Точку неповернення пройдено

після порушення чергової кримінальної справи проти Тимошенко. Белькотіння Януковича про апеляційний суд і декриміналізацію статті вже нічого не змінять навіть якщо Юля вийде з СІЗО. Навіть якщо дійсно статтю декриміналізуть. Вони нічому не навчилися. Не хочуть вчитися чи нездатні? Поспішність порушення справи СБУ свідчить про стійку тенденцію до політичних розправ неполітичними методами. І справа тут не в особистостях підсудних і засуджених.

Влада котиться у прірву, вже не контролюючи сама себе. ЇЇ очолює людина, нездатна до об’єктивних оцінок і аналізу. Нездатне до того і оточення Януковича, чи то з нефаховости і недолугости, чи тому що протилежні цілі груп у тому оточенні не можуть узгоджуватися, а президент хитається між тими групами як лайно у ополонці.

За великим рахунком це вже не є надто суттєвим. Бо час, протягом якого влада могла прийти до притомности, минув. Далі – або скніння у постійній невизначеності і броунівському русі або подальше падіння у тоталітарну прірву. До якої межі? Не надто великі розміри України для побудови далеких ізольованих від світу концтаборів і обмежена кількість посадочних місць у зонах не сприяють тотальному ув’язненню противників режиму, котрих ставатиме все більше. Спротив, активний, мовчазний, “кухонний”, наростатиме в усіх формах. Каральні органи загниватимуть і стануть ненадійними. Армія проти народу не піде. Настане колапс. Що буде після нього? Знайдуть нові форми обдурювання і підкупу виборця? Поділяться статками і прибутками? Запанує істинно демократичний лад?

Сьогодні зрозуміле одне – влада безповоротно втратила обличчя і стала “кривою качкою”. Як всередині країни так і за кордоном. Найнеприємніше те що ця влада, хочемо ми того чи ні, уособлює в очах світу Україну. І локальна подяка жителям Донбасу у світовому вимірі стає подякою жителям України за подарунок.

Світ прагматичний. Але і здатний мріяти. Його мрії про повноцінного партнера у центрі Європи не здійснилися. Обмануті надії викликають образу і нехіть. І ота нехіть, виплекана за короткий час, даватиметься взнаки довго. У Кримінальному Кодексі немає статті за обман виборців, за підлість і підступність у політиці. Але знайдуться інші статті. За те ж Межигір’я, за економічний протекционізм, за використання державних структур з особистими цілями, розбазарювання і привласнення державних коштів. І вони знають що відповідати доведеться.

Тому вони не бачать іншого виходу (а його і немає) як чіплятися з усіх сил за владу, залишаючись при владі якомога довше. І підуть на ухвалення цинічно підлого виборчого закону, давитимуть опозицію усіма доступними методами, розбещуватимуть і дуритимуть виборців, доведуть народ до зубожіння і тваринного стану щоб купувати його дрібними подачками.

Надії на дипломатичний чи економічний тиск з боку демократичного світу можуть і не здійснитися. Бо зрештою не стане світ бруднити руки внутрішніми справами підлої влади. Йому не потрібні деморалізовані жебраки як поповнення людського потенціалу. Йому простіше відвернутися і чекати поки не зігниє або не вибухне.

І наше звільнення від підлоти і підлости в остаточному рахунку у наших руках. Повстання? – Вже проходили. На тлі безладу прийде нова підлота, не краща за стару. Саботаж? – Призведе до остаточного занепаду. Громадський спротив наявних громадских структур? – Так, але лише його в умовах збайдужіння і зневіри може виявитися недостатньо. Утворення нової політичної партії, яка поведе за собою всіх? – Таке теж проходили і знаємо чим це закінчується.

То що, виходу немає? Є. У особистій громадянській свідомості. Поки вона не зросте і не пошириться, не переможемо. А, відтак, політичні організації, не полишаючи боротьби за владу, мусять значну частину свого потенціалу направити на виховання громадянської свідомости у суспільстві. Громадські організації мають стати провідниками тої роботи. Поширення інформації, спрямованої на підйом громадянських почуттів, широка роз’яснювальна робота не лише перед виборами, а постійно.

Розповсюдження фахово підготовлених зрозумілих і простих, не агітаційних, бо агітація набила оскому, освітніх і інформаційних матеріалів не пройде безслідно. Потрібний центр, який би направляв цю роботу, мережа локальних центрів, побудована так, щоб її неможливо було обезголовити. Тотальна інформаційна війна з підлою владою. І на виборах побачимо результат.

Так переможемо.