30 квітня до мене звернувся 18-річний учень ПТУ, сирота. Разом із бабою і двома старшими братами він мешкає у бараці. Брати його відсиділи по кілька років за наркотики, живуть із бабиної пенсії, не працюють, пиячать. Удома буває справжнє пекло. Бабі часом доводиться ночувати на вулиці, хлопцеві – переховуватись у сусідів: старші брати б’ють і погрожують убити.
Наївний хлопчина думав, що наша міліція нас береже. Коли братики влаштували вдома стонадцятий дебош, зателефонував на 102. Опергрупа приїхала, але з дебоширами розбиратися не стала. Натомість хлопцеві звеліли проїхати у відділок, де його, як він стверджує, у коридорі кинули на підлогу і побили ногами черговий (капітан міліції) та водій міліцейського автомобіля.
Зі слів юнака, побиття супроводили матюки й погрози <<вивезти на Буг і прив’язати до шиї цеглину>>. А ще правоохоронці забрали в нього мобільний і стерли там номери телефонів людей, яким він міг би поскаржитись на це свавілля.
Після цього наказали піти до дільничного, а вже той, зі слів хлопця, наодинці вдарив його кийком.
Можливо, у такий спосіб юнакові хотіли втовкмачити: розбирайтеся між собою самі, ви нас дістали всі троє, а ти – найбільше, бо ти ще й права качаєш!..
Потерпілий прибіг до мене – був у шоці. У міліції б’ють, удома б’ють, подітися ніде.
Пішла я разом із ним у відділок, мала неприємні розмови з черговим і з дільничним. Хлопець хотів зняти побої. Направлення на судмедекспертизу видає міліція або суд. Інцидент стався напередодні свят. Суд не працював, міліціонери направлення не дали.
Уранці 1 травня мені вдалося доступитися лише до заступника начальника з громадської безпеки Михайла Бобика. Розмова щодо насильства у цій сім’ї та щодо міліцейського свавілля була детальною. Проте, як невдовзі з’ясувалося, безрезультатною.
Щоправда, того ж таки дня працівники міліції навідались до дебоширів і провели профілактичну бесіду. Та формальної <<профілактики>> вистачило ненадовго.
11 травня ввечері бідовий юнак знову звернувся до мене по допомогу. Брати, сказав, розперезались, один конкретно лютує, а заяву про це черговий у міліції прийняти відмовився.
Черговим виявився… правильно, той самий капітан міліції. Добре розумію, чим можуть скінчитися для хлопчини і його бабусі ці вихідні. Читати потім страхіття у кримінальній хроніці не хочу. Ідемо здавати його заяву разом.
Черговий брати заяву справді відмовляється. Урешті-решт – за моїм наполяганням! -бере-таки, але вимагає, щоб хлопець пройшов (без мене) у відділок і надав іще якісь письмові пояснення.
Знаю вже я ті <<пояснення>>. Минулого разу хлопця викликав у коридор один із міліціонерів і настійливо порадив нічого не писати, нікому на побиття в міліції не скаржитись, <<бо можемо й зброю у тебе знайти, ти зрозумів?..>>
Цього разу черговому довелося зареєструвати ДВІ заяви. За No.1369 (хлопця) і за No.1370 (мою). Обидві – на ім’я начальника Нововолинського МВ УМВС у Волинській області Павла Алексеєнка.
Як зреагує новий начальник нововолинської міліції на все, про що ви отут прочитали, розповім після вихідних.
Наталя Камишникова, не залежний ні від кого журналіст.
Ежедневные публикации, репортажи, заявления – как сводки с поля боя во время войны! Там побили, там убили, там выбили, там пытали – ничего другого о сотрудниках милиции не слышно! Теперь что, в юридических ВУЗАх обучают по какой-то новой методике?! Или в милицию идут НЕ РАБОТАТЬ психически нездоровые люди? Ну не может здоровый, нормальный человек так себя вести! Зачем же бить, унижать?! Кроме кулаков, Господь людям еще и мозги для чего-то дал! Ведь и у милиционеров есть матери, жены, дочери, сыновья! Как они после такой “работы” им в глаза смотрят?! Должен быть срочно принят какой-то жесткий закон в отношении вот таких действий сотрудников милиции, чтоб наказывали их как убийц!
Була колись така шутка – Працювати я не хочу, красти я боюся… Так поїду я у Київ. Там в міліцію наймуся!… Як і за часів “вілікава і магучіва”, міліція обслуговує владу, а не громадян країни, з податків якого міліція утримується…
Ось тут ви бачите, які у нас політичні сили. “Батьківщина”, наприклад. Який вона рейвах підняла за Тимошенчиху. Я не злорадствую, мені її щиро жаль як людину, яка перебуває у буцегарні, навіть якщо вона на те й заслуговує. Але ж чого вони мовчали, коли міліція у своєму відділку у Києві насмерть забила Ігоря Індила? А скільки таких подій можна поназбирати по усій Україні?
Від автора продовження
Познайомилася сьогодні з новим начальником Нововолинського МВ УМВС Павлом Алєксєєнком. Поспілкувалися аж двічі: вранці й по обіді. Обговорювали інцидент із 18-річним хлопцем – фігурантом допису «Наша міліція нас…»
Враження таке: людина прийшла в нововолинську міліцію справді НОВА, свіжа й не загрузла в корумпованій ментівській системі. Як колишній військовослужбовець і начальник прикордонного загону, дуже пишається тим, що в нього ніде не було дідівщини й «беспрєделу».
За вдачею, здається, – «отец-командир», людяний і відповідальний. До Нововолинська певний час керував міліцією в Горохові й Володимирі-Волинському.
Пообіцяв провести всебічне службове розслідування до 16 травня – й у разі підтвердження моєї інформації належно покарати винних.
Виявив готовність зустрітися з місцевими журналістами й відповісти на будь-які запитання, хай навіть неприємні й гострі.
Скурив під час розмов із десяток цигарок, але переймався не тим, як врятувати честь мундира.
Цим більше його підлеглі переймалися: «Та Камишниковій піар треба, розумієте, от вона й пише», «А той хлопець сякий-перетакий, ми на нього купу адмінпротоколів за рік склали, він коли вип’є, робиться геть некерований…»
Ви не повірите, але начальника міліції більше муляло, що робити з цим бідовим сиротою. Він уже, виявляється, трохи знає і про хлопця, і про його проблеми. Бачив його колись на базарі, запам’ятав…
Перед хлопцем новий начальник міліції ВИБАЧИВСЯ. Сказав дослівно: «Синок, вибач за дії моїх працівників». Це було без преси, але БУЛО! Хлопчина сам мені розповів. Я в Алексеєнка перепитала. Підтвердив, що справді вибачився.
На пару секунд я втратила дар мови. А тоді сказала: «Ну, я знімаю капелюха».
Ще в нас полковники перед пацанами не вибачалися!!!
Коротше (тричі стукаю по столу, щоб не наврочити!) – начальник міліції в нас у ново волинську реально НОВИЙ. От би ще курив менше:)