Рух книжок і людей

Громадська ініціатива «100 книжок для сільської бібліотеки» продовжується. Одним з перших міст, які долучилися до цієї шляхетної справи, була Одеса, а точніше — Український клуб Одеси, який приєднався до цієї загальнонаціональної акції  23 квітня, у Міжнародний день книги.

Відтоді чи не щодня одні приносять сюди, на вулицю Катерининську, 77, книжки зі своїх домашніх бібліотек, інші — телефонують з метою поповнити громадські бібліотеки з цього рухливого фонду.

Громада може все — якщо захоче, якщо знайдеться небайдужа людина — ініціатор, промотор, ентузіаст, називайте, як хочете, — хто першим кине гасло й першим почне втілювати його в життя. Ось так і стала київська письменниця Міла Іванцова ініціатором нині вже всеукраїнського руху, який отримав назву «100 книжок для сільської бібліотеки».

Одеса стала одним з перших міст, які одразу долучилися до цієї шляхетної справи.

Як уже мовилося, Український клуб Одеси приєднався до цього руху ще 23 квітня, у Міжнародний день книги. Того дня тут відбулася одна з письменницьких зустрічей, де гостями були  якраз Міла Іванцова та секретар НСПУ Сергій Пантюк, а учасниками — представники студентства. Під час розмови навіть виникла невеличка дискусія щодо того, чи виживе книжка у нашому динамічному ХХІ столітті з його швидко прогресуючими новими технологіями. Адже сьогодні будь-яку книжку можна прочитати в електронному вигляді. Попри всі аргументи pro  і сontra, себто «за» і «проти» такої безплідної, сказати б, дискусії, книжка як витвір поліграфічної промисловості, певна річ, ще житиме й житиме.

Отже, відтоді чи не щодня люди приносять сюди, на вул. Катерининську, 77, книжки зі своїх домашніх бібліотек. Прочитавши їх, вже нема коли до них повертатися за плином часу, який несе нові інформаційні потоки. А в бібліотеках книжок гостро не вистачає, особливо в сільській місцевості. Держава нині — і давно вже — не цікавиться ні книговиданням, ні книгорозповсюдженням, ані наповненістю бібліотек. Читайте, мовляв, що хочете, а ще краще — не читайте зовсім. Бібліотечні фонди на селі більш як наполовину містять книжки ще совєтської доби. Попри те, що не вся література, видана в часах комуністичної ідеології та цензурних заборон, може бути відкинута, книжок у сільських, і не лише, бібліотеках все одно обмаль.

Тож поки одні тягнуть на Катерининську важкі коробки й мішки з книжками, за якими  ще років 30-40 тому вистоювали у чергах та купляли на талони за здану макулатуру, інші телефонують з метою поповнити фонди бібліотек, до яких мають безпосередній стосунок, і не лише у сільській місцевості, а й у місті — наприклад, у пенітенціарних установах. Цей рух книжок вніс не лише новий, свіжий струмінь у діяльність Українського клубу Одеси, а й захопив самих працівників, членів УКО, поставив перед ними певні запитання.

Що потребує сьогодні сільська бібліотека? Як з допомогою цієї акції можна оптимально допомогти книгозбірням у глибинці?  Чи потрібно приймати навчальну літературу? Й ось уже книжки самі їдуть до своїх майбутніх читачів, а члени клубу зустрічаються з бібліотекарями, з’ясовують потреби цих закладів культури.

Недавно така зустріч відбулася  у Комінтернівському районі. Для читачів Петрівського аграрного технікуму та сільської бібліотеки привезли в основному класику, у тому числі й зарубіжну. Заступник директора технікуму з навчальної роботи Микола Немазенко щиро дякує. Діти, каже, гостро потребують загальноосвітньої літератури — книжок з біології, історії України,  з теми «Людина і світ» — предмет цей недавно запроваджено на першому курсі. Минулого року отримали 640 підручників, у тому числі 95 — з географії, а потреба — 150.

— Бібліотечний фонд налічує 54 тисячі книжок, з них 15 відсотків — художня література, — розповіла завідувачка бібліотеки Наталя Косенко. — Це книжки переважно російською мовою. На жаль, молодь читає сьогодні дуже мало. Ми приймаємо і сільських читачів, хоча в селі є своя бібліотека. Щодо навчальної літератури, то її отримуємо з навчально-методичного центру Міністерства аграрної політики дуже мало.

Що ж, є перші висновки: потрібно приймати від людей не лише художні твори, а й навчальну літературу. На прикладі Петрівського технікуму видно, що бібліотеки освітніх закладів недостатньо укомплектовані як художньою літературою, так і навчальною, а з цим якраз важче. Потрібні підручники для старших класів— історія, біологія, географія… Якщо одеські школярі почнуть приносити свої книжки, то можна буде трішечки допомогти деяким шкільним бібліотекам. Поки що активно приєдналася до акції 117-та школа. Бракує також словників, довідкової літератури, й це загальна проблема. Частину привезених у Петрівку книжок буде передано сільській бібліотеці — така домовленість.

А далі шлях проліг на Овідіопольщину — у село Дальник-2.  Тут шкільна бібліотека втратила значну частину своїх фондів. Як це сталося? Був ремонт,  книжки тимчасово перемістили у вогкий підвал, там вони стали непридатними для читання.

Гостей радо зустрічали завідувачка шкільної бібліотеки Юлія Бліняєва з чоловіком.

— Діти наші люблять читати, книжки беруть не лише за шкільною програмою, цікавляться сучасними письменниками, а часом навіть питають енциклопедії різні, словники. Тут розташовані 5 — 11 класи, а початкова школа —  у старому приміщенні неподалік. Учні часто заходять  до бібліотеки, переглядають книжки, цікавляться, про що вони. Приходять і дорослі. Хочеться, щоб бібліотека могла всіх задовольнити. А от навчальною літературою райметодкабінет забезпечує нас недостатньо. В кінці навчального року проводимо День поверненої книги, щоби учні не залишали в себе на літо прочитані примірники.

Біднувато в бібліотеці й з передплатними виданнями. Окрім районної та освітянської газет, жодної іншої, а з журналів — лише дитячі «Барвінок» та «Пізнайко», та ще — предметні журнали для вчителів. На жаль, школа не має коштів на передплату всіх затребуваних видань.

— Я дуже вдячна за ту літературу, яку ви привезли нам, — сказала наприкінці бібліотекарка. — Я цілком певна того, що книжка у такому вигляді, якою вона є  сьогодні, житиме ще дуже і дуже довго.

Громадський  рух «Сто книжок для сільської бібліотеки» триває. Якщо ваші книжки припадають пилом на домашніх полицях, якщо ви не згадуєте про них роками, то приносьте на Катерининську, 77. Там для них радо знайдуть нових вдячних читачів.

A propos Людмила Ямщикова 733 Articles
Координатор Майдан Моніторингу на півдні України (Одеська, Миколаївська, Херсонська області). Сфери компетенції: проектне мислення, громадянське суспільство, суспільний діалог, інформаційні технології.