Моніторинг»
Нижче традиційно додаю всякі цікаві картинки на тему.
[aesop_gallery id=”96163″]
Я не совсем согласна с вашими выводами, хотя ваш текст заставляет задуматься.
Я согласна, что система е-декларирования была сделана плохо и поставлена на баланс государства через ложь и шантаж. С другой стороны, назк тоже за полгода ничего не сделал для исправления ситуации, хотя мог нанять it-компанию для анализа системы, выдвинуть обоснованные претензии к разработчикам из Миранды, связать с датчанами и показать на что они потратили средства, выделить средства на доработку/переработку системы, провести новый тендер. Такое ощущение, что в назк просто боялись, что либо делать, и надеялись на авось. Авось не произошел.
С другой стороны, вопрос борьбы с коррупцией в целом. Несомненно, действия, которые приведут к уменьшению коррупции и как следствие – к росту экономики – это изменением политик, когда существующие схемы будут просто невозможны. Однако, возникает вопрос про амнистию капитала. В нашем обществе очень большой запрос на восстановление справедливости. И вот тут нужно социологическое исследование, а что бы выбрали украинские граждане: экономический рост или справедливость?
Логика создания цепочки новых институтов “е-декларирование-назк-набу-сап-антикоррупционный суд” как раз лежала в возможности восстановления справедливости путем устранения безнаказанности. То, что цепочка глобально не работает – ставится в вину конкретным личностям и политическому давлению. Хотя фактически так же произошла амнистия капитала. Но есть надежда, что при смене руководителей новых органов, они станут работать эффективнее.В других государствах, есть примеры, когда такие новые органы смогли показать результаты в наказании коррупционеров (Гватемала, Румыния). В Гватемале сменилось 3 руководителей и прошло почти десять лет, пока орган стал работать эффективно. Кстати, почти все новые антикоррупционные органы в других странах шли до каких-то значимых результатов по меньшей мере лет 5.
Друго вопрос, достигли ли при этом эти государства цели снижения коррупции и за счет чего? Возможно, например в Румынии, уровень коррупции был снижен за счет других процедур, как раз дерегуляции и внедрения новых политик. Тут, мне кажется, надо просто поменять терминологию: наказание коррупционеров это больше не про борьбу с коррупцией, а про удовлетворения запроса общества на справедливость законными методами и таким образом – катализация общественного гнева, который может привести к бунту.
Приведу пример: моя знакомая заработала себе на хорошее жилье участвуя в схемах на Евро 2012. Она работала в мелкой фирме, ассоциированной с Суркисом, и которая выигрывала какие-то тендеры. Причем по документам брал за все ответственность ее муж, а им за это неплохо платили, но основные средства уходили Суркису. В какой-то момент им стало слишком страшно и они ушли, создали свою фирму.
Так вот сейчас она с пылом говорит, что хотела бы всех перестрелять/повесить тех, кто наверху ворует. Когда же я ей объясняю, что при такой постановке вопроса кто-то придет и за ней, ведь она тоже добилась своего жилья не честно и для кого-то она будет буржуй, которого надо наказать – у нее случается когнитивный диссонанс и она впадает в депрессию.
В общем, мне эти два ваши подхода кажутся вариантами с “кнутом и пряником”. Какой эффективнее? Наверно, применение их в комплексе.
В общем тут у нас скорее перефраз известного анекдота про соседскую корову: что мы хотим больше, чтобы у всех появилось больше коров или чтобы был наказан сосед, который завел себе коровник пользуясь своим служебным положением, беря взятки и украв средства из бюджета?
Я рада, що мій текст у вас такі роздуми викликав.
Стосовно запиту в суспільстві, то його формують медіа і ті, хто в них виступає, і безумна соціальна реклама. Все можна змінити іншою соцальною рекламою і наративами в медіа..
Були б зацікавлені в процесі.
Сначала было бы неплохо разложить кое-что по полочкам чтобы не получилось такого кучеобразного, простите, сумбура…
1. Система е-декларирования находящихся во владении имущества и финансов – не может быть основанием для применения каких бы то ни было санкций, ибо сам факт владения в принципе не может являться противоправным действием. Это лишь информация, которая может послужить основанием для выяснения путей приобретения указанных ценностей во владение.
2. Факты противоправных действий, направленных на приобретение указанных в п.1 ценностей – ВОТ что может (и должно!) служить основанием для санкций, применяемых к субъекту таких действий, к приобретенным с помощью и вследствие таких действий ценностям и направленных на совершенно верно указанные Вами два варианта (антикоррупционной деятельности).
2.1. При этом есть (или должны быть!) государственные институты, ответственные за установление таких фактов – и должна быть соответствующая законодательная база для регламентирования деятельности и поддержки деятельности таких институтов.
2.2. При этом должны(!) быть государственные институты, которые на основании накопления и/или систематизации информации, получаемой в п.2.1 – вырабатывают рекомендации по доработке законодательной базы и регламентирующих документов, которые бы уменьшали возможности совершения противоправных действий подобного образа.
3. Следующий логичный шаг – введение обязательного е-декларирования именно действий – т.е. именно самого приобретения(!) ценностей. Чтобы впрямую иметь истинную и юридически состоятельную информацию, которая существенно упростит выполнение п.2.1 и даст доказательную базу.
4. И (а вот тут как раз главная засада!) изначально нечеловеческий труд по приведению именно государственных институтов, ответственных за установление самих фактов правонарушений, в состояние, позволяющее им выполнять эти самые задачи. Сквозной вал работы по реформированию.
Так что е-декларирование – это не панацея, а, скорее всего, только один из первых шагов на непростом пути…
ну, мне так кажется…
Дякую. Я абсолютно згідна. Бо інакше, без саме актів набуття у власність, будуть вічні маміни тумбочкі.
Справді, весь сут у системі! Яка природа корупції? Що ‘ї породжує? Корупцію породжує НЕМІРЯНЕ багатство в приватних руках!!! Лібералізм (капіталізм) ПРИНЦИПОВО заперечує будь-яку міру, межу, будь-яке гальмо. Як тінь невід’ємна від тіла на сонці, так смертоносна корупція навід’ємна від смертоносного лібералізма… Капіталізм — тупо ПРОТИПРИРОДНІЙ суспільний лад. Українська Національна Ідея недарма проголошує, що суспільний лад має бути лише соціалістичним (цілісним, комуністичним)! Хоча корупція за соціалізма й була по коліна… Однак за капіталізма вона по маківку, тобто НЕЗБОРИМА, як наша раса, якій СВІТИТЬ лише соціалізм! Але ж заки в суспільстві оголошена ДЕКОМУНІЗАЦІЯ (!) — то покищо ОБЛИШТЕ надію й спроби побороти корупцію…
Глас вопІющего у пустелі, що вводить у депресію. Дуже прості речі, але проти вочевидь проти тренду, який, на жаль, підтриманий зарубіжними спонсорами.
Справа навіть не у е-декларуванні. Не можна стигматизівати державну службу. Не можна цькувати держслужбовців тільки за те, що вони держслужбовці. Державна служба, що апріорі приносить дохід менший, аніж комерційний сектор, може бути привабливою тільки за рахунок престижу. А який престиж може бути, коли до держслужбовця апріорі ставляться як до крадія? За таких розкладів на держслужбу можуть піти тільки самі цинічні крадії, деякі суперхитрі, а більшість просто тупі.
Абсолютно згідна
ППКС.
Основная системная ошибка на мой взгляд в другом. Два вида спорта перепутали, хотя дисциплины совершенно разные. У нас по неведомой причине борьбу с коррупционерами принято называть борьбой с коррупцией.
Це ніяк не виключає те що я написала
Nataliya Zubar Так не противоречит, естественно. Я просто к вопросу о приоритетах.
Никита Соловьев Про це в наступних серіях. Це я сайт фіксю, старе запостиллося автоматом не туди
Було одне таке Підприємство. Яке виробляло Продукт. Який якийсь час перебував на Складі, а потім йшов покупцям. Але була проблема. Кожного разу, як проходила річна інвентаризація, на складі виявлялася нестача. Велика нестача. А Завскладом приїздив на роботу на новому авто. Завскладом звільняли, іноді ще когось, але наступного року все повторювалося.
Це була боротьба з корупціонерами.
Потім на Складі встановили Систему Обліку, коли все стало видно у реальному часі. Можна було взяти і перевірити, у будь-який день. За місяць Завскладом звільнився сам. Тепер вже роки три там новий завскладом, досі їздить на ровері. А про те, що може бути нестача Продукту, вже ніхто не уявляє навіть.
Це була боротьба з корупцією.
Это была попытка борьбы с коррупцией. А вот потом пришел новый комдир на предприятие. Перезаключил контракты с покупателями. И продукцию стали отправлять без накапливания на складе практически с колес. В результате не только прекратилось воровство, но и персонал склада сократился вчетверо, расходы на хранение всемеро, а 4/5 склада сдали в аренду.
Никита Соловьев Там специфика. Оборотная тара. Собственно, она и пропадала на самом деле :)
Никита Соловьев Там специфика. Оборотная тара. Собственно, она и пропадала на самом деле :)
Dmitry Medved Ну тогда еще и 2/3 возвратной тары удалось продать :)
Dmitry Medved Ну тогда еще и 2/3 возвратной тары удалось продать :)
Никита Соловьев Покупают, бо дефицит, а от оборота тары переходят к выдаче в аренду, ибо достало ремонтировать тару для всей Украины :)
Никита Соловьев Покупают, бо дефицит, а от оборота тары переходят к выдаче в аренду, ибо достало ремонтировать тару для всей Украины :)
Слабая тара – класика
Слабая тара – класика
Dmitry Medved Вот! То есть как я и предполагал, корень проблемы все-таки не в воровстве, а в мягко говоря не оптимальном управленческом решении с передержкой :)
Dmitry Medved Вот! То есть как я и предполагал, корень проблемы все-таки не в воровстве, а в мягко говоря не оптимальном управленческом решении с передержкой :)
Якщо мені буде не лом я на п’яні свята (на які я традиційно не бухаю) напишу свою теорію про три джерела корупції в Україні і шоделать
Якщо мені буде не лом я на п’яні свята (на які я традиційно не бухаю) напишу свою теорію про три джерела корупції в Україні і шоделать
Все так. У нас народ масово чомусь вважає що посадки корупціонерів вирішать проблему корупції. Щиро в це вірить. Треба наполегливо й системно вибивати цю хибну тезу з мізків людей
Система е-декларацій, на мій погляд, була створена і застосована лишень для того, аби показати населенню країни “хто у домі хазяїн”. І призначити опричників, які б слідкували за “грамотіями” шо мають сміливість гавкнути на хазяїна. А хто взагалі “хазяїн в країні”, то тут без пляшки розібратися неможливо. Все поділено й вкрадено до нас…
Это уже национальной чертой попахивает….