“Организацию, которую назвали “Оборона Донецка”, они не зарегистрировали официально. Но, тем не менее, заявили, что будут осуществлять патрулирование улиц Донецка, и передавать людей, которых они посчитают подозрительными в руки милиции”.
ТАКИХ МОЛОДЯТ У МОЇ МОЛОДІ РОКИ НА ДОНБАСІ НАЗИВАЛИ “БЕСЕМЕШНИКАМИ”. (БСМ – Бесплатный Сотрудник Милиции).
Їх було одиниці і, що сильно запам”яталося, – їх всі ненавиділи. До лав БСМ йшли покидьки суспільства. Це ті, хто був на гачку у ментів. Їх колись спіймали на якомусь злочині, не притягли до відповідальності, а завербували доносити на людей зі свого оточення.
Також це були карні злочинці ссучені ментами, люди, які бажали зверхності над іншими.
Добре пам”ятаю випадок, коли у 60-ті роки одному старому шахтарю з моєї бригади – дяді Сєні – бригадир запропонував сходити у рейд з “бесемешниками”, то той одразу вліпив бугру у вухо. Нам, молодим тоді це, навіть, не пропонувалося.
Сьогодні (та й вже багато раніше) молодь у Донецьку живе за понятієм “хто бистріш добіжить до Горотдєла”! Якщо у обласних містах ще є якісь принципи не співпраці з владою, чим завжди славився Донбас, то у Донецьку ці ідеї повністю розмиті. Молодь по більшості, як кажуть “матьориэ” каторжники, ссучена й опущена. Це робиться владою і всюди: по місцю проживання, на роботі, у побуті, в сім”ї, в школі, технікумі, ВУЗі. Громадське суспільство міста прийняло збочені форми.
Наслідком всього цього і є створення новітнього донецького “проекту” БСМ – 2014 – “Оборона Донецка”. Донецьк це окрема територія і прирівнювати його до всього Донбасу – не можна.
Особливо дивують цілі цього об”єднання. Якийсь віртуальний захист від якихось віртуальний “диких галичанських орд”? Це, звичайно, як казав Гоголь: “сон рябої кобили”.
Але я смію всіх запевнити, що у нас на Донбасі є дійсно живі і реальні проблеми й вороги, для захисту від яких, дійсно треба об”єднуватися всім миром. Це півтори тисячи нелегальних копанок, в яких коритами тягають вугілля діти по 10 років, а наш губернатор заявляє, що це ж таки “рабочіє места” (!). Це судді, прокурори і менти, які їздять на машинах по 100 тисяч (!) доларів. Це Горлівський “Стірол”, який замість п”яти мільйонів пігулок трамадолу, які потрібні для України, випускає п”ять міліярдів, і ми всі знаємо куди вони йдуть і під чиєю кришою. Це рабська праця шахтарів, які сутками не виїздять з шахти…
Довіра до внутрішніх органів в Україні офіційно складає 1% від всього населення. То в наші донецькі групи “Оборони Донецька” входять саме вони?
Офіційного статусу ця група не має і діє просто під усною підтримкою УВД. Тобто, коли прийдеться відповідати за все, то ці любителі беркутів залишуться самі з собою. Більш того, самі ж менти їх здадуть і засудять. А у лагері їм прийдеться пояснювати свою любов до беркутні, яка творить у зонах страшний безпрєєдл…, а це буде важко зробити…
