Олексій Ведмідський, лейтенант батальйону нової міліції «Харків-1». Виступ на міжнародній конференції “Інформація як зброя війни 21 сторіччя – досвід конфлікту 2014-2015 років в Україні для Польщі і Європи”. Варшава, 11 березня 2015.
Громадські мережі реагування на ворожі інформаційні впливи та їх використання в роботі нової міліції.
В умовах сучасних викликів безпеці суспільства – інформаційна складова правоохоронної роботи стала одним з основних чинників ефективності діяльності. Стара система при якій правоохоронний орган, як орган державної виконавчої влади, лише оприлюднює дозовану інформацію щодо власної діяльності вже не відповідає викликам сучасності.
Інформація в сучасній ситуації використовується як засіб впливу на безпеку громадян та держави. Інформаційний вплив може посіяти паніку у населення, викликати недовіру до об’єктивної інформації, вплинути на формування цін, як наслідок на економічну ситуацію. Так само вірно і своєчасно вжиті контрзаходи можуть нівелювати інформаційну небезпеку і сприяти підтримці нормального життя в регіоні.
В цьому аспекті дуже важливою є співпраця цивільного населення та правоохоронних органів, громадських активістів і ЗМІ, тобто дійсно відкритий діалог.
Навесні 2014 року у Харкові ситуація підтримання миру була дуже хиткою. Окрім постійних агресивних дій осіб, що безпосередньо намагалися захопити адміністративні об’єкти в місті та скоювали напади на громадян, що відверто висловлювали свої патріотичні огляди, в місті постійно поширювалися панічні чутки. Щоб протидіяти таким викликам ініціативна група громадських активісті Євромайдану почала видавати інформаційний бюлетень, що обґрунтовано спростовував інформаційні виклики і сприяв заспокоєнню населення. Головною аудиторією для таких інформаційних матеріалів було обрано прошарок суспільства, який неактивно підтримував прорадянські (проросійські) настрої. Тому й оформлення бюлетеню, а також мова видання була обрана відповідно. ми використовували радянську газету «Правда», робили дещо провокативні заголовки, наприклад: «Для чого нам потрібен Євросоюз»; або «Потрібна федералізація» – а потім там ішов такий текст, що федералізація в принципі не потрібна; ну і такі самі виклики. Листівки так званими «ватніками» бралися, читалися, і в принципі – це допомогло дещо заспокоїти ситуацію в місті, принаймні з інформаційною безпекою трошки стало спокійніше.
Як відомо у квітні 2014 року значна частина працівників міліції виявилася нездатної протидіяти сепаратистко-терористичній загрозі у зв’язку з низькими морально-вольовими якостями, корупцією й недовірою з боку суспільства. Тоді ж було створено підрозділи новою міліції з числа патріотичних громадян, готових захищати населення, закон та державу. У Харкові це БПСМОП «Харків-1» та «Слобожанщина». Такі дії дозволили захистити Харківщину від силового сценарію. Але поряд з цим інформаційні атаки не припинилися.
В БПСМОП, використовуючи досвід подій 2013-2014 років було створено групу інформаційного забезпечення, серед завдань якої є взаємний зв’язок підрозділу з громадянським суспільством. Як результат – співробітники мають високий рівень довіри місцевого населення, відсутня традиційна для старої міліції межа між громадянами і працівниками міліції щодо спілкування, та співпраці. Постійний та швидкий обмін інформацією між громадянами та працівниками підрозділу сприяє більш ефективній роботі з підвищення безпеки. У нас відсутня традиційна для старої міліції межа між громадянами та представниками міліції щодо спілкування та співпраці. Оскільки в принципі більшість зі співробітників підрозділу вийшла з того самого громадянського суспільства, і так само продовжую спілкуватися зі своїми друзями – діалог продовжується.
На наш погляд, впровадження груп інформаційного забезпечення замість централізованих окремих підрозділів (Центрів зв’язків з громадськістю) управління, територіальних чи центральних, дозволяє значно підвищити оперативність і результативність протидії інформаційним атакам та вдосконалювати тенденції інформаційних впливів на безпеку населення.
Наведемо приклади інформаційних атак та заходів протидії:
Одним з основних способів ведення інформаційної війни є нав’язування певних термінів, які згодом, при постійному повторенні сприймаються людьми вже як певні штампи, а потім і догми. Яскравим прикладом такого є впровадження російсько-терористичними угрупованнями терміну «ополченець». Сам термін Опо́лчення — допоміжне військо, створюване у надзвичайних умовах військового часу з добровольців — цивільного населення, здатного тримати зброю, але звільненого від дійсної військової служби. Але терористами наполегливо вживається цей термін до гастролерів з Росії, у тому числі й кадрових військових. Інші терміни так звані «ДНР» та «ЛНР». Якщо ще рік назад подібні «організації» нічого окрім посмішки не викликали, то зараз ці абревіатури вже вживаються навіть українськими ЗМІ і населення вже сприймає ці назви як цілком реалістичні. Такий самий прийом постійно використовувався радянською владою (наприклад «троцкісти», «німецькі фашисти», замість загальноприйнятого терміну «націонал-соціалізм», та інш.). В новітній історії – окуповані Росією території Грузії.
Протидіяти цьому можна більш масовим застосуванням термінів прийнятих в Україні й недопущення вживання нав’язаних ворожих штампів.
Іншим прикладом інформаційних атак є розповсюдження суцільно негативної, песимістичної інформації. Формування песимістичного, депресивного настрою у громади може використовуватися, як для платформи протесаного настрою, так і для сіяння паніки. В залежності від подальшого інформаційного викиду. Так приблизно рік тому інформаційні викиди посіяли продовольчу паніку. Приблизно два тижні тому ми мали ту саму картину. Цьому передували «тренувальні» вкиди, зокрема «сольова паніка» «сірникова паніка». На сході України розповсюджувалися чутки про, нібито, дефіцит солі чи сірників, люди йшли купували про запас, інші приходили бачили, що товару меншає на полиці і брали ще більше про запас. Так формувалася продовольча паніка. Не важко припустити, що таким чином можна впливати і на локальну економічну ситуацію.
Ще одним з видів інформаційних атак можна виділити адресні атаки. Спрямовані на конкретних осіб, або організацію, підрозділ. В умовах військових дій така атака може не тільки підірвати бойовий дух підрозділу, а й формувати негативне ставлення збоку цивільного населення, викликати постійні перевірки збоку контролюючих органів та паралізувати діяльність.
На наше переконання тут найефективніша протидія – відкритість і постійний діалог з громадянським суспільством, цивільним населенням, ЗМІ. Бути готовим відповідати на питання відкрито, та відверто. Особовому складу, в такому випадку необхідно пояснювати те, що відбувається та слідкувати за його настроями, оскільки чутки та інформаційні впливи можуть вкидатися у тому числі в середину колективу. Коротко протидія цьому типу інформаційної атаки – правда, аргументи й діалог. Зазвичай опоненти після вкиду інформаційної атаки від діалогу відмовляються. Тож тут знову відверта співпраця з громадянським суспільством, швидке реагування й довіра головні чинники ефективності протидії.
Фактично останніми тижнями-днями з’явилася нова інформаційна атака. Мета – сіяння недовіри громадянського суспільства до громадянського суспільства.
У громадян формується недовіра до волонтерських благодійних організацій, а у цих організацій недовіра однієї до іншої. В військових умовах, та в українських реаліях, коли забезпечся силовиків, фактично повністю тримається на волонтерському усі – ця атака може нанести суттєвих збитків обороноздатності країни. Для її проведення була розповсюджена інформація про наявність не чистих на руку благодійниках, які збирають допомогу учасникам АТО, а використовують її для власного збагачення. Цілком ймовірно, що такі випадки мають місце. Але поширення думки про шахрайство більшості волонтерських організацій значно знижує громадянську активність людей. Крім того розміри допомоги та рівномірність її розповсюдження теж не підвищуються.
З цим викликом нам ще належить боротися.
Загалом, запорука ефективної протидії інформаційній війни – оперативне реагування на інформаційні випади супротивника та настрої населення.
Останнім часом інформаційні атаки на Харків’ян почастішали. Тож постало питання про поновлення діяльності з протидії. І протидіяти треба нестандартно. Головне – разом державні органи й громадяни. Державним органам необхідно навчитися швидко реагувати на ситуацію і співпрацювати з цивільним населенням не тільки на словах. Тим більше, що громадянська активність населення зараз досить зросла.
О.Б.Ведмідський, БПСМОП «Харків-1»
