Мій сусід, він же товариш по далекому дитинству, нещодавно втік, з переляку, до Росії –переховуватися, як він сам собі виріщив від «неотвратимого возмездия». Він мав необачність, приймаючи участь в проросійському мітингу в Харкові, потрапити в новини телеканалу «Інтер» з закликами про федералізацію та інше, розроблене в надрах КДБ-ФСБ Біда полягає в тім, що він, перебуваючи в стані ейфорії від того. що його почує вся країна а це, можливо суттєво впливає на заробіток, назвав і ім’я і прізвище. За таких обставин, його дуже легко знайде СБУ, як він вважає і доведеться відповідати ( цікаво, а що вважає з цього приводу СБУ ?) Можливо, у мого федеративного сусіди зовсім марні перестороги? Все одно, – тяжкі дітки заробітки .
Доречи, вважаю назву таких диверсійно-пропагандистських дій ФСБ-шної агентури проросійськими, яку саме вживають і політики і ЗМІ, дуже хибною – не всі в Росії хворі невиліковно; ми дуже вдячні за підтримку здоровим і маємо надію на те,що ті,що хворі – хворі тимчасово і, згодом, одужають. Як на мене значно більш справедливою, або точною буде назва – пропутінські, або прокремлівські мітинги. Мій інший знайомий використовує власну назву –«сход бєшених» .
Дуже важливо. вважаю, звернути увагу на життєвий шлях цієї. в молоді роки доброї і розумної людини, яка вдається сьогодні до таких сумнівних заробітків. або примусових дій на користь Кремля проти своєї Батьківщини. В 19 років, не потрапивши до інституту, він поїхав шукати долю та заробіток до Сибіру і повернувся звідти через 8 років зі зламаною долею і без грошей. Як з’ясувалося потім, всі ці роки він «здобував освіту» і життєвий досвід в Красноярській в’язниці за кримінальний злочин. Повернувся він іншим з викривленою свідомістю і заангажованим проти України ( ми ж розуміємо,що багато хто «там» щось підписує про співробітництво, доречний випадок з проффесором Януковичем).
Пригадую, на початку своєї політичної кар’єри він несамовито підтримував Нату, яка була проти НАТО, потім «коллегу по несчастью Витька с поселка Коммунар» і на сьогодні активно задіяний в сепаратистських технологіях ФСБ проти України. Слідкуючи за його політичною метушнею не важко, завжди, було зрозуміти хто з політиків України відпрацьовує на КДБ-ФСБ. Здається, що всі вже розібралися, який контингент використовує на вістрі Путін. Цей місцевий, а є ще «привозные» і тразитные 9 березня 2014 р. я опинилась біля вождя п.Олександровської «со товарищи», виступала жіночка. яку наче витягли з шухляди 60-х років – це така декорація. Пані впевнено всім повідомила, що її , цитую «задолбал Кличко, который завтра приедет и его надо «встретить». Через 10 днів таж сама мама, виглядаючи вже досить сучасно, давала інтерв’ю кільком українським телеканалам вже з Донецька про те, що Янукович – наш президент.
Звісно, що цей мій дитячий товариш не має наміру сьогодні зі мною радитися, але я б, все ж таки, порадила йому не повертатися на цей раз в Україну, бо його може спіткати важка доля О.Царева, який всю свою передвиборчу кампанію був синім. як пролісок. Я б, також, порадила і (дуже хотілося щоб те саме порадило і СБУ,) всім іншим бійцям сепараторсько-федерастського фронту, як тим, що ідейні так і тим, що за гроші, наслідувати приклад мого сусіди і закутавшись в триколори з гаслами – «Путин – строитель русскаго мира» отбыть на базу, в Россию, где после непродолжительной переподготовки выдвинуться в направлении Дальнего Востока для федерализации проживающих там китайцев, которые, как известно, едят все, что летает, кроме аэропланов, все, что стоит, кроме стульев и все, что ползает, включая Rasha Separator Partuzanen. Долгия лета, господа. возле Поднебесной!» Китайці, як і будь-який народ, мають непорушне право на самовизначення з подальшою федералізацією і у, підсумку, приєднання до метрополії і не тільки в межах Далекого Сходу, а і Сибіру, бо це ж поруч, та і дістатися Уралу для них зовсім не важке завдання, до того ж
– вони вже мають такий досвід ХШ сторіччя ;
– вони наполегливі ;
– вони не вживають горілку на привалах.
Для загального успіху справи не вистачає дрібниці – закону про переселення з України захищених Путіним «русскоязычных» в степи південного Сибіру, які межують з Казахстаном і Магаданської області, аби завадити китайцям йти на Урал традиційним шляхом, теплим степом – хай ідуть північною вічною мерзлотою – не так швидко дійдуть. На часі подання такого закону « Жиріком» в держдумі, а Валька – «стекляные глаза» – ( шкільна «погмемуха» Валентини Матвіенко – Голови Ради федерації Росії) забезпечить одноголосну підтримку степовим вітром « всех. кто на марше».
Пропоную всім, хто потерпав в Україні від української незалежності, української мови,української жирної їжі і, нарешті. звільнений Путіним від свавілля Майдану, вирушаючи до щасливої мети не гаяти часу і вже дорогою прийняти важливі рішення:
– оголошувати всі землі, які трапляються ходою вільними від бєндєровцев і радикалів;
– в кожному населеному пункті утворювати, вже за звичаєм. місцеву народну республіку і призначати народних губернаторів, бажано за звичаєм останніх років, донбаського походження:
– заборонити українську мову в Бурятії, Хакасії. Хабаровському краї і Еврейській автономній області:
– між мисливцями народів Сибіру оголосити Д.Яроша в міжнародний розшук ( в орієнтировці роз’яснити, що Д.Ярош на оленя не схожий )
– ходою, під спів відомої пісні В.Висоцького «Аборигены съели Кука» захоплювати в полон місії ОБСЕ?
– не збавляючи обертів, наполягати на визнанні російської мови в Росії другою державною, оскільки багато віків першою, все ж таки, є матєрная:
– весь шлях до світлого магаданського майбутнього долати під гаслом –«Янукович і мертвий –наш президент, бо ми бовдури»:
– у зв’язку з новою ідеологію життя, відмовитися від вживання в іжу українського хліба і сала, і перейти на харчування місцевими шкідниками рослин. мухами і плазунами. Смачного, панове !
Очолює ходу загін народних губернаторів 13 народних республік сходу України, « коим Царем-батюшкой, за заслуги перед отечеством, жалован чин генерал-губернаторов» .Висока честь нести попереду російський триколор надана людиноподібній потворі жіночої статі з міста Чугуєва. Вона у веселому сітчику і важких солдатських чоботах рос спецназу. Біля кожного полустанку вона виголошує для місцевих промову: “Я – русская!” (відео — в Ютубі). Хто не погоджується,- отримує від неї «з носака». І так до місця призначення.(відповідно до наказу інтендантської служби заходу, у зв’язку зі значимістю місії, пані має право на додаткові три пари чобіт).
Рухаючись Сибіром армія врятованих відвідує село Герасимівка, Батьківщину героя попередньої революційної епохи, піонера Павліка Морозова, де дарує місцевим «нашим» портрет сучасного героя Донбасу Павліка Губарєва.
У зв’зку з наближенням сепараторської армії до кордонів з Китаєм російський триколор зміюється на прапор Китайської народної республіки ( на всяк випадок).
Діставшись до місця призначення в Магаданській області необхідно терміново провести референдум з ключового питання сходу Росії, яке виглядає так:
- “Как вьі относитесь к проблеме Курил?”
Варіанти відповідей:
- “Отдать японцам, пусть подавятся”
- “Не отрадавть японцам, давиться самим”
- “Курил, курю и буду курить”.
Бідолашні сепаратори, як вам тут на Україні важко, які жахливі страждання ви витримуєте тут і від української мови, і від того, що “хахли нєразумниє”, не зважаючи на 350 років виховання, ніяк не перетворюються на загальне місиво, російсько-совєцький народ. Вони взимку на Майдані виборювали право на гідність, на повагу до людини, тому що кожна людина створюється Богом як особистість, яка здатна залишити щось у спадок, як надбання свого народу. Для цього у людини мають бути непорушні права, які зобов’язана захищати влада, як реґулятор суспільного життя. А ви – жалюгідні гвинтики азійської тотальної машини нищення радості від життя. Живе в Росії тільки одна людина, а всі иньші їй прислуговують: хто за панську їжу, хто за “постньіе щи”. Єдине ваше право у вашій Росії — право бути використаним для хворих забаганок царя. Виникало питання спочатку — чому так жорстоко б’ють людей по голові всілякі “тітушки”? Тому що жахлива заздрість і ненависть до розумних, які здатні мислити і виборювати громадянські права і свободи, бо вони їм потрібні.
Вимушена процитувати Петра Чаадаєва про Росію: “сначала дикое варварство, потом — грубое невежество, затем свирепое и унизительное чужеземное владьічество, дух которого унаследовала наша национальная власть … периода … кипучей игрьі духовньіх сил народньіх у нас не бьіло совсем. Єпоха нашей социальной жизни, соответствующая єтому возрасту бьіла заполнена тускльім и мрачньім существованием, лишенньім сильі и єнергии, которую ничего не оживлялао кроме злодеяний, ничто не смягчало, кроме рабства.”
І ця імперія рабів, неосвічених, і тому аґресивних, в особі маленького, лисенького і старенького наполєонушкі, намагається диктувати світові свою філософію нищення інших, не таких, як вони. Уйміть, панове, свою сепараторську сверблячку. Грайтесь у федераторські референдуми у Магадані — теж Схід, але вашої улюбленої Росії. А коли вже зовсім хвороба ненависті до інших, розумних і з правами, “розвезе”, звертайтеся до тамтешніх сусідів — китайців. Вони вас швидко вилікують своїми зелено-червоними чоловічками.
Панове! Не втрачайте спортивної форми. На вас чекає ще й Аляска.
Корінна Харків’янка
P/S: повідомлення із Краматорська: 2 го травня знайома ішла на роботу поруч із захопленим сепаратистами будинком міліції. Охоронці будівлі, не зважаючи на ранок, були вщент п’яні. Один одного запитував: “мьі еще живьіе?”. 5-го травня до міськвиконкому, захопленого сепаратистами, був виклик швидкої: медична бригада констатувала передозування.
