Головна тактика психологічної війни РФ за кордоном – посіяти сумніви в людей. Вони не намагаються змусити мешканців цивілізованих країн повірити в тупу і повну брехню, як це вони роблять з власним народом. Головна тактика – посіяти «червь сомнения». В жовтні в Польщі ми стали свідками групової роботи пропагандистів з РФ, яку можна включати в підручники.
19 жовтня 2014 року, Гданськ, Європейський Центр Солідарності – новий, розкішний меморіальний комплекс, розташований на місці історичної судноверфі імені Леніна, з якої почалося звільнення Польщі від комунізму.
Якась міжнародна конференція, на яку ми потрапили тільки тому, що Збишек виступав на ній останнім.
Після його виступу перше питання прозвучало на Russian English, мові, яку неможливо переплутати ні з чим, якщо її знати. Це коли людина каже всі ніби правильні слова, але будує речення, як по російськи. Встає чувак (на фото в центрі) і каже впевнено: «От ви тут казали, що ви в Солідарності самі писали програми реформ. Але всі ж знають, що їх писав Джефрі Сакс, а не ви. От так і з Україною зараз, реформи пишуть американці».
Присутні поляки посміялися, але там були люди з інших країн, в них осадочек – лишився.
Після закінчення конференції до мене підскакує ще один з бригади. Чисто англійською, каже з Норвегії. «Ви з України? Я хочу задати вам питання!» «Ну, задавайте». «Ну Донбас же годує всю Україну, як ви це прокоментуєте?» Я питаю чувака – «В вас питання чи ви мені московську пропаганду намагаєтеся злити?» На обличчі – шок. І поруч з ним близько так тусується девачка років 35 і намагається розчути кожне слово. Моя колега технічно уводить девачку в бік і бере в неї візитку. На візитівці нема емейлу і дві адреси в Москві – робоча і домашня. Такі візитки робили по протоколу командировочні в совецькі часи. Положоно так по протоколу було. Але ж це жовтень 2014.
Коли ми голосно підняли скандал і спитали організаторів «кого ви сюди взагалі запрошуєте?» вся трійка швидко збігла.
Але найкраще ще попереду.
На вході в меморіальний центр під час конференції сидів чувак з плакатами польською мовою (на фото). Чувак польською розповідає, що він з Донецька, працював в Польщі, втратив роботу і тепер йому нема на що повернутися додому до родини в Донецьк. А поляки йому кажуть – ми тобі гроші дамо, якщо ми підеш вбивати русских. А він же не може братів вбивати, тому дайте йому копієчку!
Персонаж минулого дня, коли конференції не було, там не сидів, і по закінченні конференції його не стало. На моє питання “«Ти с какого района?» чувак миттєво і автоматично спитав «Цо пані муві?» («що пані каже?»). Хвилини за три він отямився і зміг прокричати «Я могу мувіть по русски! Пані подождите!»
Реконструкція нашої команди показала, що, ймовірно, він місцевий гданський бомж, який колись ходив на русских судах і трохи вивчив російську мову і був найнятий агітбригадою з РФ за невелику плату.
В цілому робота агітбригади з ерефії була топорна. Але не на кожну таку агітбригаду, які рясно їздять міжнародними конфами, натрапляють одразу 6 членів ІЦ «Майдан Моніторинг», які здатні впізнати пісню ворога по одній ноті. А без «сеансу чорної магії з повним його разоблачением» в мізках цільової аудиторії лишиться що? Правильно, сумніви.
Зараз багато наших колег з громадських організацій та засобів масової інформації їздять по міжнародним конференціям. Звертайте увагу на агітбригади, документуйте їх дії та розповідайте організаторам мету їх гастролей.
Це всього лише один маленький фронт інформаційної війни, але хтось має і на ньому воювати.
Наталія Зубар, голова правління ІЦ «Майдан Моніторинг»
