Український фронт: тренди тижня (тенденції 2 – 4 червня)

Загальні висновки:

Прихована агресія Росії на Донбасі набирає обертів. Сподівання значної частини українського суспільства, підігріте окремими локальними успіхами сил АТО, що незаконні збройні формування деморалізовані і готові розбігтися, наразі не справдилось. Петро Порошенко буде вимушений одночасно реалізовувати повноваження головнокомандувача та шукати шляхи оптимального «перезавантаження» Верховної Ради.     

Головний дефіцит АТО – стратегія:

Українські силовики відчувають нестачу багатьох необхідних для бойових успіхів ресурсів. Проте найбільшим дефіцитом є відсутність стратегії витіснення незаконних збройних формувань, яка власне і дозволить досягти перемоги з найменшими втратами і витратами. Україна не може дозволити собі ані політично, ані економічно тривалий час «перемелювати» у спорадичних сутичках не такі вже й нечисленні загони професійних російських найманців. Між тим, наразі попри проявлену мужність та стійкість українських військовиків, частіше не вони ініціюють бойові зіткнення. Ситуація з облогою Луганського прикордонного загону та захопленням частини Нацгвардії у цьому місті, продемонструвала проблеми з мобільністю сил АТО, без якої вони вступатимуть у бій з противником лише тоді, коли це вигідно останньому. Поява у бойовиків БТРів та зенітних гармат свідчить про розмір «вікон» на кордоні.  Перше завдання новообраного Президента – сприяти появі у сил АТО на сході України чіткого і обґрунтованого плану дій, зокрема і відповідними кадровими рішеннями.          

Логіка війни:

Прихована агресія Росії на Донбасі вже відбувається не в рамках спроб впливати на політику України. Крім повної капітуляції вимог у Кремля немає, що виключає пошук компромісу. Дії РФ спрямовані на виснаження ресурсів нашої держави. Внаслідок створеної  бойовиками дезорганізації економічного життя бюджет лише за травень не дорахувався 422 млн. грн. податкових надходжень, не кажучи вже про чималі витрати на проведення АТО. Путін розпочав війну, яку він не може припинити. Адже він поставив себе у ситуацію, коли не може відступити без втрати обличчя, а відтак – влади. Водночас, конкретні ворожі дії проти України визначаються очікуваним співвідношенням заподіяної шкоди та власних втрат. Хід «газових переговорів» демонструє, що росіяни поки розглядають «газову блокаду» як занадто дороге задоволення для них. Цього не скажеш про оплату та озброєння кількох тисяч найманців. Мета України за даних умов – зробити так, щоб і ці витрати не окупалися. Лише тоді на нашому східному кордоні буде «холодний мир».       

Парламентські чистки – перший пішов:

Згода Верховної Ради на притягнення Олега Царева до кримінальної відповідальності, нехай дуже неохоча, продемонструвала, що бути відкритим ворогом України не можна, навіть маючи депутатський мандат. Генеральна прокуратура намагається розвинути цей успіх, відправивши подання проти відповідальних за скандальне ухвалення «диктаторських законів» 16 січня Володимира Олійника та Ігоря Калєтніка. Публічно оголошено про перевірку на причетність до сепаратизму лідера парламентської фракції Партії регіонів Олександра Єфремова. Та все ж «корпоративна» солідарність, як видається, виявиться сильнішою. Це одна з багатьох причин, чому необхідне «перезавантаження Верховної Ради». Як наочно продемонстрував 2004 рік, непокарані злочинці – гарантія повторення злочинів.