Сергій Петров: Інформаційна війна про Донецький аеропорт та Мінські домовленості

Сьогоднішня публікація Тетяни Силіної «Топографія кров’ю» у «Дзеркалі тижня. Україна» про те, що за Мінськими домовленостями Донецький аеропорт мав бути обміняний на низку населених пунктів, є нічим іншим як черговий російський інформаційний вкид проти української влади.

Кількість інформаційних хвиль щодо можливої здачі Донецького аеропорту не злічити. Лише протягом літа, коли українські війська вели доволі успішний наступ на російсько-терористичні війська, їх було кілька. Посилення цих вкидів відбулось наприкінці серпня (коли були задіяні значні сили регулярної армії РФ) – на початку вересня (Мінські домовленості від 5 вересня 2014 року). Протягом вересня інформаційна істерія, інспірована російськими спецслужбами, спалахувала ще кілька разів. Пізніше під час кожного загострення ситуації навколо Донецького аеропорту це повторювалось.

І ось тепер, після масованої атаки російських військових на Донецький аеропорт, внаслідок чого знищені старий та новий термінали, а українські «кіборги» закріпились у пожежній станції та метеовишці, істерія посилилась:

• по-перше, мало хто обізнаний з комплексом споруд Донецького аеропорту та характером їх утримання;
• по-друге, утримувати вщент зруйновані будівлі немає жодного сенсу: закріпитись для оборони можна лише в більш-менш вцілілих спорудах.

У статті Силіної наводяться фотокопії документів, що підписані 19 вересня 2014 року, зокрема, «Додатку: лінія розмежування сторін із прив’язкою до місцевості»

Власне, в цьому документі наводяться координати точок лінії розмежування між українськими військовими та російсько-терористичними військами під вивісками «самопроголошених республік» «Д/ЛНР».

Проте, для непідготовленого читача, цей матеріал може здатися сенсацією, яка може підтверджувати «таємні домовленості Порошенка з Путіним», а отже підтвердження того факту, що «нас давно хотіли злити». Але є достатньо фактів, які свідчать про протилежне.

1. Лист Путіна. Я вже писав про те, що це є нічим іншим, як УЛЬТИМАТУМОМ Порошенку від Путіна. Можна сюди додати зацитовану «Дзеркалом Тижня. Україна» Саманту Павер, яка чітко каже саме про «російський план»: тобто не про «мирний план Порошенка» або «Мінські домовленості», а саме про «російський план». В мові дипломатії це чітке свідчення, що «російський план» відрізняється від попередніх домовленостей! Крапка.

Сюди можна додати і те, що російський МЗС почав акцію про приналежність Донецького аеропорту «ополченню» саме після надсилання ультиматуму Путіна до Порошенка. Всі заяви українських політиків про плани української влади передати аеропорт ворогові є підіграванням йому: або навмисно, або з метою набрання політичних дивідендів на паніці. Обидві групи таких панікерів в жорсткий бан.

2. Карта лінії розмежування.

За картою «Дзеркала тижня. Україна», Донецький аеропорт знаходиться на території, що підконтрольна російсько-терористичним військам.

Проте, дивимось уважно: с. Веселе, до якого відноситься одна з точок лінії розмежування, знаходиться на південь (!!) від аеропорту. Натомість, на карті від «Дзеркала тижня» точка, що відноситься до Веселого знаходиться на захід від аеропорту, і набагато ближча до с. Піски, ніж до Веселого (тобто за правилами топографічної прив’язки не можна відносити точку до об’єкта, який знаходиться далі, ніж 2 інших (с. Піски та аеропорт).

Цитую Павла Славинського:

«Подивіться, яку карту малюють http://zn.ua/…/minskiy-memorandum-otdaval-doneckiy-aeroport… вони (перша картинка) – а яку малює Гугл (друга) за тими ж координатами. Не вірите американському Гуглу? Ось вам Яндекс (доведеться переводити кути з хвилин і секунд у десятичний дріб). Координати точок, за ДТ:
– Опитне – 48° 5’45″Пн, 37°43’46″Сх (селище Опитне, як і вказано) – 48.0958Пн, 37.7294Сх
– Веселе – 48°4’26″Пн, 37°42’37″Сх (територія ДАП, поруч із селищем Веселим) – 48.0738Пн, 37.7102Сх
– Піски – 48°4’15″Пн, 37°40’21″Сх (селище Піски, так і є) – 48.0708Пн, 37.6725Сх
На жаль, я не знайшов можливості на Яндексі поставити точку за координатами; але за посиланням з https://tech.yandex.ru/maps/geocoder/ можна подивитися координати обраних точок, ось вам Веселе (третя картинка).
І як тепер їх називати?»

Приводимо карти.

Список точок лінії розмежування із зазначенням тих, які знаходяться поблизу Донецького аеропорту

Насправді, це є маніпуляція з боку Тетяни Силіної та колись поважного видання «Дзеркала тижня. Україна», яка малює карту у відриві від реальних координат. Лінія розмежування, як видно, насправді проходить по території Донецького аеропорту! Не вбік від нього, а саме чітко по його території.

Тобто малюнок «Дзеркала тижня. Україна» подається таким чином, як це вигідно російській стороні. Це є диверсією!

3. А тепер найцікавіше.

На засіданні Ради Безпеки ООН 21 січня 2015 року заступник Саманти Павер сказав наступну фразу, цитую: «airport should have remained neutral territory» (тобто аеропорт має залишитись нейтральною територією!!!). Якщо співставити ці слова з картою Павла Славінського, то лінія розмежування проходить саме по території Донецького аеропорту, а відтак він знаходиться на нейтральній території – на лінії розмежування.

Ви можете пересвідчитись самі, переглянувши відео засідання (початок 1:45:00).

4. І останнє. Заява верховного представника Європейського союзу із закордонних справ і політики Федеріки Могеріні свідчить про те, що різка активізація російських військ, бої за Донецький аеропорт, теракти у Волновасі, Донецьку та сьогоднішній кривавий злочин проти людяності у Маріуполі отримають жорстку відповідь з боку ЄС.

Чи потрібні ще докази того, що сьогоднішня стаття «Дзеркала тижня. Україна» є маніпулятивною та свідомою диверсією проти України? Додам, що чоловіком головного редактора цього видання Юлії Мостової є «перший непрохідний» Анатолій Гриценко, який постійно шукає «зраду» та звинувачує у всіх смертних гріхах українську владу. При цьому пан Гриценко, неодноразово помиляючись, «за базар не відповідає». Не думаю, що це ще один «збіг».

Але на цьому інформаційні диверсії українських ЗМІ не завершились.

«Факти» з ICTV сьогодні поширили інформацію про вступ російських військ до Маріуполя. Ось скріншоти.

Детальніше Ви можете прочинати в розслідуванні видання «Watcher» Як українські журналісти допомагають російській пропаганді

Проте, проблема набагато глибша.

Новорічна диверсія телеканалу «Інтер» (разом з всіма тими, хто виступав на його захист), теракт проти «Шарлі Ебдо», «самозашквар» Нємцова з пропозицією відмовитись від Донбасу на догоду Путіну, ультиматум Путіна до Порошенка, інформаційні диверсії «Дзеркала тижня. Україна» та «Фактів» з ICTV – це є все є ланки одного ланцюга.  Раджу ще раз перечитати мої нотактки про причетність Росії до теракту проти «Шарлі Ебдо» та про ультимутум Путіна в контексті подій навколо Донецького аеропорту, аби збагнути пов’язаність та сенс цих подій.

Сенс всіх цих дій простий:

1. Спровокувати паніку та анти владні акції в Україні з метою послаблення української позиції на перемовинах – це дає можливість Путіну диктувати свої вимоги.
2. Російською військовою загрозою спровокувати розкол Європи разом з диверсійною діяльністю в країнах ЄС. Мета: Європа має відмовитись від підтримки України та погодитись на умови Путіна. Чи не тому останніми днями розганяється інформаційна хвиля про те, що європейці буцімто готові на компроміс. Погляньте на заяву Могеріні! Де там «злив України»?
3. Вчинити інші дії з метою підвищення ціни на нафту та задля відміни санкцій.

Не забувайте, що російсько-українська гібридна війна має чи не найважливіший інформаційний аспект. На жаль, українське суспільство схильне до панічних настроїв та бажає вирішити проблеми дуже швидко, але руками когось.

Схильність до паніки росіяни вдало використовують поширюючи відверту дезінформацію, але це робити все складніше та складніше, оскільки контрінфомаційні заходи, які роблять багато українських патріотів нівелюють всі російські інформаційні вкиди. Тому для цього необхідно використовувати вже глибоко законспіровану агентуру (приклад «Дзеркала тижня. Україна» вельми показовий). Тому цей рік – буде роком очищення від багатьох російських агентів, які допомагають ворогові. Наша завдання не вестись на це, оминати їх та сповіщати відповідні органи.

P.S. Сподіваюсь, що цей матеріал стане приводом для розслідування Службою безпеки України та Національною радою з питань телебачення та радіомовлення щодо підривної діяльності видання «Дзеркало тижня. Україна» проти Української державності та українського народу.