17 червня 2011 Франція і Росія підписали контракт на будівництво для російського флоту двох десантних військово-транспортних кораблів кораблів класу Mistral за 1,2 мільярди євро. Того ж дня німецька фірма Rheinmetall та Міноборони Росії домовилися про будівництво в Муліно біля Нижнього Новгороду навчального центру сухопутних військ, армії, здатні навчати 30000 солдатів щорічно.
В умовах російського вторгнення до Криму і збройних диверсі на Східній Україні, німецький уряд наказав Rheinmetall зупинити практично завершений контракт. Це більш символічне значення, ніж реальний влив , але і це добре. Натомість Франція наполягає на реалізації продажу суден Росії.
Польща як ринок збуту
Польща, за оцінками, впродовж найближчих 10 років витратить на систему своєї протиракетної та протиповітряної оборони 24 млрд злотих. Кільканадцять мільярдів євро може вартувати побудова польської АЕС, котра може зміцненими енергетичну залежність нашої країни від Росії. В обох цих починаннях Франція є одним з потенційних партнерів – головних постачальників технологій і знань.
30 червня цього року інспекторат озброєння Міністерства Оборони Польщі оголосив про завершення першого етапу – так званого технічного діалогу – попередніх торгів на оснащення польської протиповітряної та протиракетної оборони. Для подальшого тендеру, який мав завершитися до кінця року, вибрали дві конкуруючі компанії: American Raytheon (що пропонують Польщі комплекс Patriot) і французька Eurosam, консорціум фірм Thales і AMBDA (що запропонували комплекс SAMP / T). Відхилено пропозиції Ізраїлю та Європейсько-американського консорціуму MEADS.
Це помилка. Польща не є наддержавою, і, напевно, не може змусити Францію змінити рішення про продаж Містралів Росії. Тим не менш, вона може і повинна привчити всіх до того, що ігнорування інтересів РічПосполитої є болючим і дорогим. Тому французькі компанії повинні бути виключені з тендеру з політичних причин, а конкурентом американців потрібного нам для ефективного вибору комплексів , має бути обрано когось з відхилених претендентів.
Нахабна Франція
Франція протягом багатьох років проводить політику всупереч інтересам РічПосполитої. Ми пам’ятаємо нахабну заяву президента Жака Ширака в 2003 році про те, що «Польща змарнувала можливість мовчати”, пов’язану з нашим доєднанням до місії в Іраку. Зовсім невідомі польській громадськості, окрім експертів, є, водночас, французька підтримка Росії в 1996-1997 під час переговорів про рахунок скорочення збройних сил в Європі. Париж тоді підтримав московські вимоги, спрямовані на польське членство в НАТО та концепції національних територіальних кордонів, наслідком чого було обмеження права розміщення союзних військ на території Польщі без одночасного реформування польської армії, і концепції колективної безпеки. Т.зв. утримування кількісного стану військ НАТО перед розширенням.
З незабутого : заява французького міністерства закордонних справ у 2000 р щодо виключення України та Молдови з процесу європейської інтеграції щоби “не ізолювати Росію”; “Помилка секретарки” Ширака, як прикінцево пояснено, як французьку спробу зменшити кількість голосів в Раді ЄС, котру Польща отримала в рамках Договору в Ніцці; обіцянка, котру Ширак зробив Путіну в Сочі в 2002 році щодо екстериторіальних коридорів через Литву в Калінінград; боротьба з “польським сантехніком”, тобто закриття ринку праці ЄС для польських громадян; чи висловлена в 2011 році, з нагоди фінансового пакту, визначення французької дипломатії, щоб виключити Польщу з верхньої частини Єврогрупи і навіть заперечуючи її постійного спостерігача без права голосу.
Франція також є одним з промоутерів кліматичної політики ЄС. Застосування фінансових санкцій до країн, які випускають парникові гази слугує підвищенню цін на енергію, отримувану вугільних електростанцій, дешевшої, аніж ядерних, а, отже, без конкурсної процедури для влади Франції , що отримують енергію на основі ядерного палива. Цей інтерес французьких експортерів енергії та ядерних технологій приховується за підтримкою Парижу обмежувальної кліматичної політики ЄС. Її головним промоутером справді є Німеччина, але це не відміняє той факт, що позиція Франції з цього питання суперечить інтересам Польщі.
HSK “Страсбург” з німецького флоту
Сьогодні, коли Франція озброює агресора, в список польсько-французьких протиріч дописано черговий акт ворожий інтересам нашої країни та його химерне виправдання. 4 серпня, посол Франції в Польщі П’єр Бюлер, захищаючи рішення свого уряду про реалізацію контракту на поставку кораблів в Росію, підкреслив в інтерв’ю PAP, що не за допомогою Mistral-ів відбулася анексія Криму і збито літак малазійських авіакомпаній. Важко заперечувати, його правдивість, але це важко побачити в цій заяві навіть тінь логіки. Франція ще не поставила Росії Mistral, тож Росія не мала нагоди їх застосувати. У 2011 р командувач ВМФ Росії адмірал Володимир Висоцький публічно заявив, однак, що, якби він мав цей тип суден в 2008 році, Чорноморський флот у війні з Грузією би виконував свою місію за 40 хвилин, а не за 26 годин.
Десантні військово-транспотрні кораблі за своєю природою є наступальним озброєнням, невідомі взагалі про оборонні десанти . Кораблі класу Mistral мають майже 24 тисяч тонн тоннажності, і може перевозити батальйон з технікою (40 танків, 450 солдатів і 16 важких вертольотів). Найбільш значущими для Росії є не сама посудина корабля та її ємність, а наявні на його палубі сучасні електронні системи управління та зв’язку. Французький контракт також має символічний вимір – одне з суден, побудованих на верфі STX в Сен-Назер, має мати назву “Севастополь” і стати частиною Чорноморського флоту. Цікаво, б побачити реакцію Франці , якби якась країна будуєвала для німецького флоту Bundesmarine допоміжний крейсер HSK “Страсбург”?
Бойкот Франції
Під час Першої та Другої світової війни Сполучені Штати називались арсеналом демократії. Сьогодні, Франція, продаючи зброю Росії, заслужила звання арсеналу тиранії, і саме так повинна розглядатися. Париж, озброюючи Путіна, має забувати про будь-які польські державні закупівлі, а французькі продукти – від автомобілів до вина – мають бути охоплені загальним бойкотом польського суспільства.
Бойкот такий вже відбувається в Україні. Польські неурядові організації та засоби масової інформації повинні закликати до бойкоту поляків. У нас є свіжий приклад купувати польські яблука, цього разу закличмо не купувати французькі товари, будемо апелювати до прибалтів, грузин і скандинавів. Можливо, бойкот підтримають інші народи Центральної Європи, може голландці, австралійці та англійці, чиї громадяни були у збитому росіянами літаку, може, через сильну та впливову українську меншину це зроблять канадці? Принаймні, за межами Квебеку.
Нехай Франція платить, якщо так рахує свої гроші, що за них готова озброювати агресора. За висловами Парижу приховується щось більше. Всупереч озвученим французами думкам, у разі розірвання контракту верфі STX в Сен-Назер не загрожує крах або скорочення 500 робочих місць. Це хороша компанія і має багато замовлень, наприклад на круїзні лайнери.
Франція має сильні традицію союзу з Росією. Це додається до французького бажання підірвати світове панування США. Росія з цієї точки зору іноді розглядається як корисний противник міжнародних позицій Вашингтона. Польща, безпека якої сьогодні в даний час базується на американській військовій протекції в Європі, мусить поборювати цю програму всіма наявними засобами.
Наступний польський уряд (на теперішній важко розраховувати) повинен відмовитися від будь-яких ілюзій щодо французької позиції як і щодо військових підрядів та енергетичних. Водночас всіма доступними засобами супротив озброєнню Росії мають вчинити громадяни Польщі – для їх добра і для їх інтересів – бойкот французьких товарів є на патріотичному порядку денному.
Автор: Пшемислав Журавський вель Граєвський
Переклад: Володимир Ханас
Оригінал: Gazeta Polska, Numer 882 – 06.08.2014 → Publicystyka
http://gpcodziennie.pl/32329-франс-арсенал-tyranii.html
