Типографії в м.Києві відмовляються друкувати політичну рекламу.

Протягом наступних двох годин об”їздив ще 4 подібних контори. Всюди – майже одна і та сама відповідь.

Типографія-2.
“Мы категорически против политики Януковича, но мы не будем печатать опозиционные листовки, которые направлены против правящей партии. Нам важна наша репутация и наш бизнес.” – відповідь у наступній типографії з яскравою вивіскою на Печерську.

Типографія-3.
Поїхали далі. Типографія в подвалі, поруч станція метро “Лук”янівська”.
“Ми політику взагалі не друкуємо” – коротко відрізав молодий хлопчина мого віку, не відриваючись від цигарки і не підіймаючи погляду на мою скромну персону…

Типографія-4.
“Листовка смешная и классная, но когда прийдут серьезные дяди, – нам будет не до шуток. Извените, но…” – ці слова пролунали в типографії поблизу Контрактової площі. Продовження “ізвіненій” я слухати вже не став.
Мабуть, треба буде взяти приховану камеру та проїхатись ще раз.:)
А краще – придбати собі кольоровий принтер для друку в домашніх умовах…

Лише один чоловік з п”яти обіцяв подумати до завтра. Цікаво, яке він прийме рішення?
З ким буде радитись, – з іншою людиною, чи зі своєю власною совісттю…?

Страх. Банальний страх втратити роботу чи прибутковий бізнес.
У кожного з моїх сьогоднішніх контактерів свої аргументи, свої переживання та своя причина для відмови.
Страх перед “репресивною машиною” у вигляді податкової, міліції, спецслужб. Страх перед тим, що тебе покарають, зроблять співучасником, відберуть бізнес чи навіть закриють по статті.
І байдуже, що з юридичної точки зору, тут немає нічого страшного, нічого кримінального.
Просто – старенька бабця і звичайнісінький кіт, ніякого заклику до повалення режиму, жодних образ та нецензурних слів. Лише одне слово викликає занепокоєння – “регіони”…
Страх заполонив серця людей і засліпив розум. Набагато легше відмовити, тупо “вмити руки”, залишитись осторонь від цієї “небезпечної політики”…

На щастя, зараз на задньому сидінні авто лежить 500 примірників “кота”, правда – у чорно-білому варіанті, – вчора один хороший чоловік надрукував, абсолютно безкоштовно.
Він не є власником типографії, – звичайнісінький найманий працівник, друкував таємно від керівництва, ризикуючи втратити роботу. Чоловік, вільний від страху та вкрай незадоволенний існуючим станом речей в країні зробив ВЧИНОК, за який йому не буде соромно перед його двома неповнолітніми дітьми.
Саме з таких Людей починається країна.
Саме такі Люди і творять її історію.

P.S. Готові листівки вже сьогодні будуть прикрашати електроопори та дошки оголошеннь в місті Києві.
Я та ще три Людини зголосилися допомогти розклеїти їх в різних куточках рідного міста.
У нас немає страху. Ми вільні Люди, які всім серцем бажають жити у Вільній країні і зроблять все можливе для повалення існуючого НЕконституційного ладу.

P.S.S. Чотири Людини. Не так вже і багато для п”ятимільйонного міста, правда?
Свідомі кияни, де ви?