Міністр освіти знов довів свою необізнаність в історії України

З нагоди 70-річча заснування Української Повстанської Армії відбулись всякі урочисті концерти та доповіді в українській діаспорі. В Україні цю визначну дату відмітили хіба що прихильники Свободи та деякі патріоти. Уряд залишився глухим, сліпим і без пам”яті. На телевізійному каналі Інтер 13-ого жовтня відбулася дискусія про УПА у програмі „Велика політика”, в якій взяли участь відомі історики, до яких чомусь долучили і Д.Табачника.

Інтернетне видання Українська правда (13.102012) помістила коротке повідомлення про те, що у програмі „Велика політика” каналу Інтер у дискусії з істориками міністер освіти України Табачник „закинув” націоналістам, мовляв „комуністи вибачилися за помилки”, а націоналісти – ні. Дослівно: „Я говорю про те, що якщо комуністи почали свій шлях очищення, хоч і не пройшли його до кінця, то ви його і не починали”.

Що Табачник живе в уявній країні своєї фантазії вже було давно відомо із його скандальних висловів щодо галичан, щодо царського дворянства. Але своїм виступом у телебаченні він перевершив усі свої „наукові досягнення”!

По-перше, „Таємний лист” Хрущова на ХХ з’їзді КПСС 1956 р. не був початком очищення, бо критика вождя Сталіна була таємною і тривало роками, поки про неї довідалися і непартійні ( про Таємний лист знали лише партійці).

По-друге, недавня споруда комуністами в Україні пам’ятника катові народів свідчить про те, що ніякої „спроби очищення” не відбулось.

По-третє, коли б комуністи України (українськими комуністами їх ніяк не наважуся назвати) спробували очиститися від бруду, який на на них десятиліттями нагромадився, то вже давно б зникли не тільки з політичної сцени в Україні, але й з її території!

Незнанням історії України, визвольної боротьби українького народу, міністр освіти цілковито задокументував себе перед глядачами як неук, який далі вірить у комуністичні вигадки і фантастичну ненависть до визвольного руху українців. Він вже раніше любив вислови „фашисти, колаборанти, вбивці”, коли щось згадував про УПА, Шухевича, чи Бандеру, але які повністю підходили до компартії, яка його виховала.

Перед численними глядачами телебачення, Табачник порівняв репресивну, диктаторську комуністичну систему партії большевиків, яка силою зброї і мільйонних вбивств панувала в Україні, з визвольним рухом, в якому брали участь добровольці-патріоти, які готові були віддати (і тисячі віддали) життя за вільну Україну. Комуністична освіта, яка не дозволяла взагалі згадувати УПА, чи визвольний рух українців, настільки запаморочила мозок Табачника, що він далі повторює заучене ще в комсомольських лавах.

По-перше, українці ніколи не боролися за владу над іншими, але за свою волю!

Вони не займали чужих територій, не накидали іншим свої порядки, не вивозили людей у незаселені простори Сибіру та Камчатки, не організовували концентраційних таборів для своїх противників, не нав’язували іншим своєї релігії, своєї мови, своєї культури, своїх кордонів!

По-друге, УПА чи націоналістичні організації не спиралися на злочинні дії НКВДистів і комуністичної диктатури, але на підтримку населення і їхні керівники були не диктаторами, але визнаними борцями за волю всього народу, за незалежну державу, а це мав би знати хоч історик, якщо міністр не освічений.

Якщо Табачник себе вважає істориком, то повинен був сказати, хто має вибачитися за 10-12 мільйонів замордованих голодом українців?

Хто має вибачитися за знищення Української автокефальної і греко-католицької церков та їх ієрархів?

Хто має вибачитися за знищення українських комуністів Західної України?

Хто має вибачитися за знищення української інтеліґенцї 1936-37 рр.?

Зрештою список можна було б продовжити, але чи не найважливішим актом, який започаткував терор в Україні було знищення Української Народної Республіки, але цього не знає історик Табачник, бо в Короткому курсі історії ВКПб цього не писали.

Брехливих тверджень уже вкотре допускається Табачник, коли мова йде про Степана Бандеру. Якщо вже „історик” Табачник береться за судження одного з керівників національного визволення, то повинен би відвідати Музей С.Бандери, або прочитати хоч одну з десяток книжок про нього. Зрештою, до концентраційного табору можна поїхати і переконатися, як там жили, замість безглуздого твердження в манері комуністичної пропагади, що „концентраційний табір із трьох кімнат номер, а потім 3-поверховий будинок”, це, певно, „історик” витягнув із комуністичного архіву!?

Яка ж мораль у міністра освіти, якщо він знає, що сім”ю Бандери мордували і большевики і фашисти, що його вбив кремлівський аґент не за те, що він пережив концтабір, а за те, що він був символом боротьби за незалежну Україну, у якій, на жаль, стало можливим, що неук-історик керує міністерством освіти.

Вибаченням Д.Табачника перед усіма українцями була б не тільки резиґнація з посади, але й виїзд із країни, яка без нього може краще розвиватися і прямувати до Европи, а не до Азії, бо вона таки европейська країна!

А щодо комуністичної брехні на УПА та визвольний рух, то вона має короткі ноги і навіть поява „документів” із архіву КГБ, які зараз поширюють відомі „науковці” Шуфрич та Колесніченко, не можуть замовчати та спростувати факт, що УПА боролася за незалежну Україну проти фашистської Німеччини і проти комуністичної Росії! Поява 100 томів Літопису УПА є не тільки важливим науковим джерелом дослідження визвольного руху, але перемогою над комуністичною брехнею, яку так старанно зараз пропагують в Україні люди сумнівної моралі.

Торонто, 20.10.2012 р.