Звернення
до Українських світових організацій про правову допомогу з приводу небезпеки фізичного знищення в Україні.
Я, Оленченко (Волошин) Юрій Валентинович, внук Ростислава Волошина – команданта запілля УПА,члена бюро проводу ОУН, Генерального секретаря внутрішніх справ УГВР звертаюсь до української світової громадськості оскільки зневірився в тому, що мої конституційні права в Україні можуть бути захищені з огляду на 20 річне комплексне і систематичне переслідування мене посадовими особами правоохоронних органів і спецслужб.
Так з 2003 року я не маю можливості проживати в своїй квартирі, яка належить мені одноосібно на праві приватної власності з 1998 року після смерті моєї мами Інни, доньки Ростислава Волошина. В моїй квартирі самовільно проживає, засуджена до 4, 5 років позбавлення волі умовно, працівник обласного управління міліції Оленченко Віра Давидівна, проти якої на даний момент порушено ще 2 кримінальні справи.
По наших припущеннях вище вказана особа займається постачанням наркотиків в Євросоюз, економічними злочинами.
Крім неї в моїй квартир проживають її син Оленченко Дмитро, працівник міліції і дочка Ірина, яких вона видає за дітей мого брата Анатолія Оленченка.
В і 984 році Оленченко (Головачук, Поштацька, Давидова) Віра Давидівна вийшла заміж за мого брата Анатолія, не розірвавши шлюб з попереднім своїм чоловіком – Поштацьким Михайлом, біологічним батьком Дмитра Оленченка, як тепер відомо по завданню КДБ СССР.
Поштацький М. зробив кар”єру заступника керівника обласної міліції на Волині , а потім гангстера в Європі. Там він організував торгівлю молодими дівчатами з України, забеспечував постачання наркотиків в Європу, займався кражами автомобілів і переправленням їх в Україну. В 2006 році він організовував спробу вбивства мого брата Анатолія в Республіці Польща. На даний час переховується в Португалії, де просить політичного притулку.
Всього на мого брата було здійснено в період з 2003 по 2008 роки 7 замахів на вбивство, які організовували спецслужби. залучаючи до цього працівників міліції і кримінальні елементи.
Біологічний син Поштацького М. -Дмитро працює дільничим офіцером міліції і організовує , користуючись своїм службовим становищем, провокації протии мене, намагаючись заволодіти моїм житлом. Всі ці іхні злочини кришуються керівниками правоохоронних органів, спецслужб, адміністрації області і України на найвищому рівні. Це є мафія.
Проти Анатолія Оленченка на протязі 1988 – 2008 років була порушена справа про шпигунство. За часів СРСР це була розстрільна стаття. Відкрив її майбутній начальник контрозвідки КДБ СРСР по Волинській області (далі СБУ УКраїни) полковник Овсянников В.М., який зробив на цьому добру кар”єру і добрі гроші.
Брат Анатолій змушений був з 2003 року по 2006 рік виїхати з України,
Проживаючі у мене особи постійно пишуть на мене скарги в міліцію після влаштованих ними провокацій та скандалів. В зв”язу з останнім, я більше року не маю можливості проживати в своїй квартирі. Протягом останніх трьох років проти мене пробували порушити ряд кримінальних справ і два рази відправити в психлікарню. Я реально боюся за своє життя.
Останні 20 років ми з братом зазнати політичного і кримінального переслідування, втратили практично все майно та заощадження.
Основне завдання, яке було поставлене КДБ СРСР і виконується по теперішній час, на мою думку – обірвати рід Ростислава Волошина і видати Дмитра Оленченка (Поштацького) і Ірину Оленченко за його правнуків.
Рідних дітей на сьогодні у мене і мого брата Анатолія не має.
При всьому цьому були грубо порушені наші з братом конституційні права закріплені ст.ст.
3. 27, 56 Конституції України.
З повагою, Юрій Оленченко (Волошин).
вул. Січова , буд.2. кв. 4.
43020, м. Луцьк,
Волинська область,
:•• країна
05.11.2011 року.