Тим, хто народився вже в Незалежній Україні, невідоме оте ганебне явище під російською назвою „ налог на бездетность”. В СРСР всі, хто не мав дітей, платили чималенький податок. Жінок у державі завжди було більше ніж чоловіків. Не кожна жінка мала щастя перебувати у шлюбі. І ще не факт, що цим жінкам вдавалося завести позашлюбну дитину. Та й шлюб не давав ніяких гарантій, що в родині обов’язково народиться, хоча б одна дитина. Екологія, шкідливе виробництво, важка не жіноча робота в жінок – не сприяли народженню дітей. Маємо з дружиною сумний власний досвід. Лише після переїзду з Донбасу у відносно екологічно чистий район, в нас народилася дитина. Але існувало багато родин, які не мали змоги переїхати. Так все життя й платили оті податки. Тим більше, що їх автоматично відраховували з заробітної платні. Для Держави дуже зручно.
Тому держава не дуже й переймалася проблемами родин, які не мали дітей. Менша народжуваність – більше податків. На життєвих трагедіях власного народу комуністична влада мала суттєві прибутки. Взагалі в СРСР до людей відносилися більш, як до робочої скотини, навіть гірше. Заперечень від комуністів не сприймаю. Корови у колгоспі мали паспорти, а люди ні.
За часів Незалежності України ганебний податок, який принижував гідність людини, ділив людей на повноцінних й не повноцінних – було скасовано. Згідно Конституції України, всі мають однакові права й можливості. Але не всім це подобається.
Два роки в Україні діє антинародна, окупаційна влада, для якої Конституція не є Головним Законом України. Її можна ігнорувати, переробляти під свої забаганки, трактувати, як заманеться. Головне повернути народові статус „бидла”.
Мабуть, такими „благими намірами” опікувався „регіонал” Сухий, коли оприлюднив свій проект Закону, в якому передбачається повернення податку на бездітність. Зовсім погані справи у влади, якщо вона насмілилася на такий крок. На фоні помпезних звітів їхнього Президента, про владні перемоги – цей проект виглядає блюзнірством. Як там: „Чим менше перемог, тим бравурніші марші”.
Дивує лише одне, що все це подається, як турбота про збільшення народжуваності в Україні. Повнісінький абсурд! „Тимошенківські” тисячі за народження дітей – ось стимул для збільшення народжуваності. На фоні зменшення соціальних виплат, у тому числі й багатодітним родинам, збільшення пенсійного віку для жінок, збільшення страхового стажу для виходу на пенсію,- запевнення про покращення демографічної ситуації в Україні є звичайнісіньким знущанням над народом і верхом цинізму. Наповнення казни за рахунок бездітних – ось єдина мета цього „нововведення”.
Влада настільки відірвана від народу, що навіть не знає, скільки бездітних родин в Україні платять великі гроші за штучне запліднення, за лікування від безпліддя та задля збереження вагітності. І цих людей вони збираються ще й карати податками? Замість того, щоби надавати їм допомогу? На це здатна лише ТАКА влада. Колишні вихованці радянської влади не вміють інакше мислити. Не той менталітет.
З поверненням у «світле» минуле вас, Українці!
Лише про одне нехай не забуває ця влада – Український народ не „бидло” і не варто над ним проводити нескінченні експерименти. Це завжди погано закінчується для будь якої, навіть самої міцної, самої деспотичної влади. Теперішня – не стане виключенням.
Олександр Денисов, голова Харківської обласної (крайової) організації Народного Руху України
