Команда нових голів РДА вже фактично сформована.
Більшість ще чекає на офіційне призначення, а перші відчайдухи вже почали впроваджувати зміни.
Вчора в Біляївської РДА з 8-ї ранку й до… відбувалася сесія знайомства/вивчення_потреб/стратпланування.
Ми поїхали о 7-й вечора, а обговорення ще було в розпалі. Хоча новоспеченому голові РДА здалося, що марафон вклався всього у 8 годин!;)
Дарма чиновник хвилюється – понаднормова праця відбувалася виключно на добровільних засадах. Ми – свідки!
В обговореннях, поділених на годинні тематичні блоки, взяли участь працівники РДА, депутати сільрад, представники державних установ та громадських організацій що мешкають/працюють в Біляївському районі, колеги Арсена Жумаділова з інших районів та добровільні помічники з числа колишніх конкурентів у конкурсі на посаду голів РДА.
Сесія називалася “Управління змінами”.
Але хто з місцевих мешканців готовий до цих змін?
Працівники РДА, в масі своїй, – всі хороші люди.
Вони дорожать своїми посадами, адже в районі аж такого великого вибору місць роботи нема, а тут – й гарантована зарплата, й надбавки, й хороша пенсія. Практично всі вони давно засвоїли життєво необхідну на такій роботі навичку – красиво звітувати. Вони ретельно дотримуються визначених законами термінів, вони завжди виходять на позитивні показники, вони вміють знайти розгорнуте пояснення будь-якому випадковому проколу….
За що їм такі тортури, як вимога власноруч ламати дбайливо вибудовану ними ж стабільність?
Корупція?
Звісно ж, вона є в кожному районі. А як не бути, якщо нею просякнуте все суспільство?
Але вона тут вигдядає геть інакше, ніж це ввижається з Одеси та, тим більш, з Києва.
Тут жоден з представників силових структур не вразить спільноту дорогим годинником. Лише хороший костюм красивого блакитного кольору підкреслює статусність посади міжрайонного прокурора.
Тут гідроспоруди мають приватного власника, а ставки, на яких вони розташовані, – народні. І орендну плату за користування ними стягнути не виходить. Бо власник – народний депутат.
Тут цілі масиви землі, що складаються з маленьків паїв різних людей, засіяні однією культурою і начебто “однією рукою”. Ким засіяно – начебто навідомо. Пайщики за свою землю нічого не отримують.
Тут на землях сільгоспризначення у промисловий спосіб видобувають пісок. А контролюючі органи кажуть, що на це в Києві видана ліцензія, яка є цілком законною.
Тут вежі мобільного зв’язку нележать одному власнику, а дозвіл на розміщення обладнаня на них надає зовсім інша особа (такою схемою користуються будівельні компанії – житло ви купуєте у забудовника, а в експлуатацію його здає інша компанія. От і питайте у неї, чому ваша квартира не відповідає умовам договору?)
Чому б за таких умов районам не бути дотаційними?
Чому б нардепам не чіплятися зубами за своє крісло?
Всіх тих, хто сподівається, що прийдуть нові голови РДА й життя там налагодиться, доведеться розчарувати.
Один, хай й найкращий, голова, з дипломами найпрестижніших вишів та блиском в очах, тут точно не впорається.
Кожному безумцю, що наважився очолити район, потрібна не просто команда. Там потрібна потужна підтримка по всіх напрямках.
Інакше це болото засмокче й реформаторів, й нас, й Європу заразом.
Так що буквально кожному варто пошукати в документах згадку про свою малу батьківщину, а як ні – то віднайти “родинне” село, назва якого созвучна з вашим прізвищем. а як ні – то навмання ткнути пальцем в карту – та взяти цю місцину під опіку. Будь-що, що ви вмієте робити там стане в нагоді.
І не сподівайтеся, що світле майбутнє настане без вашої участі. Не настане.
Автор – Людмила Ямщикова
Відгук ще одного учасника можна побачити тут
Заклик про допомогу від голови Миколаївської РДА міститься тут