16 квітня 2013 р., до 70-ліття створення дивізії “Галичина”, вийшло 2-ге видання книжки Романа Коваля “Іван Ремболович” – про начальника зв’язку Дієвої армії УНР, командира саперного куреня дивізії “Галичина”, учасника битви під Бродами, учасника підпілля ОУН на Прикарпатті га Гуцульщині в 1944 – 1949 роках.
Прес-реліз № 686
У сьомому томі “Енциклопедії українознавства” Володимира Кубійовича про Івана Ремболовича написано лише 31 слово і трохи не завжди точних цифр, разом 42 знаки. В них вміщено біографію людини, яка пройшла дві світові війни, дві епопеї Визвольної боротьби.
Від грудня 1917 р. до листопада 1921 р. Іван Ремболович воював за волю і долю України, спочатку на рідній Чернігівщині проти Таращанського і Богунського полків Красної армії. На Київщині бився проти Семена Будьонного, на Поділлі й Волині – проти Григорія Котовського. Десятки, а може, й сотні боїв! І що ми про них знаємо?!
Арештували Івана Ремболовича 7 листопада 1949 р. в Космачі, розстріляли 8 вересня 1950 р. у Станіславові (тепер м. Івано-Франківськ).
60 років рідні та історики не могли ознайомитися з “кримінальною” справою Івана Семеновича Ремболовича. В останній рік президентської каденції Віктора Ющенка це нарешті вдалося Романові Ковалю, відтак ця справа лягла в основу його дослідження.
Книжка “Іван Ремболович” з’явилася завдяки фінансовій підтримці Братства вояків 1-ї Української дивізії УНА та Історичного клубу “Холодний Яр”.
Вихідні данні видання даті:
Роман Коваль, “Іван Ремболович” (Київ – Вінниця: Історичний клуб “Холодний Яр”, ДП “Державна картографічна фабрика”, 2012 / 464 с., іл., тверда повноколірна палітурка) – 75 грн.
Дослідження щедро ілюстроване унікальними фотографіями.
Наклад 1-го видання 1000 пр., 2-го – 500 примірників.
Подаємо зміст видання та біографію Івана Ремболовича.
Книгу можна придбати, попередньо переказавши кошти електронним переказом на ім’я Романа Миколайовича Коваля, вул. Курська, буд. 20, кв. 14, Київ-03049, зазначивши “За книжку “Іван Ремболович”.
Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”
Газета “Незборима нація” в Інтернеті
http://nezboryma-naciya.org.ua/
Зміст книги “Іван Ремболович”
Роман Коваль. Щасливі й сумні дороги Івана Ремболовича (передмова).
Біографія Івана Ремболовича.
До революції і після.
“Треба було захищати рідний край”.
Сальський і Болбочан.
“Радісна пісня визволення”.
Пйотркув-Трибунальський.
Під патронатом розвідок.
“На лісові роботи”.
“А де наша зброя?”
“Жахливий вигляд мав цей похід”.
“Ваші нерви вже заспокоїлися?”
“Головне – всюди бити москалів”.
На Коростень!
“Пане партизане! Що ви робите?!”
“Тільки дві сльози…”
“І хліб, і біль”.
“Кіннота зліва!”
Битва над річкою Звіздаль.
“За що ж?..”
“Хто з вас Ремболович?!”
Опір московській сваволі.
“Весна” Олександра Храпачова.
“Ми – українські партизани”.
І знову війна!
Творимо силу!
Аргументи генерала Курмановича.
Альфред Бізанц.
“Айнзац” проти Ковпака.
Брідське пекло.
Під опікою монахів і монахинь.
“Полковник Балбачан” на Гуцульщині.
“А зв’язок з підпіллям ОУН підтримували?”
Допити 1950 року.
“Отака життєва правда!”
Не підлягає реабілітації?
Джерела
Поширені скорочення.
Додаток №1. Спогади і документи. 1918 – 1921 рр.
Іван Ремболович. 1918 рік на Чернігівщині.
Олександр Вишнівський. Наша Світланка.
Світлана Харченко в бою під Вапняркою атакує ворожу батарею.
“Показанія повернувщогося з большевицького полону учасника повстанчого отряда генерала Тютюнника хорунжого 3-ї гарматної бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії Спартака”.
Додаток №2. Спогади про дивізію “Галичина”.
Роман Долинський. Бойова група Байєрсдорфа. Причинок до історії 1-ї Української Дивізії УНА, колишньої Дивізії “Галичина”.
Юрій Копистянський. Прорив з-під Бродів.
Павло Сумароків. В оточенні під Бродами. Прорив 2-го куреня 30-го полку УД “Галичина”.
Додаток №3. Побратими Івана Ремболовича
Олекса Горбач. Майор Микола Палієнко.
Мирон Матчак. Поручик Поспіловський.
Роман Коваль. Вояцька одіссея Антона Гребенника.
Нестор Ріпецький. Насамперед українець. Славній і світлій пам’яті мойого друга і співробітника полк. Г. Сосідка.
Михайло Крат. Пам’яті друга і бойового товариша. Леонід Перфецький. 1901 – 1977.
Роман Коваль. “Умер козак…” (згадка про Володимира Малкоша).
Додаток №4. Неповний список вояків і старшин УСС, УГА та Армії УНР, учасників Другої світової війни в лавах дивізії “Галичина”, Українського визвольного війська та 1-ї УД УНА
Додаток №5. “Приговор” і вирок.
“Приговор”.
Вирок Іванові Ремболовичу.
Додаток №6. Біографії учасників підпілля ОУН та УПА, згадки про яких є в цій книжці.
Додаток №7. 1990 – 2012 рр. Вітання, лист і спомин про Івана Ремболовича.
Вольф-Дітріх Гайке. Першій Українській Дивізії – з нагоди проголошення деклярації суверенітету України в липні 1990 р.
Роман Коваль. Лист голові Головної управи Братства колишніх вояків 1-ї Української дивізії Української національної армії Миронові Головатому.
Зеновій Врублевський. “Він був нам як тато”.
Додаток №8. Фотодокументи.
Біографія автора.
Подяки.
Біографія Івана Ремболовича
РЕМБОЛОВИЧ Іван Семенович (28.01.1897, м. Городня Чернігівської губернії – 8.09.1950, Станіслав, тепер Івано-Франківськ). Військовий діяч; молодший офіцер саперної команди 19-го Костромського піхотного полку 5-ї піхотної дивізії, командир саперної команди 670-го Дунаєцького піхотного полку 168-ї піхотної дивізії (1917), помічник командира 5-ї саперної роти 5-ї піхотної дивізії російської армії (09.1917), отаман півсотні Вільного козацтва (поч. 1918), командир пішої півсотні української охоронної сотні м. Городні (весна 1918), старшина 20-го кінного Павлоградського полку (4.01.1919), кінного дивізіону корпусу Січових стрільців (10.01.1919), начальник зв’язку 1-ї Запорозької стрілецької дивізії, Запорозької групи (05.1919), штабу Дієвої армії УНР (4.08.1920), начальник оперативного відділу 4-ї Київської дивізії Волинської групи (27.10.1921 – 5.11.1921), командир ударної частини Української повстанської армії Юрка Тютюнника (5.11.1921), командир саперної сотні 14-го саперного куреня, командир саперного куреня дивізії “Галичина” (1.12.1943 – 1.07.1944); військове звання – підполковник Армії УНР, сотник дивізії “Галичина”.
Народився у сім’ї службовця земської управи. В батьків, Семена Юхимовича і Софії Карлівни, було дев’ятеро дітей: Михайло (22.10.1885), Георгій (10.01.1887), Вадим, Володимир, Олена (28.04.1888), Анна (21.12.1890), Ніна (27.01.1894), Олександра (5.05.1895), Іван (28.01.1897), Вадим (30.03.1901) та Ліда (27.02.1903).
1905 року вступив у Городнянське земське училище, освіту продовжив у Городнянському 4-класному вищеначальному училищі. Закінчив його напередодні війни. Здавши іспити за 6-й клас гімназії, пішов до війська добровольцем.
Учасник Першої світової війни. Закінчив Віленське училище (Полтава, 01.1916). За героїзм здобув хрести Станіслава ІІІ ступеня, Анни ІІІ ступеня, Володимира ІV ступеня. Учасник українізації частин російської армії. Делегат Першого, Другого і Третього всеукраїнських військових з’їздів (Київ, 1917). Організатор Вільного козацтва на Чернігівщині. Учасник боїв проти червоних у 1917 – 1919 роках. У грудні 1919 р. інтернований поляками у Луцьку. З лютого 1920 р. служив у 2-й (невдовзі 6-й Січовій) дивізії. Учасник Другого зимового походу УПА, під час якого вславився в боях за Коростень, інші міста і села. 12 листопада в с. Чайківка тяжко поранений у праве стегно. Попри поранення, в бою під с. Малі Миньки 17 листопада 1921 р. організував групу до ста осіб, з якою хоробро оборонявся, та все ж потрапив у більшовицький полон, з якого втік.
Учасник Другої світової війни. Учасник битви під Бродами у липні 1944 р., під час якої був тяжко поранений, внаслідок чого втратив ногу. У 1944 – 1949 рр. – у підпіллі ОУН (псевдо “полковник Балбачан”). Арештований 7 листопада 1949 р. в с. Космачі Яблунівського району на Гуцульщині.
15 травня 1950 р. згідно зі ст. ст. 54-1А, 54-11 КК УССР Івана Ремболовича засуджено до розстрілу. Вирок виконано 8 вересня 1950 року. На подання голови Івано-Франківської станиці Братства 1-ї УД УНА Володимира Малкоша іменем Івана Ремболовича названо вулицю в м. Івано-Франківську.