На квартирному обліку лише у Міністерстві оборони України нині перебуває 44,9 тисяч сімей. Понад 10 років чекають житла більше 18,5 тисяч осіб, а ще у списках 15,6 тисяч соціально незахищених сімей (загиблих, померлих, інвалідів, багатодітних). Ще 26 тисяч колишніх військових – квартирному обліку у виконавчих органах місцево влади.
Таке ганебне явище владців не хвилює, Уряд вже зірвав у 2011-2012 рр. виконання Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців.
Нижче розміщуємо вже навіть не крик – зойк – безпритульних мелітопольців. В редакції є усі підтверджуючі документи, про які йдеться у Відкритому листі
Копия
Відкритий лист
Президенту України
Гаранту додержання Конституції України, прав і свобод
людини і громадянина
Голові Національного антикорупційного комітету України
Януковичу Віктору Федоровичу
Маркевича Геннадія Ігоровича, прож. по вул.Миру,1
м. Мелітополя Запорізької обл.,Пушнікова Андрія Георгійовича,
Омельченка Олександра Миколайовича, Косоногова
Віктора Гнатовича та інших, звільнених у запас або у відставку військовослужбовців, перебуваючих у черзі
на отримання житла у Мелітопольському міськвиконкомі,
які з початку 2005 року не можуть отримати виділені їм
і вже навіть закріплені за ними квартири у будинку
№ 15 по проспекту 50-річчя Перемоги міста через зловживання
влади при використанні 5 718 624 грн. цільових бюджетних
коштів, виділених на добудову 58 квартир ще у четвертому
кварталі 2004 року на виконання Програми забезпечення
житлом звільнених військовослужбовців (99-114), що мала
діяти до кінця 2014 року, але яку Кабінет Міністрів України
постановою № 704 від 22.06.2011 р.скасував, навіть не
підбивши підсумки її виконання.
Шановний Вікторе Федоровичу!
З проханням допомогти вирішити проблему ми протягом двох років 15 раз зверталися безпосередньо до Вас. Але, на жаль, досі жодного дієвого кроку для вирішення проблеми не зроблено.
Справа полягає в тому, що у 2004 році, коли Ви були Премєр-міністром, для виконання завдань Програми забезпечення житлом звільнених військовослужбовців вперше було виділено з Державного бюджету 100 млн. цільових бюджетних коштів.
Їх отримав Національний координаційний центр адаптації звільнених військовослужбовців, який був центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого направлялася і координувалася Кабінетом Міністрів України.
За даними ревізій діяльності Національного координаційного центру Головним Контрольно-Ревізійним Управлінням, ці кошти були свідомо і організовано викрадені. Тому і до Мелітополя на завершення будівництва квартир цільові бюджетні кошти також не надійшли.
Але 29.04.2005 р. посадовими особами Національного координаційного центру адаптації звільнених у запас або у відставку військовослужбовців, ДП «Укрконверсбуд», ТОВ «ВО «Металресурс» та колишнім головою м.Мелітополя В.Єфименком був складений, підписаний і завірений печатками відповідних установ акт приймання-передачі ніби-то готових квартир, за яким вони передавалися Мелітопольському міськвиконкому для їх подальшого заселення колишніми військовослужбовцями.
І заступник начальника Контрольно-ревізійного управління в м. Києві К.Чевюк у листі від 14.05.08. № 26-072-16/3261, і директор Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України В.Ільченко у листі від 03.06.08. № 234/1069 зазначають, що цим актом засвідчений факт передачі готових квартир Мелітопольському міськвиконкому.
Згідно листа начальника УДСБЕЗ УМВС України в Запорізькій області від 24.04.2008 року № 5/ кол.-104 , посадовими особами ТОВ «ВО «Металресурс», ДП «Урконверсбуд» та Мелітопольського
міськвиконкому також були підписані акти приймання виконаних робіт, які насправді не виконувалися. А згідно п. 18 Порядку державного фінансування капітального будівництва, розрахунки здійснюються саме на підставі актів приймання виконаних робіт.
А крім цього ще складений, підписаний тими ж посадовими особами і завірений тими ж печатками тих же установ акт закріплення квартир за нами згідно списку, затвердженого директором Державного департаменту адаптації звільнених у запас або у відставку військовослужбовців МО України.
Зазначені документи засвідчують конкретну подію, складені належним чином, за формою відповідають вимогам інструкції з діловодства, мають необхідні реквізити, а значить також і відповідну юридичну та фінансову силу. Але, як показав час, складалися ці документи для того, щоби лише прозвітувати про освоєння цільових бюджетних коштів за призначенням.
Ми відшукали інформацію про те, що з вересня по грудень 2004 року ДП «Укрконверсбуд» замо-
вило будівництво 943 квартир у різних містах України. І якщо всюди виділені бюджетні кошти були використані так само, як і у нас, то про масштаби оборудки можна лише здогадуватися. А наш випадок є доказом того, що виконувати Програму забезпечення житлом звільнених військовослужбовців ніхто навіть не збирався.
Підтверджує це і повідомлення прес-служби Рахункової палати від 02.08.05. про розгляд Колегією РП Звіту про результати перевірки МО України з питань використання та розпорядження нерухомим майном у 2001-2004 роках. У ньому, зокрема, сказано: «Отримані за актами приймання-передачі квартири не відповідали вимогам Державних будівельних норм, а деякі з них фактично належали іншим юридичним (фізичним) особам.» І це відбувалося у Києві!
А це означає, що за нами величезна армія обдурених, обікраних колишніх військовослужбовців яких держава разом із сімями кинула напризволяще. Більшість із них, як і ми, через це так і не змогла повноцінно адаптуватися до нових умов життя.
Сім років ми поневіряємося без житла і не можемо забезпечити гідних умов проживання своїм сімям, фактично перебуваємо у стані бомжів. Не дивлячись на надані нам Конституцією та чинним законодавством України соціальні та правові гарантії, місцева влада вважає, що після звільнення зі служби ми стали безправним, списаним мотлохом, над яким вона може безкарно знущатися.
Багато з нас проходили службу в інших республіках колишнього СРСР, які після його розпаду стали незалежними державами. А 14.02.1992 р. між державами-учасницями СНД була укладена Угода «Про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей», яку підписала і Україна і яка має статус міжнародного документу.
Відповідно до положень ст. 2 цієї Угоди, звільнені військовослужбовці мали право вибрати місцем постійного проживання будь-яку із держав, що її підписала. А у відповідності до ст.3 Угоди, нас повинні були забезпечити житлом за вимогами законодавства України, тобто позачергово, бо свого житла ми не мали. Але місцева влада навіть не допомогла нам ані з пропискою, ані з влаштуванням до гуртожитків. І ми вже по 1820 років поневіряємося без житла.
Зняти проблему намагалися і через процес банкрутства виконавця робіт ТОВ «ВО «Металресурс»,розпочатий у березні 2009 року. Але за нашою ініціативою Господарський суд Запорізької області 16. 06.09. визнав право власності на обєкт за ДП «Укрконверсбуд». Тобто за МО України.
А за договором № 55/12-04 головним розпорядником бюджетних коштів, виділених на добудову квартир для нас було саме ДП «Укрконверсбуд», яке входило до складу Національного координаційного комітету адаптації звільнених військовослужбовців.
І саме воно видало виконавцю робіт ТОВ «ВО «Металресурс» бюджетні кошти, навіть не уклавши з ним договору застави, тобто не отримавши ніяких гарантій, що кошти будуть використані за призначенням. Очевидно, що ці кошти мали інше призначення і Програмою забезпечення житлом звільнених військовослужбовців було лише прикрито злочин.
Два недобудованих підїзди з квартирами для нас кинуті напризволяще, відкрито розграбовуються і не лише доведені до аварійного стану, а на очах перетворюються на руїну посеред міста.
І це є найкращим доказом ставлення усієї гілки виконавчої влади до державного майна, проблем громадян і держслужбовцями всіх рангів до виконання своїх обовязків. Ми неодноразово зверталися до М.Азарова з проханням по допомогу. У серпні 2011 року він доручив розглянути питання М.Єжелю, Ф.Ярошенку,В.Маслакову та Б.Петрову. Більшість з них вже звільнена з посад, але за вирішення справи так ніхто і не взявся.
Більше того, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.11. № 704 втратила чинність постанова КМУ від 29.01.1999 р. № 114, якою була затверджена Програма забезпечення житлом звільнених військовослужбовців. Тобто ця Програма ліквідована.Але чому ж не підбиті під- сумки її виконання, адже вона мала діяти до кінця 2014 року?
Чи Кабінет Міністрів не цікавить, як були використані 100 млн. цільових бюджетних коштів?
Посилаючись на цю постанову, зараз від нас відхрещується Міністерство оборони. Хоча саме Державний департамент адаптації звільнених військовослужбовців, створений у складі Міністерства оборони на базі Національного координаційного центру адаптації звільнених військовослужбовців мав збирати від обласних держаних адміністрацій інформацію про хід фінансування та виконання завдань Програми, створити регіональну базу даних квартирного обліку. Тобто контролювати, як виконуються завдання Програми.
Чи сам факт ліквідації Програми треба сприймати як доказ того, що ані Державний департамент,ані Міністерство оборони в цілому цим не займалися, а віддали все на відкуп органам місцевого самоврядування? А ті,ігноруючи закони, роздавали житло тим, кому це було робити вигідно.
Інакше кажучи, зараз саме Міністерство оборони, до складу якого входять і Державний департамент адаптації звільнених військовослужбовців разом із ДП «Укрконверсбуд», повинне докласти зусиль до завершення будівництва. Адже Програму 99-114 їх посадові особи і розвалили
Колишній губернатор області Б.Петров буквально забрехався у своїх обіцянках. Але єдине, на що він спромігся, це було створення міжвідомчої комісії, яка 09.02.10. на своєму виїзному засіданні намагалася примусити нас погодитися на вселення у недобудовані квартири у їх теперішньому стані.
Ми прямо сказали йому, що він займається вже не знущанням, а знищенням військових пенсіонерів, багато з яких саме через бездіяльність обласної державної адміністрації чекають на житло по 20 і більше років.
Таку ж саму політику проводить і новий губернатор області О.Пеклушенко.
Побувавши 02.03.12. вперше у Мелітополі він заявив, що не любить поспішати і запропонував вирішення нашої проблеми перенести на наступний 2013 рік. Як інакше, окрім знущання над нами це можна назвати?
Ми сподівалися, що під час Вашого перебування у Запоріжжі буде вирішена і наша проблема.
Але натомість ще раз переконалися, що від Вас її ретельно приховують.
І взагалі ми не можемо зрозуміти, чому розумні речі, програми та ініціативи, про які Ви говорите як Президент, коли доходять до нас, до громадян України , набувають вигляду абсурду?
Може справа в тому, що чиновникам всіх рангів наші проблеми не цікаві і вони рвуться до влади лише для того, щоби вирішити свої?
Ми ще раз просимо Вас взяти вирішення нашої проблеми під особистий контроль. Бо сам факт її існування і бездіяльність виконавчої влади не лише суперечать, а ставлять під сумнів виконання всіх проголошених Вами соціальних ініціатив.
23 березня 2012 року. З повагою, колишні військовослужбовці
Пояснює цю ситуацію запит народного депутата, що нижче.Пропоную вгадати, хто дав відповідь та її суть.
Прем’єр-міністру України
М.Я. Азарову
копія: Рада Національної безпеки і оборони України
Повторний депутатський запит
щодо нехтування Урядом фактом зриву у 2011-2012 рр. комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби та членів їх сімей
Шановний Миколо Яновичу!
Результати проведених Міністерством оборони 6 червня ц.р. громадських слухань дозволяють зробити висновок, що Уряд не забезпечив реалізацію у 2011 році та достатнє фінансування на 2012 рік Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби та членів їх сімей.
Вимушений зауважити, що посадові особи Кабміну, котрі готували Вам на підпис проект відповіді на мій попередній запит (№ 520/0/2-12 від 16.01.12) проявили некомпетентність та ввели Вас в оману.
Нагадую, що на квартирному обліку лише у Міністерстві оборони нині перебуває 44,9 тисяч сімей. При цьому, понад 10 років чекають житла більше 18,5 тисяч осіб, у списках для позачергового та першочергового забезпечення житлом налічується 15,6 тисяч соціально незахищених сімей (загиблих, померлих, інвалідів, багатодітних).
В той же час твердження, наведене у відповіді на мій запит, ніби до 2017 року всі військовослужбовці, що нині перебувають на квартирній обліку в Міноборони, отримають квартири, не відповідає дійсності, бо такого не станеться навіть при умові повного виконання вищезгаданої Комплексної програми та лише в інтересах Збройних Сил (без забезпечення осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби).
В Уряді, як видно із байдуже заспокійливої відповіді на запит, немає розуміння того, що для кардинального вирішення проблеми бездомних військовиків необхідно щорічно передбачати загальну потребу в коштах на будівництво постійного та службового житла у сумі понад 2 млрд. грн., що дозволило б Міноборони будувати (придбати) 8-10 тисяч квартир на рік.
Я не отримав відповіді й на моє занепокоєння, що реалізація програми вже зірвана у 2011 році та, зважаючи на її недофінансування у 2012 році не буде виконана й цьогоріч.
За 2011 рік Міноборони було виділено на будівництво й придбання квартир лише 27 % коштів, передбачених на рік. Тож, військове відомство спромоглося добудувати та отримати за рахунок усіх джерел фінансування лише 1 454 квартири при плані введення 2 174 квартири.
На 2012 рік у програмі передбачене фінансування – 1, 34 млрд., а заплановано виділити у держбюджеті лише 500 млн., та й то 200 млн. – за спеціальним фондом, механізмів наповнення якого уряд не відпрацював. Під таку мізерну суму в Міноборони планують збудувати (придбати) 2 140 квартир, що навіть не покриє середньорічне збільшення черги.
Не отримав я конкретних відповідей також на запитання чи є у Кабінету Міністрів законодавчі ініціативи, що можуть забезпечити нові джерела фінансування житлового будівництва та створити сприятливий клімат для інвесторів, які урядові рішення прийняті для впровадження державних житлових сертифікатів та іпотечного кредитування для військовослужбовців, чи впроваджені всі необхідні механізми для використання в інтересах будівництва житла надлишкового майна, нерухомості та земельних ділянок Міністерства оборони України.
Попре те Уряд фактично блокує всі наявні ініціативи, направлені на вирішення житлової проблеми військовиків.
Урядова постанова від 6 липня 2011 року № 715 «Деякі питання будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони» до цього часу не запрацювала.
Майже 1,5 року не прийнята Постанова Кабміну, яка б визначала порядок надання військовослужбовцям грошової компенсації згідно Закону України № 1510, який вступив у дію з 1 січня 2010 року, за яким військовослужбовці отримали право на грошову компенсацію вартості житла, за їхнім бажанням, замість самого житла, яке їм держава гарантує. Реалізація вимог цього закону дозволила б частині військовослужбовців за рахунок цих грошей побудувати собі житло шляхом отримання іпотечного кредитування.
Мені також невідомо, чи збирається Уряд ініціювати рішення Президента, щоб передбачити конкретні обсяги будівництво житла для військовослужбовців у національному проекті «Доступне житло» (Указ Президента від 08.09.2010 № 895).
Таким чином, у відповіді на попередній запит не спростоване моє твердження, що наслідком дворічної бездіяльності уряду є невиконання Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей, отже, навіть якщо заморозити чергу, то останні з неї отримають житло через двадцять років, а не через сім, як передбачено вказаною програмою.
Отже, враховуючи вищезазначене, прошу Вас на засіданні Уряду проаналізувати причини зриву Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей та прийняти рішення, що дали б можливість повної реалізації програми, серед іншого збільшити її фінансування на 2013-2017 роки в обсягах і визначити конкретні шляхи фінансування програми із інших джерел.
Дорогі наші оборонці!
Не дивно, що той, хто претендентом казав, що “почує кожного”, зараз Президентом не чує не лише вас, а й цілий народ. Він свою житлову проблему вирішив, відтяпавши палац і десятки тисяч гектарів у національному заповіднику Межігірр’я і йому та його кримінальній вертикалі зараз начхати на нас, нашу мову, культуру, історію, релігію. Ахметови, януковичи, фірташі та подібні роблять нас бомжами, злиднями, а самі збагачуються нечуваними темпами (за 2р. їх правління – в кілька разів: лише на Кіпр переправили $50 млрд.). Вони без оголошення ведуть з нами війну (на їх язике – “разводят как котят”), яку ми не можемо програти, інакше загинемо. Треба переходити в контрнаступ – гуртувати людей, тиснути на окупаційну адміністрацію й, врешті, – не дати цій банді сфальсифікувати вибори.
Разом – переможемо!
Какое жилье для военнослужащих? Кому они надо. С ними считались когда разваливали Союз. Подписывались межгосударственные соглашения принимались законы …., а теперь они “особи звільнені з військової служби…” Идет уничтожение всего и вся. Армия в частном государстве это нонсенс. Вот моя банда это да. Они же меня охраняют. И так во всем…
Они построят вкартиры если очередной олигарх получит бабки из бюджета превысив смету в 3-4 раза. Им плевать что строить объекты ЕВРО 2012, 27 спортивных комплексов как заявил недавно Прем’ер и всех частников заставят скинуться как это было при Щербане в Сумах пр строительстве стадиона. А сейчас там козы пасутся. Слишком дорогое удовольствие содержать такие объекты. Поэтому им важен процесс – отбивания бюджетных денег. А за все заплатим мы с Вами. Черег повышение цен, акцизы, снижение расходной части бюджета на остатки тех льгот и компенсаций которые еще сохранились.
Только их смена во власти может изменить ситуацию. Они сделали прекрастный пример когда после премьерства первые лица государства садятся в тюрьму. Им то будет сидеть за что.
И “не играйтесь” в качели “власть – оппозиция”. Это западное разводилово должно быть пресечено у нас.
А весь этот маразм что армия зарабатывает себе деньги на свое содержание, а с уплатой единого социального взноса в Пенсионный фонд, а с разворовыванием земель, заводов, санаториев, ликвидацией госпиталей. А продажа зесли в частную собственность. Уже сейчас местные царьки не допускают к частным водоемам, морю, его лесу. Завтра дышать будем за плату.
Они же в Бюджетном кодексе записали о смене форм собственности медицинских учреждений и передаче ведомственных лечебных учреждений минобороны в минохороны здоровья, которое разворовало государственную медицину, так теперь надо еще и ведомственную прибрать.
А долги международным финансовым организациям прийдется отдавать нам, потму что мы еще числимся народом закрепленным за неким государственным образованием Украина, а не будем отдавать так поставят мужика с автоматом. Тот заставит отдать. За 20 лет независимости наши руководители устроили соревнование – кто больше возьмет кредитов. Не ему же отдавать
Завели Вы меня этим письмом … Хватит быть лохами..
Гадаю,правий п. Віталій. Безпритульні військові, що покірно чекають житло по 15-20 років, коли ця наволоч у деклараціях зухвало показує по десятку квартир й палаців, автомобілів, десятки тисяч га землі (вона ж, ніби ще не продається?) свідчить, що мають нас за безсловесне бидло
І, видається праві.
До походу з вилами не закликаю, поки сам не готовий. Але цим бідолахам, яких кинули у Мелітополі, треба дочекатись трішки прохолоднішої погоди, краще – на День Незалежності, зібратись десь на видному місці – можна коло мерії, посадити своїх жінок, дітей та й чекати допоки той “гарант” чи хтось від него приїде та дасть відповідь – коли накрадуться.