Своє небажання спілкуватися українською мовою дехто аргументує тим, що робить багато справ заради України, вважаючи цю умову достатньою для вкладу в її розвиток. Але ці дії не можуть бути порівнюваними і ось чому.
Розпочну з того, як моя знайома вчителька німецької мови заохочує дітей вчити німецьку. Діти, як правило, думають, що англійської досить для спілкування з європейцями, адже це міжнародна мова, яку знають всі в Європі. А вона каже дітям, що європейці дуже цінують свої мови, тому що мова – це шлях до культури, до історії, а отже, до світогляду народу. І це є основа незалежності країни. Якщо не буде цієї основи, культура, історія народу будуть поглинені іншою культурою, а це прямий шлях до втрати незалежності.
Мова – це шлях до культури, до історії, а отже, до світогляду народу. І це є основа незалежності країни
В Росії це дуже добре розуміють, тому і мають закон про сприяння розповсюдженню російської мови ЗА КОРДОНИ Росії. Це, в свою чергу, сприятиме розповсюдженню культури, історії, а отже ментальності. Це формуватиме «русских людей» поза межами Росії (яких потім можна буде «захищати»).
І європейці дуже люблять, коли з ними спілкуються їхньою мовою. Таким чином ви підтверджуєте, що поважаєте їхню історію, культуру, незалежність. Ви визнаєте її, а отже, укріплюєте.
Так от, вчителька каже дітям, що німець швидше укладе контракт з тим, хто буде спілкуватися німецькою мовою, аніж англійською. Оце і є віднайдена нею мотивація для дітей.
Можна уявити, як для німця було б дивно, якби його співгромадянин аргументував своє небажання спілкуватися німецькою мовою справами заради своєї країни.
Виникає питання, чому взагалі виник цей конфлікт? В принципі, одне не може протиставлятися іншому. Спочатку ти говориш мовою країни, в якій живеш, потім все решта. І якщо ти нею послуговуєшся, це не значить, що тобі не потрібно робити інших справ для розвитку своєї країни.
Для європейців зв’язок між мовою і незалежністю є очевидним
З огляду на це, європейці не можуть збагнути, чому наші люди спілкуються російською, коли в них є своя мова, своя історія та своя культура. Для них це і є неповага до себе.
За радянщини розуміння цього зв’язку вибивалося протягом декількох поколінь. Для створення зручного «советского человека» суспільству нав’язували негативний, спотворений образ націоналіста: людини, що говорить мовою свого народу та не поважає інші культури. Людям давали зрозуміти, що говорити своєю мовою не тільки неважливо, а і шкідливо, і може бути небезпечно. Але тепер, коли ми виборюємо незалежність, цей зв’язок має бути поновлений задля нашого виживання.
Розповсюдження української мови сприятиме швидшому зануренню в історію України. Згадайте, на кого опираються наші вояки на передовій? На досвід визвольного руху України.
Розповсюдження української мови сприятиме розвитку української культури, яка знищувалася протягом 300 років і потребує нашої підтримки. Нам є що сказати світові через наших митців.
Повага до мови і є щоденним послуговуванням нею.
Наша Незалежність залежить від нас!
Наталя Ляшенко, ІЦ “Майдан Моніторинг”
Ілюстрація Вікторія Проців