Реформи гальмуються. Під таким лейтмотивом пройшло останнєзасідання кабміну. Розширене.
Обурення Віктора Януковича разом з урядовцями вислуховували й народні депутати. Ті, що свого часу створювали коаліцію “Реформи і стабільність”. У цієї пропрезидентської більшості, як і в міністрів: більше успіхів у стабільності, аніж у реформах.
Вони стабільно продовжують фальсифікувати голосування у Верховній Раді.
І це вкотре підтвердили голови фракцій та груп парламентської більшості та просто “глибокоповажні” депутати. Перебуваючи на засіданні уряду, вони одночасно “голосували” у ВР. Може, особисто, як того вимагає Конституція? Скоріше ні.
Урядовці ставлять галочки, рапортуючи про виконання програми реформ – жалівся Микола Азаров у присутності президента.
Депутати так само замість реального голосування ставлять галочки: був присутній, зареєструвався, проголосував, підтримав, долучився до реформ.
Отже, хто ж ці горе-реформатори? Так ось же вони на фото серед присутніх.
Ігор Рибаков, голова групи “Реформи заради майбутнього”.
Поки тривало засідання уряду, він уважно слухав, заради ж якого майбутнього треба проводити реформи. А паралельно із цим Рибаков встиг 23 рази проголосувати “за”. Ще 11 разів він “не голосував”. А під час останнього голосування – о 14:17 – виявився “відсутнім” у сесійній залі. Хоча до того часу засідання кабміну закінчилося, і він реально міг прийти в парламент.
Петро Симоненко, голова фракції комуністів.
Представнику інтересів українського пролетаріату, напевно, було не цікаво слухати промови найбагатших урядовців Європи про “реформи заради покращення життя”. Він постійно відволікався на “голосування”. 17 разів натиснув “за”. Одного разу комуніст натиснув “проти” – не захотів відзначати 100-річчя із дня народження Героя України Олекси Гірника. Хоча саме під час цього голосування, о 14:04, Симоненко вже міг повернутися з кабміну у ВР.
Ігор Шаров, голова фракції Народної партії.
Заради народу він просто ударно розпочав “голосування” у Верховній Раді: підтримав перші 9 рішень середи. Щоправда, потім “голосування” чергувалося – то “за”, то “не голосував”. Напевно, виступ Литвина на кабміні так вплинув на Шарова, що він іноді не міг навіть відволіктися на “голосування” у парламенті.
Олександр Єфремов, голова фракції Партії регіонів.
На розширеному засіданні уряду Єфремов сидів поруч із Шаровим. Напевно, саме цим варто пояснити факт, що голови фракцій ПР та НП цього дня у Верховній Раді “голосували” синхронно – з більш ніж 30 рішень розійшлися лише в 3-х питаннях. Справді, не можуть же найповажніші люди двох фракцій “голосувати” за помахом однієї руки…
Реноме професіоналів із партії прем’єра й президента в середу підтримали ще 3 народних обранця. Окрім Єфремова, у залі засідань уряду перебували Юрій Мірошніченко, Віталій Хомутиннік та Ірина Горіна. Напевно, не варто пояснювати, що й ці реформатори одночасно слухали своїх лідерів і “голосували”. Майже синхронно.
А що тут такого, запитають згадані депутати?..
Головний реформатор країни не вимагає ж змінювати парламентські традиції!
Пам’ятаєте його слова вересня 2009-го: 20 років голосували картками, а тут знайшлися факіри! Нагадую, це так Янукович-опозиціонер обурювався рішенням тодішньої протимошенківської більшості: голосувати соціальні законопроекти підняттям рук? Навряд чи з того часу реформувалося мислення 60-річного чоловіка…
“Фальсифікації, кажете? Але ж 20 років усі так робили. Навіщо щось змінювати? Стабільність і порядок має бути у парламенті!” – може пояснити досвідчений політик.
І от тут варто згадати про “совість українського парламентаризму” – Володимира Литвина. Він як може бореться з неподобством у Верховній Раді. Але його треба зрозуміти: що може зробити одна людина? Хай навіть зі своєю фракцію… найменшою, може підкреслити Литвин. А парламентські журналісти – вкотре можуть увійти в його стан, зрозуміти, сльозу пустити…
Але не цього разу.
Просто уявіть. 10:00 ранку середи. Ви дивитися УТ-1. Іде трансляція з кабміну. Ось ви на власні очі бачите: у залу засідань заходять президент, прем’єр, спікер. Ви на власні очі бачите: спікер переймається загальмованими реформами.
У цей час перемкніть на інший канал – Рада. Тут щойно почалася трансляція із ВР. Ось засідання відкриває перший заступник голови Адам Мартинюк. Ось він наказує увімкнути систему “Рада”. Ось пропонує депутатам зареєструватися.
І ось тут варто сильніше триматися за стілець: у сесійній залі зареєструвався народний депутат Володимир Литвин! Ви його не бачите, але ж електронна система Рада не може помилятися!
Швидко перемикаєте на УТ-1 – і тут Литвин.
“Вашу маму і тут і там показують?” – можете здивуватися, як справжній Пєчкін.
Але повернімося з “Простоквашино” у нашу реальність.
Нетипова реєстрація Литвина – не є порушенням Конституції. Основний закон вимагає особистого голосування. А того дня Литвин не проголосував жодного разу. Саме “не голосував”, а не “був відсутній”. Тобто ніби й перебував десь у сесійній залі, але ніяк не міг вирішити, як йому голосувати.
Але в цьому можна угледіти порушення закону про регламент ВР. У 26-й статті, перший пункт, йдеться: “Проводиться реєстрація народних депутатів особисто на підставі пред’явлення посвідчення народного депутата та підтвердження своєї присутності власноручним підписом, а також за допомогою електронної системи”.
Адвокати Литвина можуть переконувати: особиста реєстрація вимагається лише в кулуарах під час письмової реєстрації.
Але все одне виникає питання моралі: “присутність” спікера в сесійній залі не відповідає дійсності.
Якщо в парламенті фальсифікують навіть це, то чого можна очікувати від керівництва та депутатів в інших ситуаціях? Чергових реформаторських галочок?
Чекати на відповідальність реформаторів-фальсифікаторів не доводиться.
Після попередніх подібних матеріалів про “голосування” демократів-опозиціонерів довелося побачити більше образ, аніж розуміння проблеми. У питанні особистого голосування в парламенті політичні опоненти не такі вже й різні.
Але факти фальсифікації голосування у ВР можуть використати виборці на наступних виборах.
Зокрема, ці депутати мають потрапити в “чорні списки” громадської кампанії “Чесно”. Громадські активісти вирішили вимагати від політичних сил не висувати в 2012-му тих, хто порушував визначені критерії чесних парламентарів.
Один із таких критеріїв – не персональне голосування в парламенті.
Олексій Братущак, спеціально для УП
httpv://www.youtube.com/watch?v=RAW6xL2chSs
