Володимир Дейнека: Недокорчована Історія України

або чому не всі яблука недалеко від яблуні падають.

Маю визнати що учень з мене був нікудишній. Я поганкувато вчився у школі, навіть Історія мені була не цікава.

Поки не дійшло до Новітньої…… а там  мене одного разу  ошелешили « …. на території мого села, за становлення радянщини, орудувала банда Олекси Дейнеки, яка громила обози більшовиків….». Я тоді майже з головою заховався  під парту від сорому. Я ж комсомолець ….. як же так? То ж  мій прадід був … як же він міг … проти партії, га?

Пройшли десятиліття. Комуністичний одур остаточно вивіявся з моєї голови.

Я так і не дізнався, ким насправді був мій прадід, але й сором за нього десь подівся.

Зате з′явився сором за Історію. Ні, не за Історію УРСР, там хоч зрозуміло, чому настільки спотворювалися факти.

Соромно за ту Історію, що пишуть сучасні державотворці, нахабно перекручуючи або приховуючи від людей події, учасниками яких були і є нині живі кілька поколінь українців.

В ніч на 9 вересня 2013 року у м. Узин що на Білоцерківщині  було повалено два постаменти Лєніну.

1274068_364354607001102_155327285_o
Фото автора

Признаюся, що сам я не пішов би валяти тих істуканів.

…. холєра з ними, хай би стояли! Я ж маю показати на кожне радянське свято своїм дітям щось невиліковне… те чим небезпечно заразитися… ось і зараз комуністи збирають кошти на відновлення своїх ідолів… а мені… мені не має коли… треба яблучка збирати… симиренка гарна цей рік…

Симиренко?

А Ви знаєте що на початку минулого століття Володимир Левкович Симиренко працював у місті Узин?

Що існує Симиренків сад, де ще животіють корчі яблунь, посаджені великим майстром, а може його учнями?

1267272_367856403317589_888750789_o
Сад Симиренка в Узині. Фото автора.

А скільки пам’ятників Симиренку в Узині?

Немає жодного. А скільки в Узині вулиць Симиренка? Немає.

Немає? Та його пам’ятники чи не в кожному українському саду стоять!

І кожну вулицю в більшості міст і сіл України можна назвати   вулицею Симиренка, бо на кожній з них радує весною пишним цвітом а восени духмяним плодом  не один десяток пам’ятників творцям сорту Симиренка.

А за кілька днів відбулося засідання міської ради, де було прийнято рішення про відновлення пам’ятників Лєніну і жодного слова за вшанування пам’яті Симиренка, річниця розстрілу комуністами якого відбувалася саме в ці дні.

Скажіть, для чого відновлювати чуже, штучне, нав’язане ззовні, якщо поруч волає про допомогу власна жива історія? Чому на прилавках всього світу лежать яблука знаного у світі сорту Симиренка із Італії, Іспанії, Франції… а до Симиренкового саду поблизу м. Узин  не існує навіть ґрунтової дороги?

1274195_10151652262743148_300921701_o
Магазин з центрі Харкова, той же день, як і фото саду Симиренка. Фото Наталки Зубар

Та чи у всьому винна місцева влада? Навряд. Навіть за наявності бажання, можливості на місцях дуже обмежені. Повна фінансова залежність від центральних органів влади примушує танцювати їх під  дудку партії, що взяла у користування владу.

Державою вже не один рік культивується така система цінностей, де інстинкти васалів ставляться вище над духовними потребами і культурним надбанням народу. Поняття честі (суддівська, офіцерська, чоловіча…)   просто вилучене  із обігу у людей, що ідуть на державну службу.

І скільки б місцеві громади не намагалася віднайти свій «сад»,  люди без честі будуть його корчувати, збивати кайлом зі стін, як збили у Харкові меморіальну дошку Шевельову, витирати із пам’яті нащадків, замінюючи сторінки у підручнику Історії мого народу на брехливий непотріб.

Чому я вірю у те, що навіть через силу, але влада таки визнає право українського народу на власну історію? У них просто не лишилось вибору.

«Нетравмований» академічними знаннями мозок більшості українських керманичів, очевидно,  не здатний на аналіз нинішніх подій.  Натомість  у них є «чуйка». Чуйка, то така спеціальна здатність чиновників, яка вже підказала декому із них, що Україну наближають до Євросоюзу зовсім не заради збереження вкраденого ними капіталу. Наша держава вкрай необхідна Європі,  як прикордонна територія……. з Китаєм(!) І це абсолютно логічно, бо якщо «мирна і дружелюбна» позиція Росії до свого і сусідніх народів не ослабне у своїй ненависті (а вона поки тільки посилюється), то хто, окрім Китаю займе вільні від розуму території? (автор не має на увазі весь шанований ним народ Росії, мова виключно за керівництво країни)

Наша влада ще не знає, як за допомогою чуйки пояснити Євросоюзу, для чого існуватиме китайська військова база у європейському місті Севастополь. Зате вона, чуйка, десь  на невербальному рівні вже повідомила українським можновладцям, які  навчилися передавати владу своїм дітям  і онукам, що за корупцію у Китаї  просто РОЗСТРІЛЮЮТЬ вже сьогодні, а от у Європі цього не робитимуть вже ніколи.

Володимир Дейнека (його профіль в ФБ https://www.facebook.com/volodimir.deyneka.1 )

1237262_367859239983972_1425200774_o
Автор. Тільки так можна пробратися до саду Симиренка.

З Вікіпедії. За наявними даними, 6 січня 1920 р. Левко Симиренко «трагічно загинув від рук чекістів». За загадкових обставин загинули в 1919 році двоє молодших братів Лева Платоновича — Микола й Олексій, які мешкали у Києві – читати більше

 

About Nataliya Zubar 2360 Articles
Nataliya Zubar, Maidan Monitoring Information Center, Chair

3 Comments

  1. Вельмишановний пане Володимир Дейнека! Нема куди правди діти Ви таки багато зі школи “не взяли”, бо такого слова як “поганкувато” ніколи не зустрічала у літературній мові, отже даруйте такого нема. Це Ваш витвір.Є поганенько. Але біс з ним! Книжкова мудрість інколи не така важлива, як життєва. І це найголовніше, що партійна отрута не зіпсувала Вашу душу і розум. Питаєте чому для Симиренка нема “місця” в Узині, як у той сам час комуністична банда “відновлює” лєнінські бовдури? Відповідь проста. Симиренко був творчою цікавою людиною праці, плоди якої українці і не тільки споживають до нині. Це інший світ з тим, що культувують комуЇсти. Там нема ані ідеї, ані цілеспрямованості, праці чи зацікавлення до того, що властиво людям потрібно. Там догма та неробство. Примітивізм і дармовий хліб . Тому вони так цупко тримаються тих цементних бовдурів, бо це їх останній форпост, остання зачіпка для паразитування на організмі суспільства. КОМУНУ ТРЕБА ЗАБОРОНИТИ! Викинути увесь їх мотлох, що ані сліду не було та покропити святою водою ті місця, що були осквернені тими гидкими символами найганебнішого устрою, яке людству навіть би не приснилося. Будь ласка, забудьте про совєтські свята та не піддавайте тортурам своїх дітей показом тих макабричних структур. Покажіть їм справді ВАРТІСНЕ САДИ СИМИРЕНКА! Дозвольте дотулитися їм до краси , яку ця родина плекала для наступних поколінь УКРАЇНЦІВ.
    А те, що теперішня влада по усій Україні – щедра для одних, але ворожо настроєна до правдиво вартісного також має своє пояснення. Поцікавтеся звідки вилізло те чудовисько і будете мати повну картину. Не помилюся, якщо скажу нащадок якогось 10 го секретаря компартії . Одна сатана.
    P.S.Цікаво, що підпис на постаменті бовдура – українською, а цінники у крамниці на Симиренківські яблука на російській ТА ЩЕ Й НЕГРАМОТНО!!! “ЯБЛОКО СЕМЕРЕНКА ИСПАНИЯ” От кому має бути соромно за навігластво!
    P.P.S.Горда за Вашого прадіда. Цікаво було б довідатися про нього більше. Дякую за допис.

    • Пані Олесю, давайте вважати “поганкувато” за неологізм і на цьому конфліктних питань між нами мабуть не буде.
      Але ж я справді дуже безграмотна людина. Правди ніде діти. І це тільки те що стосується правопису, але ж редактори теж мають щось робити. …а чомусь не підправили . Окремо варто підняти питання усної мови. Я тільки років зо три як почав думати українською. Що Ви хочете від людини яка 40 років послуговувалася суржиком?
      Та за моїми спостереженнями у моєму регіоні суржикомовними є понад 90% сімей…….і іншого народу у нас не має. Але є шанс що хоч наші діти будуть освіченими у плані української мови і вивчатимуть історію у якій в кінці розділу будуть відсутні висновки.
      Відкрию секрет….наступний матеріал про симиренків садок робить мій 13-річний син от там і побачимо чи туди ми рухаємося.
      Дякую, щиро
      Я.

      • Дорогий пане Володимир!

        Дуже дякую Вам за ввічливу відповідь.

        Будь ласка, не журіться ніякого конфлікту між справжніми українцями навіть не може бути, чи властиво не повинно бути, бо для того є дуже добре слово – дискусія.

        Я трішки над Вами піджартувала за оте “слівце”, бо хоч воно таки кострубате, але щось у ньому є.
        Я дуже добре знаю мовну ситуацію і y Києві і у Львові, Полтаві, Чернігові та Ужгороді. Знаю, що відбувається у Криму і навіть … у Римі. Там нашого брата, чи властиво наших сестер доволі, тому мене важко чимсь здивувати. А Ви зуміли саме своїм роздумом та світобаченням.

        Шкода менi й редакторів, яким “перепало на горіхи” таки незаслужено. “Майдан”- правді демократичний сайт без коректорів і цензури. Тут кожен сам за себе . Власне це і є правдивий прояв демократії, бо кожна людина має право висловити свою думку, а хтось інший, або погодитися з нею, або ні. Головне, щоб люди трактували один одного з пошаною ( про це поміщено у правилах користування). Вийняток може скласти, коли хтось так справді “нацабанить повну бочку арештантів”, тоді Модератор має право не помістити коментар.

        Ви чудова людина. Скажу навіть більше – цікава , ініціативна, як навіть Ви сам себе бачите. Tе, що 3 роки Ви почали мислити по- українськи трішки не зовсім так. Ви усі 40 років підставляли чужі слова, а 3 роки тому повернулися у свояси. Мені важко сказати, що стало тим поштовхом, але українське мислиння завжди було у Ваших думках. Ви були змушені достосуватися до оточення, щоб Вас розуміли у розмові – оце й усе, що було “не так”. Погодьтеся, що ми самі завдали нашій материнській мові страшної кривди, бо зійшли на суржик під тиском московської навали. Нас ганьбили, нам докоряли, нас намагалися змінити на … малоросів, бо до великих нас би ніколи не підпистили. Це їхнє.

        Якщо кожен з нас бодай трішки допильнує власної мови – ситуація дуже покращиться. Мені довелося зустріти американця, який досконало ( без краплі акценту) спілкувався по- українськи, бо закохався в українку, а її мама сказала так – НАВЧИШСЯ ГОВОРИТИ НАШОЮ МОВОЮ, ТОДІ Й ЗА ОДРУЖЕННЯ ПОГОВОРИМО. Кохання перемогло і пан Смит пропагує українську мову на теренах США. Гарна історія. Отже ніякий примус чи наказ, указ чи закон не зроблять того, що добра воля та пошана. Другий подібний випадок буз з японцями, які так само закохалися в укрїнця і українку, та поламавши закон віків ( одружуватися тільки зі своїми) стали нашими. З цими людьми я мала нагоду познайомитися особисто. А ще пару років тому – таки тут на Майдані, було повідомлення, що китаєць захищав диплом на україській мові ( лиш не пригадую чи це у Луганську чи Донецьку). Отже, якщо вони змoгли , то ми зуміємо повернути на своє.

        Маю величезне прохання. Будь ласка, не применшуйте своїх знань. Якщо б усі “безграмoтні” ( цитую) писали б так, як Ви, тоді майже все було б гаразд з українською мовою. Ми усі деколи робимо помилки, потім їх виправляємо, головне, щоб не мучити себе тими НЕ, бо як нас вчили і як ми вчилися, так й наша наука. Єдине, що НІКОЛИ НЕ ПІЗНО. Кaжуть, де бажання – там і шлях до мети з’являється. А ще сором п’яти хвилин не запитати, чи не поцікaвитися, коли чогось не знаємо, але ганьба цілого життя, коли цього ніколи не зробимо.

        Тепер Ви у своїк сорочці, у своїй хаті і я дуже горда за Ваше вирішення повернутися до свого першоджерела, бо це надзвичайний крок рішучості бyти собою і для Вашого сина та наступних поколінь. Кланяюся Вам низенько та бажаю, щоб кожного разу Ви відчували велику гордість і пошану за свій виважений крок.

        Дякую і за те, що поділилися таємницею про те над чим працює Ваш син. Буду очікувати на його працю. Маю досить певності, що матеріали будуть цікавими та ширшими, ніж те, що про Симиренка подає Вікіпедія.

        Не хочу бути влізливою, але може ця інформація придасться хлопцеві. Якщо він зацікавлений вивчати біологію /садівництво і т.д. саме зараз відбувається набір до Малої Академії Наук ( вона діє у всіх
        обласних центрах України). Я досить добре знаю про Львівську. Будь ласка, перегляньте їх сторінку http://www.oman.lviv.ua/. Не відаю, як це налагоджене у Ваших сторонах, але Львівська дуже плідно працює.Тут є дистанційне навчання для учнів, які живуть далеко від міста. Згодом ці учні мають перевагу при вступі до вузів. Варте уваги і часу.

        Ще раз дякую за увагу та за приємну нагоду познайомитися (бодай заочно) з щирими українцями.
        Зичу Божої ласки та щедрот.

Comments are closed.