Я від імені Незалежної медіа-профспілки випустив заяву, в які закликав депутатів виділити кошти для лікування здичавілого прем’єр-міністра Миколи Азарова. Сталося це після того, як він вигнав журналістів, котрі на засіданні кабінету міністрів вимагали розслідувати справу про побиття наших колег під час акцій 18 травня.
Статут дає мені таке право, адже я представляю НМПУ у період між засіданнями комітету профспілки. Зазвичай, коли мова іде про якісь неоднозначні випадки, то я ставлю подібні заяви на обговорення. Цього разу я не зробив цього і нарвався, бо знав, що колеги мене критикуватимуть.
Так воно і сталося. Аргументи були приблизно такі: подібними заявами псується імідж профспілки; треба серйозно роз’яснити, що виганяти журналістів є порушенням закону. Ну і так далі в такому ж дусі. Мало того, цю заяву передрукували значно менше видань, ніж вона того заслуговує.
Давайте називати речі своїми іменами. Азаров звичайний жлоб. Типовий гопник, але не в треніках, а в костюмі. Він хамить регулярно. Він нам плює в обличчя. А ми після його хамства – чергову заяву. Мовляв, дорогенький Миколо Яновичу, ви порушуєте закон, так поводитися не можна, це не культурно, і не по-європейськи.
Микола Янович послухає, послухає, а тоді як відригне нам просто у фейс. А ми що? Знову заяву з осудом? Та чхати він хотів на наші заяви.
За цієї ситуації діяти треба некоректними методами. Сміятися, кидати черевиками, показувати дулі або середні пальці. Гопник може злякатися або кулака (але це не наш метод), або сміху. Тож давайте сміятися з нього. Як це зробив я у заяві від НМПУ.
Голова Незалежної медіа-профспілки України Юрій Луканов закликає Верховну Раду провести надзвичайне засідання і внести поправки до бюджету, які б дозволили виділити кошти на лікування здичавілого прем’єр-міністра України Миколи Азарова. Ще раніше НМПУ закликала пана Азарова взяти курси гарних манер.
Однак поважний посадовець не прислухався до рекомендацій журналістської профспілки і продовжував хамити журналістам, повчати їх і вказувати, про що їм треба, або не треба писати. Це спричинило тяжкі наслідки для вразливої психіки пана Азарова. Він розперезався настільки, що вигнав із засідання Кабінету міністрів журналістів, які вимагали розслідування побиття своїх колег під час масових акцій 18 травня. Дав вказівку позбавити журналістів акредитації. .
“Якщо пана Азарова не лікувати, – відзначається в заяві голови медіа-профспілки, – то він незабаром одягне треніки, стане в один ряд з братками і почне лупцювати журналістів особисто. Цього не можна допустити, адже така хвороба може виявитися заразною і приклад глави уряду наслідуватимуть його підлеглі”.
Голова НМПУ Юрій Луканов закликала урядовців, які ще не заразилися, вплинути на прем’єра і скасувати рішення про позбавлення акредитації журналістів. Інакше таке рішення буде опротестовано в судовому порядку. Але все одно воно може призвести до неочікувано гострої реакції журналістського середовища.
Юрій Луканов , 22.05.2013:18.22.14
Его больную голову ничем не вылечить…только открутить.
аза роВ наш человек
да Яныча срывает, раньше тихо исполнял, кровососал да азоровил, а сейчас под свою ответственность неприкосновенных разрешает потрогать кийками!
устал видать мозг.
Да разве только его лечить надо?
У меня сложилось впечатление, что власть живет в каком-то выдуманном мире, считая, что сейчас, при наличии Интернета почти в каждой квартире, можно кому-то втюхать, что жить стало лучше и веселей.
Вопрос к психиатрам: как называют болезнь, при которой человек считает, что выдуманный им мир – это реальность, а реальность – это выдумка? И не только считает, но и убеждает других в этом.
потрiбно все: анекдоти, фотожаби, можливо – третiй палець, але суд – обов*язково, засипати судовими позовами цих бандюкiв хоч в трениках, хоч в костюмах, якi як хамелиони вмощуються пiд Европу, не вистачае Европi цього кримiналу на золотих унiтазах