Залякування Польщею в Україні: казус львівського стрільця

В оборонній війні проти Росії (це ніяка не громадянська війна!) поляки з України справляються чудово. Жертовно служать в українській армії та, принаймні пропорційно до своєї чисельності, представлені в добровольчих батальйонах. На жаль, є також випадки, котрі дають привід радикальним українським середовищам розповідати, що Польща нібито разом з Росією – аякже! – відкривала у західній Україні третій фронт, після Криму і Донбасу.

З’ясувалось, що Ришард Вінценц [1], директор школи №10 ім. Марії Магдалени у Львові [2], де польською мовою навчаються діти польської меншини, на своїх профілях в російських соцмережах мав однозначно проросійські та совєтофільські дописи. Вінценц – один з керівників львівської “Окремого Стрілецького Загону ім. капітана Болеслава Зайончковського” [3] (далі SJS Львів), який діє в його школі.

У квітні 2014 року, тобто саме тоді, коли Росія завершувала анексію Криму, поляк Ришард Вінценц публікує георгіївську стрічку – символ “русского мира”, тобто людей, які відносять себе до російської спільноти по всьому світу [4]. А вже у вересні того ж року, коли війна з Росією розгорілась на повну, Вінценц замість того, аби допомагати збирати кошти для забезпечення армії та батальйонів, чи поїхати воювати за країну, громадянином якої зрештою являється, публікує малюнок з серпом і молотом на червоній зірці, обплетеній георгіївською стрічкою з підписом “слава радянській армії!” [5].

Якби Вінценц був якимось звичайним користувачем Інтернету, не було б проблеми, але він директор найважливішого осередку польської освіти в Україні та керує стрілецьким загоном парамілітарного типу. Звичайно, в Україні через це здійнявся шкідливий для іміджу Польщі скандал. Публікація, що оприлюднила дописи Вінценца, розійшлась тисячами поширень [6]. Вінценц швидко зачистив або видалив свої профілі в російських соцмережах “Однокласники” та “ВКонтакте”.

Рівень вишколу SJS Львів здається жалюгідним [7], судячи з фотографії, на якій Вінценц позує зі зброєю та тримає палець на курку, чи з фільму про тренування [8], видаленому, ймовірно, на хвилі емоційної зачистки профілю після оприлюднення контроверсійних дописів Вінценца, де можна було побачити, як стрільці ціляться прямо в своїх колег під пильним оком інструктора. Однак фільм залишається доступним на російському порталі VK[8].

Найімовірніше, вони не мають жодного поняття про правила поводження зі зброєю, і не знають, що такі речі недопустимі, навіть коли замість справжньої зброї гумовий макет чи палка. Такий має бути навик. Тому, наразі не поділяю побоювань українців щодо загрози якихось спроб збройного відвоювання Львова у виконанні цих дітлахів. Однак, це не значить, що їх можна легковажити.

SJS Львів – все-таки досить сильний підрозділ – у ньому діє близько 80 молодих поляків та польок зі Львова. Крім того, що навчаються, як не користуватись зброєю, організовують марші та беруть участь в патріотичних заходах – в основному у цьому полягає їх роль. Керівник SJS Львів – ще однин польський львів’янин (хоча на своєму профілі вказує, що походить з Перербурга) Ерик Матецький [9]. Матецький та Вінценц – близькі знайомі Марії Пиж-Пакош [10], її чоловіка Костянтина Пижа [11] та її матері Терези Пакош [12].

В даному випадку йдеться про колектив, та одночасно сім’ю ведучої “польське” Радіо Львів. Марію Пиж-Пакош вже описав у статті “Проросійська націоналістка з польського Радіо Львів – представник Кукіза на Кресах за гроші польського платника податків” та в кількох наступних [13]. Констянтин Пиж прославився пропагандою брехливого зображення про те, що в Україні нібито панував нацистський режим, а весь Львів був завішаний свастиками [14], і в той же час підтримував німецьку негаціоністку Освенціму [15]. То як в кінці-кінців було – гітлерівці погані чи невинні?

Матецький аж так далеко не пішов, однак опублікував [16] відому фальшивку з дітьми, прив’язаними до дерева колючим дротом, де вбивство дітей у радомському селі в 1924 році [17] описується, як злочин українських націоналістів. Це був якраз не російський, а німецький пропагандистський фейк ще в часи ІІ світової війни, який функціонує до сьогодні.

Саме Тереза Пакош з Радіо Львів опублікувала на порталі “Східняк – новини з України” статтю про урочистості посвячення прапора SJS Львів[18] з нагоди свята 3 травня 2016 року. Читаємо, що прапор подарував Генеральний Консул РП у Львові Вєслав Мазур [19]. Матецький каже, що “Консульство патронує нас весь час”.

Оскільки фотографія з Анджеєм Дудою [45] від грудня 2015 року не обтяжує президента більше, ніж нагородження Ордером Відродження Польщі віце-президента Об’єднання поляків в Норвегії та впливового діяча проросійських “правих” Богдана Куласа [20] – важко сподіватись, що президент відсунеться від наполягаючого на спільному селфі стрільця у військовій формі під час зустрічі з Полонією, на яку завітало багато людей – але консул Вєслав Мазур все ж таки повинен знати. що і з ким робить: Львів досить значне, але як і Краків – мале місто, де всі знають один одного, а дехто читає профіль “Російська V колона в Польщі”. Однак, напевно пан консул не входить в це коло читачів…

Портал”Східняк – Новини з України”, регулярною публіцисткою якого є Тереза Пакош, профілюється на “польський голос в Україні”, але його видавник аж ніяк не поляк – це Андрій Шурін [21], ще один близький знайомий наведених вище осіб. За всіма ознаками, портал знаходиться під патронатом депутата Дмитра Тимчука, який намагається монополізувати боротьбу з російською дезінформацією.

Однак парадокс полягає в тому, що „Wschodnik” (“Східняк”) кілька разів ставав резонатором для провокацій з Польщі, які мали на меті лякати українців Польщею, як наприклад, фікційне „Powiernictwo Kresowe”, організоване віце-президентом партії „Zmiana” Конрадом Ренкасом [22]. Також там публікувались статті [23] галицького сепаратиста Володимира Павліва, який вже остаточно себе скомпрометував у Львові.

Шурін та Тимчук в минулому були студентами Львівської вищої військово-політичної школи [24], де вивчали досить специфічний напрям: “військова журналістика”. Добрим знайомим Шуріна в решти є Сергій Плотіцин [25], який відзначився довгим стажем праці [26] на керівних посадах в МО України (1999-2007) та українському МВС (2007-2015). Починав за Кучми, завершив з Януковичем.

Зважаючи на польську патріотичну риторику, обов’язкову в SJS Львів, включаючи присягу на вірність Польщі, але вже не Україні, відчувається певний дисонанс, що військово-поліцейський українець Сергій Плотіцин є правою рукою Матецького в стрілецькому підрозділі і то настільки, що навіть разом з Матецьким і Вінценцом являється одним з адміністраторів дискусійної групи [27] “Стрілецька Організація Стрілець ім. Ю. Пілсудського у Львові”, яка окрім групи на російському порталі ВКонтакте [28] є основою комунікації SJS Львів.

Так склалось, що Матецький, Шурін і Плотіцин є одного року народження – 1973. Матецький, Шурін, та можливо Плотіцин, навчались у т.зв. Львівській республіканській спеціальній школі (інтернаті) [29] “з посиленою військово-спортивною підготовкою”. Школа мала бути інструментом русифікації Львова та одночасно кузнею кадрів для збройних сил СРСР, міліції та передусім КДБ. Вона існувала у 1985-1991 роках.

Формально “самостійна” SJS Львів насправді афілійована під Стрілецька Організація Стрілець ім. Ю. Пілсудського зі штабом у Жешові [30], який, наскільки мені відомо, планує відкрити ще один підрозділ в Україні – цього разу в Сокалі. Справа в тому, що т.зв. жешувський стрілець є саме тією стрілецькою організацією, яка взяла під своє крило діячів радикальної проросійської “Фаланги”, а свого часу і партії “Зміна”, які панують в краківському стрілецькому підрозділі JS2039[31].

Нагадаю, що краківські стрільці-фалангісти були виключені з конкурентного “Стрілецького об’єднання громадсько-виховної організації” після того, як мною оприлюднено [32], що вони здійснили пропагандистське інсценування з т.зв. “антибандерівськими патрулями” на кордоні в Бескидах. Вони з ентузіазмом підтримують сепаратистів з Донецька та Луганська[33]. А потім під маркою жешувської організації прослизнули на натівські маневри Анаконда-2016 під час навчань на греблі в Соліні [34].

11 листопада 2014 року фалангісти перешкоджали в проведенні патріотичного концерту „Gazety Polskiej” під краківським Катинським Хрестом, тому що в ньому брали участь гості з українського Майдану [35]; а минулого року в той самий день і в тому ж місці ті ж фалангісти, але в стрілецьких одностроях виступили в ролі почесного караулу у нового малопольського воєводи Юзефа Пілха [36]. З їх публікацій [37] випливає, що без проблем отримують допомогу від Війська Польського. Як краківські, так і львівські стрільці відносяться до тої самої південно-східної Стрілецької Організації Стрілець ім. Ю. Пілсудського . Варто переглянути репортаж про них на Телебаченні Trwam[38].

Тому якось не дивує, що серед учасників дискусійної групи SJS Львів [2727] бачимо саме керівництво краківських проросійських стрільців: колишнього керівника партії “Зміна” в Малопольщі Міхала Прокоповича, Томаша Хохорка та керівника підрозділу Марціна Дула (який використовує псевдонім “Marcin Artur”). Вся трійця входить у “Фалангу”. Прокоповича та Хохорка я нещодавно описав в контексті підтримки ними проросійських терористичних організацій на Близькому Сході [39]. Дул, який часто буває на проросійських пікетах під посольством України у Варшаві [40], є мережевим, і напевно не лише мережевим знайомим Матецького.

Очевидно, що клин, який має розсварити Польщу з Україною, вбивається не лише з польського боку. Систематичне залякування поляків Україною було предметом багатьох статей на профілі „Rosyjska V Kolumna w Polsce”. Однак, існує також комплексне залякування українців поляками, відповідно до найкращих зразків рефлексивного управління. Джерелом поживи є синдром оточеної фортеці, який панує в Україні, який в даній ситуації не може дивувати – Україна все ж таки в облозі, але не з усіх сторін. Польща представляється, як країна лицемірів, яка всупереч словесній підтримці Києва, насправді домовляється з Москвою, щоб роздерти Україну.

Не йдеться лише про реакцію на інтенсивну антиукраїнську ненависть,яку росповсюджують польські псевдо-націоналісти. Українська інтелігенція охоче повторює та гіперболізує, на мою думку, легковажні висловлювання польської опозиції про те, що нинішня правляча партія мала зв’язки з Росією. В неможливості спіймати винуватців руйнування українських пам’ятників у Польщі [41] вбачають умисне споглядання крізь пальці. У контексті триваючої історичної суперечки кожна похибка польської сторони сприймається, як прояв ймовірно злих намірів.

Спіраль накручується: як реакція на скандал з проросійсько-совєтофільськими дописами директора польської школи та стрілецького інструктора у Львові, на порталі, пов’язаному з українською націоналістичною партією “Свобода” з’являється текст, в якому Польща представляється потенційним агресором [42]. Заголовок статті: „«Під парасолькою НАТО поляки можуть увійти в Галичину і залишитись тут назавжди»”. В інтерв’ю історик (а радше волинський негаціоніст) Роман Грицьків вигадує, що “пан Качинський, беручи приклад з Юзефа Пілсудського, вирішив відновити польську імперію”. Редакція дописує, що “військові експерти вважають, що лише зобов’язання в рамках ЄС та НАТО стримують Польщу від анексії західної України”.

Джерело інспірації таких одночасно антипольських та антинатівських тез здається очевидним і саме у цьому полягає метод взаємного резонансу акторів у тій самій виставі з режисером у Москві. Однак патронат та фінансування SJS Львів від Консульства РП тільки утверджує читачів в переконанні, що мають справу з умисною політикою польської держави, а не з браком здорового глузду місцевих поляків.

Проблема з діяльністю осіб, зосереджених довкола “польського” Радіо Львів та SJS Львів полягає в тому, що можемо мати справу зі спробою створення польського середовища, з ворожим ставленням до країни, в якій живе, а звідси лише крок до пошуку підтримки в Росії. Так було в Литві, де Виборча акція поляків у Литві, яка користувалась безумовною підтримкою Варшави, створила коаліцію з Альянсом Росіян. Українці це знають – литовці подбали про те, щоб розповісти про це в Києві. Це станеться ще простішим, якщо українці будуть негативно ставитись до місцевих поляків, що вже відбувається, незважаючи на те, що поляки займають перше місце в рейтингу народів, до яких найкраще ставляться в Україні.

Тим часом у Польщі організаційні колеги львівських стрільців ім. Ю. Пілсудського, тобто краківські фалангісти, анонсують відновлення своєї акції з т.зв. “антибандерівськими патрулями” [43]. Не сумніваюсь, що це вони: хіба що хтось їх підставляє (але це був би занадто закручений сценарій), бо чітко апелюють до попередніх акцій у Бескидах[44]. Цього разу мають намір ходити трійками по вулицях та з натиском випитувати українців, яких зустрінуть, про ставлення до Бандери, Донбасу і т.д.

Робіть так і далі, тоді у Львові чи Тернопілі можуть з’явитись українські антипольські патрулі, і тоді не буде мати значення, чи це буде спонтанна акція, чи спонсорувана росіянами. Їх жертвами можуть стати беззахисні діти з польської школи і львівського стрільця, яким Вінценц з Матецьким промивають мозок. Буде привід для наступного обурення.

І так це працює.

Переклад з польської, оригінальна публікація тут