Стахановський завод технічного вуглецю – простоює, хоча виробники гуми (споживачі його продукції) – працюють.
За повідомленням Держгірпромнагляду в Луганській області, у червні була проведена перевірка стану промислової безпеки й охорони праці на ПАО “СЗТУ”:
Виявлено 166 порушень законодавства і нормативно-правових актів по охороні праці, припинені 4 види робіт, накладено 9 адміністративних стягнень.
Що характерно, директор з охорони праці Є.П.Слизов, за результатами перевірки, стягнень не одержав. Тобто, зі своїми обов’язками – зустріти комісію, напоїти-нагодувати – справився задовільно. Такою його робота і визнана. Очевидно вдалося домовитися, що на ряд порушень комісія закриє очі, а то їх було б ще більше.
За законом переходу кількості в якість – на підприємстві порушення регулярно переходять у нещасні випадки або аварійні ситуації. І торік , і в поточному – мають місце травми на виробництві. Винуваті завжди стрілочники. Час від часу про це на нарадах виникають дебати, неприємні для керівника охорони праці. Але з головним своїм обов’язком – домовлятися з контролюючими органами – він справляється.
Як відбувається контроль за охороною праці я познайомився на власному досвіді. Мені потрібно було організувати роботи у вихідні дні 23-24 червня на покрівлі очисних споруд. У п’ятницю, 22.06.12. були підготовлені наряди-допуски на роботи на висоті та на вогневі роботи, підписані всіма співробітниками, задіяними в даній роботі. В другій половині дня я підійшов до Слизова і попросив його перевірити наряди і вирішити, хто з його відділу приїде завтра ранком підписати їх. На що Є.П. сказав, що він їх підпише в понеділок – вистачить і підписів виконавця робіт і начальника цеху.
Тобто маємо в наявності пряме ухиляння від своїх посадових обов’язків. Так само в ті вихідні проводилися монтажні роботи на ділянці вогнетривів, де були задіяні 2 автокрани. І також – наряди-допуски не були оформлені. Їх підписали заднім числом у понеділок. Я свої наряди і підписувати не став – навіщо?
А якби трапилось що, лементу більше всего було б від Є.П.! І розслідування він би проводив! От позиція пенсіонера – якнайменше відповідальності, якнайбільше протриматися на заводі. Цінність Е.П. і в тім, що він голова профспілки – слуга адміністрації “чєго ізволітє?”. Перефразуючи класика : “Прислужувати – рад, служити – нудно”.
На ПАО СЗТУ відсутня спеціалізована служба нагляду за безпечною експлуатацією будівель і споруд. ЇЇ функції виконує інженер ОКСа, якого від його прямих службових обов’язків ніхто не звільняв і доплати він за додаткову роботу не одержує. Згідно Положення про безпечну експлуатацію будинків і споруд, затвердженої Минрегионстроем, служба нагляду за будівлями і спорудами на ПАО СЗТУ (пропорційно наявним обсягам будинків і споруджень ) повинна складатися мінімум із двох іженерів- будівельників і одного техніка-будівельника. Чи може працівник по-сумісництву замінити таку службу? Згідно тієї ж Постанови -служба нагляду за будинками і спорудами підкоряється безпосередньо першому керівнику підприємства (а не начальнику відділу, скажемо, ОКСу ).
Наказом же по весняному огляду призначений голова комісії – технічний директор Доловатенко І.В. Іншим наказом, він же призначений і відповідальним за наглядом за будинками і спорудами. Тобто відповідальність за нагляд за будинками і спорудами і весняний огляд будинків і споруд, по двох наказах, несе технічний директор.
Отож , у жодному огляді будівель і споруд цей голова комісії не приймав участі. Ніяких дій по підписанню в термін, уже готових актів, не робив. Ніяких розпоряджень від своєї комісії і від служби нагляду в ОКС не давав. А догани і штрафи одержують співробітники ОКСу (у яких інші функції), а не головна відповідальна особа.
А службі нагляду робота знайшлася б!
Оскільки завод побудований більш 60 років тому і з огляду на незадовільний стан заводських будинків, відбуваються регулярні обвалення конструкцій. От хроніка 2012 року:
– на Різдво завалилася стіна будинку “В” на дорогу;
– 1 березня обрушилося перекриття в районі холодильника-випарника в цеху №2;
– у червні завалилася покрівля одного з боксів в автогаражі.
Усі ці аварійні ситуації в інспекцію не повідомляються – ніхто не постраждав, і добре.
При такому стані будівель на заходи щодо ремонтів виділяється вкрай мало коштів:
– з 3млн грн, запланованих на 2012 рік, у першому півріччі виділено близько 200 тисяч, що складає близько 7% (і на друге півріччя перспектив немає);
– у 2011 році було виділено 18% від запланованої потреби коштів.
Сказати, що грошей на заводі постійно немає – не зовсім правильно буде. Кошти бувають, але чи витрачаються вони з розумом? Адже щомісяця мільйони направляються на закупівлю устаткування і матеріалів. І отут є питання.
Маленький приклад. Минулим літом ваш покірний слуга вирішив купити нову бетономішалку для одного з цехів. Пройшовся по магазинах – така, як треба, коштувала 1200грн. Я зробив заявку в відділ постачання. Бетономішалку купили, вона надійшла на баланс энергоцеху. Але коли я побачив за скільки її купили – був злегка шокований. Завод купив цю бетономішалку за 2400 грн.
Як кажуть – без коментарів. (Пам’ятаємо про щомісячні мільйони!) Очевидно, “принцип бетономішалки” нявний у всьому.
Якщо не помиляюсь, в 2009 році заводу був виділений кредит на модернізацію в сумі 500 тис.грн., так топ-менеджери купили собі джипа – ну чим не модернізація?
Про сировину.
Якщо завод виробляє у рік 30 тисяч тон техуглероду, то для цього необхідно 60 тисяч тон коксохімічної сировини (кам’яновугільної смоли, що утворюється при виробництві коксу). Постачальники – коксохімзаводи Донбасу. При ціні близько 1000грн/т потреби в сировині оцінюються в 60 млн грн у рік. Контролювати таке постачання, у заштатному депресивному містечку, дорогого коштує (з огляду на “принцип бетономішалки”). Наводить на роздуми постійна проблема з неякісною сировиною – ну навіщо платити гроші за неякісну сировину? А узимку 2010-2011р. чомусь поставляли сировину з Уралу (це скільки тисяч км?) і теж були проблеми з якістю. Очевидно, що махінації при постачаннях сировини мають місце, про це на заводі тільки ледачий не говорить (але це тема окремого розслідування). У результаті випускається неякісний продукт і завод втрачає споживачів ( а в чому ще причина нинішньої зупинки заводу?), а місто втрачає робочі місця і надходження в бюджет. Риторичне питання: чому влада бездіє?
Про матеріали й устаткування.
На модернізацію виробництва власник виділяє кредити (а не інвестиції, але це – теж окрема тема). Цього року запланована кредитна лінія, скажемо, 5 мільйонів. Допустимо стільки ж (чи вдвічі більше) витрачається з власних засобів. От ще 10-15 мільйонів для “принципу бетономішалки”.
Про продукцію.
Її реалізується (реалізовувалося?) на місяць на 30 млн грн, відповідно, за рік – на суму близько 300 млн грн. Частина продукції визнається некондиційною і на таку партію знижується ціна. Весь завод упевнений, що це робиться навмисно, що на цьому етапі відбуваються махінації, мають місце “відкати”, але ця тема чекає окремого розслідування.
Читаємо Карний Кодекс: Стаття 227. Випуск на товарний ринок або інша реалізація споживачам недоброякісної, тобто такої, що не відповідає встановленим стандартам,
нормам, правилам і технічним умовам, або некомплектної продукції та товарів, якщо такі дії вчинені у великих розмірах, – караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
П р и м і т к а Під випуском або реалізацією недоброякісної продукції, вчиненими у великих розмірах, слід вважати розміри, що перевищують триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Це про наш завод – точно!
Цікаво, що місячний фонд оплати праці складає близько 2 млн грн. Середня зарплата по заводу – 2400грн. А середня зарплата в Україні по хімічній галузі – 3600грн. Це до питання про компетентність керівництва, принципі соціальної справедливості, і багато про що інше говорить ця зарплата.
Який же висновок: якщо керівництво не відновлює завод у тій мірі і тими темпами, що плануються щорічно (і кошти, в принципі, є), не забезпечує якість продукції, то воно має на меті не модернізацію заводу і якість його “марки”, а можливість “протягнути” ще два роки біля «кормушки» і два роки контролювати фінансову політику. А потім ще і на металобрухті “нагрітися”. Гра коштує свіч!
Невже немає зацікавлених кіл у тім, що б підприємство модернізувалося, робило продукцію і платило в бюджет?
Чому ніхто у владних кабінетах це питання не “педалює”?
Екологія.
Хоча із сировини “знімає пінку” вузьке коло осіб, по екологічних наслідках сировина може “гукнутися” усьому навколишньому населенню. Я маю на увазі протоки сировини на ґрунт. А пролита сировина має властивість усмоктуватися в ґрунт. І так уже 60 років. Де ж вона накопичується?
Так само на заводі створено незаконне звалище відпрацьованої скловати – це взагалі «жерсть»! Також маються незаконні звалища будівельного сміття. І найбільше звалище – багаторічний смітник усіляких відходів, що планується узаконити, але це процес не швидкий.
Не чіпаючи теми стоків і викидів в атмосферу, погодьтеся, з погляду
екологічних наслідків – завод ще той “подаруночок” для міста. А що ж з екологічними платежами? На це питання ще потрібно дати відповідь. Важливо врахувати, що категорийность установлено заводу більш “легку”, ніж він заслуговує, як підприємство хімічної промисловості. Категорийность заводу повинна бути переглянута і тема ця має гарне обґрунтування – будь яка влада в цьому повинна бути зацікавлена.
Заглянемо у Карний Кодекс: Стаття 237. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення
Ухилення від проведення або неналежне проведення на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення особою, на яку покладено такий обов’язок, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, – карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 239. Забруднення або псування земель
1. Забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, –
караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
А в нашому випадку – тяжкі наслідки чи легкі?
І ще одна стаття, враховуючи, що інформація щодо незаконного забруднення приховується:
Стаття 238. Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення
1. Приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, в тому числі радіаційний, стан, який пов’язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров’я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною небезпекою –
караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Незаконне будівництво.
Як я уже вказував, на ремонти будинків і споруд коштів виділяється недостатньо. Але і те, що виділяються, використовуються своєрідно. За рішенням керівництва на заводі ведеться капітальне будівництво незаконним способом: без проектів і декларування початку робіт. З метою економії, так сказати. Це :
– реконструкція газової котельні;
– перепланування 2-го поверху будинку БК-1;
– розширення ділянки вогнетривкіх матеріалів ( з установкою опорних конструкцій і кран-балки – це там, де 2 автокрани у вихідні без нарядів-допусків працювали).
До речі, усього того, що я перелічую, комісія, що нарахувала 166 порушень, “не побачила”! Ай да Слизов!
Знову заглянемо в Карний Кодекс: Стаття 275. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд
1. Порушення під час розроблення, конструювання, виготовлення чи зберігання промислової продукції правил, що стосуються безпечного її використання, а також порушення під час проектування чи будівництва правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд, особою, яка зобов’язана дотримувати таких правил, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, –
караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.
Це вже стаття, яка стосується відповідального по заводу щодо нагляду за безпечним станом експлуатації будівель та споруд. Це, з червня 2012 – И.В.Доловатенко, а до червня – О.В.Михайлов. Це за наказами. А за законом – А.С.Скиба.
До речі, місцевий бюджет не отримує внески за нове будівництво. Як і не отримує податки на зарплату при незаконно скороченому робочому тижні. Це знову Карний кодекс (ліньки статтю шукати, але така є).
Некомпетентное керівництво и розбазарювання кадрів
Вище керівництво має сучасну бізнес-освіту, економісти-фінансисти, не те що моя “совдепівська”. Що постійно дивувало мене: чому організація праці на заводі стара, “совдепівська”. Завод працює, як закрита командно-адміністративна система. Невже їх не навчили в бізнесах-школах, що це неефективно? Не запроваджено навіть простий бригадний підряд.
Вважається, що на госпрозрахунку РМЦ. Але це чиста фікція – так на госпрозрахунку не працюють! Приклад – у травні робітники РМЦ копали ями під опори газопроводу, за кошторисом це 100 людино/годин. У реальності на ці ями в травні було витрачено 400 людино/годин.
Зарплата РМЦ нараховується не за актами виконаних робіт, підписаних замовниками-начальниками цехів, а за нарядами, які і виписує і підписує майстер РМЦ. Це не є госпрозрахунок. Більш того, за цим не фінансовим документом виплачуються гроші. А акти підписуються вже після виплати зарплати.
Скільки я працював, стільки і набридав начальству про зміну цієї ситуації. Але для представників вищого керівництва, як і начальнику РМЦ, так і не стало зрозуміло, у чому суть питання. А поки питання не приведене до нормального формату – не буде нормальної продуктивності і, відповідно, нормальної зарплати в РМЦ.
Я вже мовчу за приписки обсягів робіт.
А накладні витрати в РМЦ! 800% і більш! Торік я замовляв карнизи на покрівлю з оцинковки довжиною 1м. При списанні, по бухгалтерії, ціна одного карниза була 30 грн. Цього року я замовив такі ж карнизи. При списанні побачив, що ціна одного вже 130грн. Оцинковка та ж. Подорожчала робота !
А якість продукції на заводі? Постійно проблеми з якістю. Відповідає за якість технічний директор. Ну, говорити і виступати він навчився. Але якість забезпечити не може. Для мене залишилося таємницею – навіщо вище керівництво тримає цього технічного директора. Його рівень – начальник цеху №2. І не вище. Людина років 20 занимется виробництвом техуглерода, але по багатьом питанням “плаває”. Сам не одноразово казав на нарадах, що не знає причини поганої якості. У той же час, йому дали можливість вигнати із заводу фахівців, яких тепер заводу бракує. Стиль роботи в Доловатенко – аврал. Планово і розумно він працювати не може. Тільки довести ситуацію «до ручки», до авралу – тоді це його стихія. Потім сидіти цілодобово на заводі. Зрозуміло, якщо не можеш налагодити справу, приходиться займатися показухою.
А ще в технічного директора, на базі манії величності, прогресує волюнтаризм. Ну вони ж разом, “манечка” і волюнтаризм. Приклад – віброзмішувач. Сконструйований у Ярославлі при прямій участі Доловатенко (проект коштував кругленьку сумму + виготовлення в Лисичанську). Він навіть носився з ідеєю оформити своє співавторство у виді патенту. Усім механікам зрозуміло, що якщо ставити мету – змішування різних видів сировини, вистачить і насосів. Чогось був город городити. За принципом своєї дії віброзмішувач не краще насосів. Навіть гірше, плюс невдала конструкція. Зараз його поліпшують (ще витрати). Загальна думка – цей віброзмішувачь не буде працювати ніколи. От ціна жаданої слави винахідника!
Тепер про звільнення. На вимогу Доловатенко написали заяву на звільнення: три головні механіки, ведучий конструктор, заступник технічного директора з капбудівництва, два начальника цеху, ряд начальників ділянок і багато хто інші. Майже усі – керівники і фахівці з багаторічним досвідом. Усі дурні, один технічний директор розумний! Усі звільнені благополучно улаштувалися на інших підприємствах і працюють. Чи дурні? Чи хтось інший дурень, але намагається це приховати.
Самі люди уходять пачками. Пішла з цеху №2 бригада вантажників у повному складі.
Пішла половина ділянки капремонту. Пішли, майже в повному складі, інженерно-технічні працівники з РМЦ. З одним розмовляв в останній день. У людини сльози в очах стояли, усе-таки шматок життя в цей завод вкладений. І працювати хотів. Сказав – повернуся, але коли цих “волюнтаристів” поженуть, що нормально працювати не дають і гроблять устаткування. А зараз, просто не бачу сенсу…
А черги бажаючих влаштуватися на завод за забором щось не видно.
До речі, на заводі велика текучість кадрів. За рік звільняється 350 чоловік і стільки ж приймається (це при працюючому заводі, а зараз…).
Усього цього, очевидно, не знає вище керівництво. За роки роботи напевно, і в цехах жодного разу не побувало. Вище керівництво знає тільки прохідну і заводоуправління. Так ще в закордонні відрядження їздить. Мабуть безуспішно, тому що замовлень на заводі немає. Вірніше є замовлення на постачання на завод китайського устаткування під кредит. Знову «принцип бетономішалки».
З головною своєю задачею (як вище керівництво вважає), забезпечення підприємства замовленнями – воно не справилося. І питання про невідповідність посадам топ-менеждеров заводу, А.О.Туряниці, О.С.Скибі, А.В.Михайлову, ставити необхідно.
Вважається що власник у заводу – група Жеваго. Але повинні ж у власника бути зобов’язання щодо заводу! Хоча і право власності, зважаючи на інформацію щодо приватизації заводу, яка була розміщена в “Дзеркалі тижня”, під питанням. В будь якому разі необхідно ставити питання про націоналізацію підприємства, у зв’язку з некомпетентним керівництвом, що доводить до зупинки підприємства. Органи державної влади мають втрутитися в ситуацію – ініціювати нову наглядову рада і, через неї – нову адміністрацію.
Порушення трудового законодавства
Ну, на цей рахунок, вже усі на заводі в курсі:
1. В порушення статті 113 Кзот не виплачується 2/3 тарифної ставки під час зупинки підприємства не з вини працівників;
2. В порушення статті 115 Кзот зарплата не виплачується два рази на місяць;
3. Працівників примушують писати заяви на трудовий договір терміном на один місяць і продовжують його кожен місяць (у такий спосіб оформлено 25% працівників);
4. Не виплата вчасно відпускних та інше.
Тільки про це не в курсі голова профкому заводу. Навіщо членам профспілки такий голова? Так виберіть собі нового, не 60-літнього!
До речі, незаконне введення одноденного чи триденного робочого тижня, веде до зниження надходжень у бюджет, а це вже тема для прокуратури. Як вона на це подивиться?
Дах “вищого керівництва”
Двоє з вищого керівництва знаходилося “під слідством” у серпні-вересні минулого року. А один представник “командування”, не будучи “під слідством”, знаходився на заводі і “розрулював” проблему. Причому так голосно, що про це були в курсі усі, хто ходив коридорами заводоуправління: ті, хто намагався випросити які-небудь оплати, клеймувалися, що вони не розуміють ситуацію – гроші потрібні на хабарі в про…, в перевіряючи органи. Відразу давався гучний наказ у відділ закупівель «обналичити» таку-то суму. Згодом цей же керівник давав вказівки укладати договори з некомпетентними контрагентами, пояснюючи це тим, що їх йому нав’язує керівник перевіряючого органу. Одним словом, ситуацію “розрулив” (справи закрили за амністією).
Крім того, за заявою цього ж керівника, він прокурорам уже два будинки побудував (за рахунок заводу).
Тепер усі на заводі знають який дах у “вищого керівництва”.
Ігор Орел
(за матеріалами сайту kadievka.com.ua)
