ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ СУСПІЛЬСТВА
Протести, перемоги та репресії в Україні
Тижневий огляд 24 – 30 березня 2011 р.
Дані моніторингу подій останнього тижня засвідчують тенденцію до зростання протестної активності широких верств населення країни. Загальна кількість акцій волевиявлення громадян становить 83, у той час як на початку березня відбувалось лише близько 40 подій на тиждень. Водночас, у порівнянні з попередніми двома тижнями, побільшало негативних реакцій на дії громадян. Кількість репресивних подій подвоїлася і становила 13 випадків.
Переважно, репресії здійснюються силовими структурами, представниками офіційної влади та особами, пов’язаними з Партією регіонів.
Водночас, кількість позитивних реакцій на протести лишається незначною: протягом минулого тижня зафіксовано лише 3 поступки щодо локальних вимог.
Наразі дещо зменшилась, хоч і залишається значною, хвиля протестів з вимогою справедливого суду над миколаївськими гвалтівниками. Найпоширеніші вимоги протестуючих – забезпечення зарплат та соціальних виплат, зменшення податкового тиску на громадян, а також протести щодо неправомірних дій державних силових структур.
Зокрема, на минулому тижні відбулося багато дрібних робітничих виступів: протестували портовики міста Рені в Одеській області, працівники Житомирського трамвайного депо та тернопільського Міськліфту, двірники дніпропетровського ЖЕД №5, персонал рівненського виробничого підприємства Nonwoven, працівники закритого нещодавно заводу Меридіан в Миколаєві, продавці одеських ринків та працівники місцевого авторемонтного заводу.
Протестна активність на цьому тижні охопила також селян та дачників – землекористувачі Львівщини та Херсонщини та селяни Черкащини виступали з соціально-економічними вимогами.
При цьому, за всю весну практично не зафіксовано рішень ані місцевих, ані центральних органів влади, які могли б хоча більш-менш системно задовольнити вимоги протестувальників. Складається враження, що на сьогоднішній день апарат влади та громадяни існують в окремих світах. Держава, граючи партію олігархів, в гонитві за збереженням стабільної схеми накопичення капіталу забула про потреби «всіх інших».
Окрім широкої низки робітничих протестів на минулому тижні відбулося також 9 молодіжних та студентських громадських акцій. Поки що в них брали участь переважно молодіжки партій та НУО, проте, цілком імовірно, що після весняної сесії до протестів доєднається куди більше молоді з ВНЗ.
Причиною тому цілком можуть стати нинішні умови життя студентів. Для того, аби зрозуміти, як живе порівняно влаштована молода людина з київського ВНЗ родом з іншого міста, можна принагідно подивитись на одну з ланок проекту, що мав би бути розкішним козирем влади, проте за її-ж свідченням не окупиться.
На минулому тижні співробітник ЦДС провів включене спостереження умов праці прибиральників НСК «Олімпійський» під час та після футбольних матчів. Переважна більшість співробітників – майбутні молоді спеціалісти з економіки, управління, права, криміналістики тощо. Юнаки та дівчата (від 18 до 23 років) живуть переважно у гуртожитках під Києвом, стипендії ледь вистачає на місячний проїзд – не кажучи вже про достатнє харчування та одяг. Водночас, зарплата на «нульовому секторі» футбольного поля складає 150 грн. за 11-13 годин роботи, частина якої відбувається практично без освітлення, за допомогою морально застарілого устаткування, за відсутності обладнаної кімнати для персоналу, здорового обіду. Після роботи студент вже за якісь кілька годин змушений знову бути на парах, бути готовим до семінарів та іспитів весняної сесії. Як вірогідний наслідок, працюючі студенти скаржаться на хронічну втому. Окрім того, на фоні економічно обмежених можливостей в сфері дозвілля, велика частина юних студентів має проблеми, пов’язані з алкоголізмом та тютюнопалінням.
Це – хоч і показові, проте аж ніяк не найгірші умови життя студентів в Україні. Не дивно буде, якщо протестні настрої молоді протягом весни перетворяться на бурхливу хвилю стихійних вуличних демонстрацій.
Наразі влада виглядає глиняним колосом державного капіталізму з золотим «верхом» на слабких плечах металургійно-зброярської технократії. Колос впаде тоді, коли пересічні громадяни відчують, що баланс ризиків та переваг схилятиметься на бік чітко визначених короткочасних змін супроти збереження наявного неясного статус-кво.
Показники щодо кількості протестів та репресій можуть незначною мірою змінюватися, оскільки про деякі події ЗМІ повідомляють із запізненням. При розрахунку кількості протестів не враховувалася їхня тривалість.
Центр дослідження суспільства (ЦДС) – незалежний некомерційний центр дослідження соціальних проблем і колективних протестів. З вересня 2009 року ЦДС фіксує усі протестні події, репресії та поступки в Україні на основі регулярного моніторингу більше 180 національних, обласних та активістських засобів масової інформації.
Контакти:
Володимир Іщенко + 38 097 3964499
Данило Євтухов + 38 096 7728657
info@cedos.org.ua