Що не кажіть, панове, але суть виборів ховається у формулі “слішком далєкі ані ат народа”. Тобто, хто ближче до піплу, той і виграє нашу пародію на виборчу демократію. За цим принципом найближчою до “народу” без конкуренції є саме партія влади. Хоча деякі ніби-то незалежні кандидати намагаються приховувати свою партійну біло-блакитну приналежність (бо соромно?!), але ведуть “діалог з виборцем” цілковито в тренді головної партії сім’ї та країни.
А яка головна вимога виборця? Дай-дай-дай! З бюджету, кажете, взяли кошти на усі ці майданчики, асфальтові латки, батареї, труби, покрівлі, лавочки й деревця, комп’ютери, продпайки, лікарства?! А нам фіолетово, каже виборець. Нам не менш кольорово, що він там наприймав у Раді, що вкрав, з ким “дерибанить”, куди перебіг, що обіцяв раніше. Ми такими дурницями не цікавимося.
Поінформована нацменшина, яка зависає в інтернеті, навіть не підозрює глибину непоінформованості та деградації мільйонів громадян із таким самим правом голосу. Мешканцям столиці, які блукають по телевізійних ток-шоу, або зависають перед телевізором чи на стрічках новин, навіть важко уявити, яка прірва відділяє їх від реального виборця у селах та містечках Вітчизни. Це не просто дрімуча необізнаність в усьому, що діється в політикумі. Це принципове відторгнення інформації і просто залізобетонне небажання щось чути, обдумувати і приймати власне рішення за результатами розумової діяльності. Яка там розумова діяльність, якщо до радянського люмпена підкотила “халява”. Її треба урвати, бо інші схоплять і нам вже не вистачить! Треба негайно хапати, бо скоро вибори і все скінчиться! Який там аналіз програм, гасел, обіцянок, декларацій та усіляких моральних принципів якогось там “Чесно”?! А “опозиція” що? Та якась вона мало платоспроможна і “жадна”…
Соціологи підтвердили джерела отримання передвиборчої інформації: 46 відсотків із “зомбоящика” плюс 23% з чесних газет і лише 8% з поки ще не цензурованого інтернету. Ви пробували ту саму політичну подію відстежити одночасно у телевізорі та в комп’ютері? Ні, це не шизофренія – це, як казали в совку “два світи – два способи життя”. Це паралельні інформаційні реальності, які не перетинаються. Диспозиція виборчих сил, коли фактично 46% супроти 8%, фатальна.
Куди зникли ті мільйони розчарованих у дворічному “покращенні”? Стали під гасла і прапори опозиції? Ні, вони стоять у черзі за безкоштовним “добробутом” на мажоритарних округах. Вони штовхаються ліктями за партійною символікою, парасольками, кульками, прапорцями та кепками із написами “наш вибір…”. Вони обмінюють паспортні дані на “персональні пенсії” від кандидатів та на продовольчі набори.
Про який свідомий вибір можна говорити і сперечатися в ТБ та на інтернет-форумах! На землі, у якій лежать кістки мільйонів розстріляних та закатованих ордами Лєніна-Сталіна, зростає у рази рейтинг симоненківських адептів більшовизму! Це тренд нинішньої кампанії. Сумнівно, що це результат агресивної рекламної стратегії леніносталінців. Це просто летальний діагноз розумово несправному “народу”.
Навіть школярі знають: “Представницька демократія — це така форма народоправства, за якої громадяни не беруть безпосередньої участі в управлінні спільнотою й розв’язанні загальних питань, а доручають це своїм представникам (делегатам, депутатам), уповноважують їх репрезентувати їхні інтереси, делегують своє право на належну їм частку влади і, через своїх обранців, впливають на управління державою”. Але школярі України не мають права голосу, а мільйони пост-радянських “плебеїв” його мають. І голос свій вони не делегують, а обмінюють на цілком матеріальний одномоментний “добробут”.
У цьому масовий виборець України – майже стародавній римлянин. У Древньому Римі право голосу спочатку мали лише громадяни, а раби такого права були позбавлені. Занепад Риму почався з того, що з 494 р. до н.е. плебеї домоглися права обирати плебейських трибунів (tribuni plebis) зі свого середовища і їх повноваження збільшили до рівня консулів. А далі історія вчить: “Безплатні роздачі продовольства та організація видовищ для потенційних виборців значною мірою сприяли зростанню люмпенізації маси плебсу, які починають жити виключно за рахунок подачок”. А далі…
Один, маловідомий масовому виборцю, древній опозиціонер А.С. Пушкін писав про вибір-2012 таке:
Паситесь, мирные народы!
Вас не разбудит чести клич.
К чему стадам дары свободы?
Их должно резать или стричь.
Наследство их из рода в роды
Ярмо с гремушками да бич.
Роман ЧАЙКА