Невідомо, що принесе нам майбутнє навіть у найближчий рік, і справжній аналітик працює з допомогою часто протилежних сценаріїв, а не якихось пророцтв.

Початок року водночас сприяє ворожінню та пророцтвам. Ось кілька візій які можуть відбутися в 2015 році, хоча не гарантовано. В світі по-перше , десь весною або вліті варто очікувати  крах Путіна. Багато хто віщує йому, що він довго протримається при владі, що, на мій погляд, оперто на достатньо стереотипне мислення про Росію, що вона «велика та незмінна». Однак, коли тверезо подивитися на макроекономічні дані, імперія вичерпала свої ресурси,  і тільки сьогодні виявились  перебільшені амбіції кремлівської влади.Пропаганда, спрямована на мобілізацію крайніх правих, частину ностальгуючої лівиці  і ностальгуючих за  розрядкою  за допомогою інтернету, платних агентів і відкрито корумпованих політиків, таких як Герхард Шредер, примітивна, дедалі менш ефективна   і  відображає ідеологічну кризу, яка розщеплює російську еліту. Деякі ліберальніші росіяни, такі як Олексій Кудрін (цікава стаття в Газеті Виборчій від 3-4 січня 2015 року) уявляють собі, що вистачить повороту від теперішньої політики і спробу демократизації, аби повернутися до попреднього становища. Але це тепер неможливе. Російська Федерація зостається колоніальною імперією і будь-яка спроба справжньої демократизації мусить завершитися територіальним розпадом.  Чому якути, чи буряти чи губернатор Камчатки, наділені самостійністю мали би слухатись Москву? У 1989 році Москва втратила свій східний блок, в 1991 Радянський Союз, залишаючись бути впливовою у багатьох колишніх «республіках». В 2014 му зрештою довелося попрощатися з надією, щоб домінувати в Україні. Ці останні події разом з пірровою перемогою, якою стала анексія Криму, викликали відцентрові процеси на величезній території керованої з Кремля псевдофедерації. Цей процес на наших очах отримує сильне прискорення. З подальшої історичної перспективи роки 1989-91 і роки 2014-2015 можуть бути інтерпретовані як два етапи того самого історичного процесу розпаду Російської колоніальної імперії. Багато хто лякається, що Путіна змінить хтось гірший. Такі перестороги були завжди, щодо можливої зміни влади в Кремлі. Також під час холодної війни.  Крах Путіна, однак, спровокує передусім хаос та плутанину, навіть коли дійде до спроб більш диктаторської влади. Окремі території псевдофедерації почнуть самоорганізовуватися для вирішення цієї проблеми. І в якийсь момент вони ає з деяким подивом переконаються, що псевдофедерації фактично вже існує. Варто нагадати, що крах великих колоніальних імперій англійців і французів також тривав десятиліттями.

Другою подією великої ваги буде вихід Греції з зони євро, а , можливо, навіть з Європейського Союзу. Вибори в цій країні може виграти ультралівацька, а також антиєвропейська партія і тоді це неминуче відбудеться. Коли Греція вступила в кризу кілька років тому, всі були налякані, бо це могло викликати кризу у всьому Союзі. Сьогодні, європейські фінанси настільки зміцніли, що позбутися від відносно невеликої грецької економіки не буде проблемою. Греція буде падати в глибоку кризу, який стане добрим уроком для тих, хто хоче недооцінювати економічні правила гри. Після виходу Греції із зони євро Союз лише здобуде а не втратить, здобуде повагу і Брюссель зміцнить свій авторитет. Нарешті продемонструється, що Союз є лише для тих, хто хоче, а не для тих, яких до чогось примушують. Сподіваюсь, що це буде переконливим аргументом у Варшаві, аби врешті  почати приготування до вступу в зону євро.

У Польщі буде досить нудно. Звичайно, з нагоди виборів буде багато крику та авантюр , але позаяк президентські вибори виграє Броніслав Коморовський, тому що не має серйозних конкурентів і РО ( Громадянська Платформа – перекл. ), оскільки тому що “нема з ким програти» нікого втратити”, це не буде сенсацією. Цікавішою буде ситуація після виборів. Черговий поразка Прем’єра  змусити його відставку. Те ж саме відбувадеться з лівицею. SLD (Союз демократичних лівих сил – перекл.) не перетне 5% і зникне. Новосформований уряд буде майже без опозиції. Однак, оскільки природа не терпить порожнечі, і справа, і зліва почне складатися справжня опозиція з новими обличчями та ідеями.
Крах Путіна і розпад імперії пояснять полякам, що вони опиняються в цілком новій геополітичній ситуації, і, звичайно, не між Німеччиною та Росією. Стане очевидним, що  Україна не є країною з роману Сенкевича, але незалежне і самосвідоме історичне та політичне утворення.  Десь пізньою осінню 2015 року, завдяки кільком піонерським есеям та теле- і радіопередачам (наші медія попри все ставатимуть чавс від часу поважнішими) вибухне широкі та бурхливі дебати, як потрібно змінити бачення всієї нашої історії, оскільки українці так швидко усамостійнилися (хоча зробили вони це давно, ми лише допіру це спостерегли. З певною ностальгією ствердиться також, що це Україна перейняла історичну роль Польщі і має на Сході російський неспокій і мусить боротися з ним від імені всієї Європи. Тим часом Польща ствердиться в публічних дебатах, лежить як ніколи перед тим у самому центрі Європи, в благому спокої і позбавлена своєї одвічної місії «оплоту». Небувала ностальгія запанує в краї над віслою, але нічого вже не можна буде зарадити, позаяк героїчний і мартирологічний період нашої історії, як проголошують це журналісти та публіцисти, залишиться у минулому.Гарячі суперечки про втрачену ідентичність  перерве  підготовка  до новорічної ночі 2016 .

Так  ось про події, котрі можуть відбутися, але й можуть не відбутися. мати місце. Всупереч поширеній тенденції  до катастрофічних пророцтв (які більш привабливі для читання), наражаючись на дефетистів (вони вважають себе інтелігентнішими і рафінованішими ) мені виходить , що в 2015 році , хоч не будуть великі події, вони будуть позитивними, а рік завершиться неочікувано добре, стане щораз  важче нарікати на на польську важку долю.

Переклад Володимира Ханаса

Rok 2015 – co może się zdarzyć, choć wcale nie musi?

Фото http://pard.org.ua/