30 серпня 2015 року в останню неділю літа Харківський зоопарк наповнився дитячим сміхом та веселою метушнею. Так розпочалося свято для дітей і родин переселенців.
Люди в біді, які переїхали з окупованих територій Сходу України, потребують особливої уваги всього українського і європейського суспільства. Всім разом нам треба їх підтримувати, створювати різноманітні програми їхньої психологічної реабілітації, адаптації в приймаючі громади та реінтеграції.
Важливою складовою програми реінтеграції є усунення напруги між переселенцями та мешканцями тих міст, сіл і селищ, в яких вони опинилися.
Адаптувати переселенців — найефективніше через дітей. Це зрозуміли учасники Міжнародної громадської організації Інформаційний центр «Майдан Моніторинг» ще після першого дитячого свята в липні 2014 року яке вони влаштували.
Проект грандіозних дитячих свят в незвичному форматі розробила Анастасія Рачкован, піар-менеджер Майдан Моніторингу. Анастасія вважає, що найкращою стратегією адаптації та реінтеграції є створення простору для дружнього спілкування між родинами переселенців з дітьми та родинами з дітьми там, де вони опинилися, із залученням митців, волонтерів, професійних психологів, соціологів, педагогів.
Проект «Країна руками дітей» включає в себе окрім мистецьких, просвітницьких програм та заходів патріотичного спрямування ще й заходи, спрямовані на психологічну реабілітацію родин переселенців. Люди, які постраждали від війни, конче потребують допомоги. Їм необхідно допомогти остаточно пережити травматичні події, допомогти відновити довіру до суспільства та світу вцілому.
Саме з такою метою і розпочався пошук команди спеціалістів для втілення задуму. Охочих працювати з переселенцями виявилося багато. Всього над акцією працювали близько 70 осіб. Професійні та досвічені фахівці: педагоги, психологи, соціологи, арт-терапевти, художники, скульптори, актори, аніматори, майстрині, волонтери. До праці долучилися мистецькі колективи та громадські організації. Програма заходів формувалася дуже ретельно, адже відповідальність занадто висока. Впродовж чисельних зустрічей, обговорень та репетицій команда досягла узгодженої послідовної праці: на акціях все працює як злагоджений механізм. Така команда може працювати з близько 250-ма дітьми і стількома ж дорослими. Тільки для забезпечення дітей та їхніх батьків на святі було задіяно 8 волонтерів, які відповідали за харчування та подарунки, але організатори дійшли висновку, що потрібно мати більшу команду, що технічно забезпечує проведення акції. Важливо, аби в такому великому проекті брало участь більше людей, які готові виконувати непомітну, але дуже важливу роботу.
У харківському зоопарку відбулася вже п’ята акція такого формату. Перша пройшла ще минулого року в Пісочині Харківської обл, наступні три – цьогоріч у Харкові, Краматорську та Слов’янську.
Під час попередніх акцій до організаторів долучилися волонтери з числа переселенців, які відчули на собі позитивний вплив таких акцій. Вони зрозуміли, що можуть допомогти іншим людям, які постраждали від війни.
Свято дуже сподобалося дітям та їхнім батькам. Організатори, вислухавши слова подяки, мріють про те, щоб до організації подібних акцій долучалися люди з інших міст України. І організатори, і спеціалісти готові організувати поглиблені майстер-класи з проведення таких акцій в інших містах адже це необхідно для адаптації нових мешканців наших регіонів, для їхнього успішного входження у спокійне життя. Чим більше буде задоволених людей у нашому середовищі, тим менше буде конфліктів і агресії. Це приблизно так, як знайомство з новими сусідами. Для зручного співіснування необхідно познайомитися, зрозуміти одне одне, піти один одному назустріч, прояснити спірні моменти та знайти точки дотику для подальшої взаємодії.
Чому проект “Країна руками дітей” є особливим?
Історія проекту
Влітку 2014 року Ганна Чуркіна, керівник напрямку “Просвіта дітей” Інформаційного центру «Майдан Моніторинг», повезла групу харківських дітей в Польщу на запрошення мера Познані. Читайте всю історію в статті Український Гімн – від Харкова до Познані.
Ганна та її донька Олеся, яка є обличчям нашої організації, дуже ретельно проаналізували польській досвід роботи з дітьми і загорілися бажанням втілити найкращі практики в Україні. Перше свято ми влаштували в липні 2014 року. Після цієї публікації про це свято до нас звернулися представники проекту Ukraine Confidence Building Initiative (Ініціатива з підвищення впевненості в Україні) який працює за підтримки USAID з пропозицією підтримати розширення нашої діяльності.
Після дуже тривалих переговорів “Країна руками дітей” продовжилася в серпні 2015 року. Ми провели дитячі інтеграційні свята в Харкові, Слов’янську і Краматорську, а потім запросили учасників всіх трьох заходів разом до Харківського зоопарку 30 серпня 2015 року.
Анастасія Рачкован зібрала велику команду проекту, розробила методику і втілила “польську ідею” в життя. Їй в цьому допомагали десятки членів нашої організації, в тому числі і Ганна і Олеся Чуркіни.
Свято
Із самого ранку діти з батьками реєструвалися біля центрального входу та згодом мали трохи часу познайомитися з тваринками та територією зоопарку. Свято відвідали 260 дітей і 90 дорослих переселенців. Діти з батьками прибули автобусами з Краматорська, Костянтинівки, Слов’янська Донецької області, Пісочина та Дергачів Харківської області. В святі також взяли участь 40 дітей і дорослих, які мешкають в Харкові та області.
Метою організаторів було об’єднання родин переселенців та родин з місцевих громад, налагодження ефективної взаємодії між ними та підвищення упевненості родин переселенців у перспективах їхньої інтеграції у нові громади.
Після вступного слова діти розбіглися зоопарком обирати собі заняття за смаком. Слід зазначити, що діти на святі були різного віку і для кожної вікової категорії були приготовлені цікаві заняття.
Територію розділили на вісім «міст»: місто ігор, місто моди, місто пригод, місто відкриттів, місто рукоділля, місто клоунів та театру, місто бешкетників. І всюди хотілося побувати!
Харківський “старий” зоопарк, який є одним з найбільших в Європі, впродовж проведення акції був відкритий для відвідувачів і в наших заходах взяли участь сотні дітей, які просто прийшли з батьками подивитися на тварин у неділю і не знали про свято.
Майстер-класи
Місто рукоділля запропонувало дітям найрізноманітніші майстер-класи. Діти могли спробувати свої сили у виготовлені ляльки-мотанки, ліпленні з природної глини, декупажі та розмальовуванню дерев’яних поробок, малюванні петриківського розпису, плетінні браслетів, виготовленні обідків, перебиванні трафаретів і ще багато різних цікавих речей, про які мова піде далі.
Дружні клоуни завжди були поруч і до них можна було звернутися по допомогу. Наші клоуни – це професійні психологи, які працюють у лікарнях з хворими та особливими дітками. У них величезний досвід спілкування з дітьми.
Зоо-fashion
Цікавий захід влаштовували психологи з перевдяганням дітей у різних тваринок під назвою Зоо-fashion.
«Дітям подобається перевдягатися, приміряти незвичні, яскраві речі. Це для них наче вхід у чарівний простір – наголошує Тетяна Гіда, психолог та організатор заходу. – Потім, вже вбрані, вони проходять червоною доріжкою. В цей час вони презентують себе, розкривають в собі нові риси. У травмованих війною дітей є гостра потреба заявити про себе, відкритися і бути прийнятими. Для дитини важливо, щоб її сприймали серйозно, щоб дослухалися до її слів та дій. Це її перший досвід, як вона презентує себе, розповідає про себе, як її прийняли і були їй раді. Для неї це: «Я можу бути такою, як я є. Я можу показати свою унікальність». Пам’ять про цей досвід закарбовується надовго. Для дітей це дуже важливо, вони потім бережуть ці костюми, хочуть з ними гратися, адже в них лишається гарна згадка: «Це костюм, в якому мені було дуже добре!».
Батьки, побачивши як дітей захопив процес перевдягання, і самі починають підключатися. Для дитини дуже важливо, що мама залучається в процесс і займається її костюмом, приділяє їй увагу. Таким чином психологи побічно допомагали дітям «отримати» батьків, адже у них зараз важкий період, вони часто бувають у безпорадному стані і недостатньо приділяють якісну позитивну увагу дітям. А тут батьки повертаються, приймають чарівний світ дитини і знову стають батьками. Для дітей це надзвичайно цінно.
Психологія залучення
На святі було ще одне заняття, яке однаково зацікавило і дорослих, і дітей. На нього чекали, його шукали. Це розмальовування фарбою власними долоньками автомобілів у місті бешкетників! Оце було веселощів!
«Розмальовування машин – це метафоричний вираз агресії на світ дорослих – пояснює Тетяна Гріда. – Не всі батьки сприймають агресію дітей, а тут це дозволено. Діти відчувають, що дорослі здатні прийняти та витримати їхню агресію. Це дає їм колосальний ресурс: є люди і є місце де це можливо».
Психологи наголошують, що гра повертає дітей до стану здорового розвитку. Під час війни діти швидко дорослішають, але це дорослішання несправжне, ця зрілість недорозвинена. Дитина тільки в чомусь може здаватися «зрілою». Травмованим дітям потрібно грати. Гра їх лікує.
«Ми живемо на Харківщині, але ми добре розуміємо, що відбулося з цими людьми, бачимо їх важке становище. Підтримка, тепло, участь відчувається просто у взаємодії. Вони нам дякували, говорили: ви стільки любові та ніжності вкладаєте у свою роботу для нас» – каже Тетяна Гріда.
Ще однією з численних цікавинок свята стала лекція історика Валерія Лейка. Своїм завданням Валерій бачить пробудження у дітей цікавості до світу, до інших країн і народів, до подорожей, до географії свого краю та історії свого народу. На власному досвіді Валерій зрозумів, що найлегше пробудити зацікавленість у дитини, показавши якийсь дивний, незвичайний предмет – артефакт, пов’язаний з цікавою історією або подією. Наприклад, коли діти тримають в руках горщик, який був виготовлений п’ять тисяч років тому на твоїй землі, твоїми пращурами, важко не зацікавитися історією свого народу. Таким чином ненав’язливо пробуджується цікавість дітей до України та її багатовікової історії. Валерій відкриває для дітей невідомий і цікавий світ. Лекції Валерія унікальні. Він дуже любить свою справу, працює від душі. Певно, тому на його лекціях у дітей здивовані та зацікавлені обличчя.
Занурення у дружнє українське середовище відбувається завдяки жовто-блакитній гамі кольорів, які всюди оточували дітей, трафаретам для малювання з українською символікою на майстер-класах, українським пісням, українській мові, яка лунала повсюди. У такий спосіб організатори пробуджують цікавість дітей до рідної країни. Так відбувається лагідне патріотичне виховання.
Така активна творча діяльність повертає дітей у дитинство – адже діти, що пережили жахіття війни, стають замкненими, неконтактними і тривожними. Вони багато говорять про війну, їхні історії переважно сумні. Це відзначили і актори Плейбек-театру «Живе дзеркало».
Плейбек-театр
Дивовижне відкриття цього проекту – Playback театр «Живе дзеркало» (Playback = англійською “відтворення”). На виставі плейбек-театру актори втілюють на сцені історії, що розповідають глядачі, і хоча плейбек-театр не ставить собі за мету лікування, але може допомогти людині пережити важкі моменти свого життя. Відомо, що непережиті негативні емоції можуть негативно впливати на емоційний стан людини протягом всього життя. Тому людина постійно перебуває у стані страху й агресії до оточуючих.
Дуже часто на таких виставах діти обговорюють невоєнні теми, розповідають те, що для них найважливіше зараз – свої досягнення, мрії, фантазії. Для дітей в плейбек-виставі важливіше розповісти якусь свою історію, відчути увагу до себе і своєї розповіді.
Але актори зіштовхнулись і з болючими дитячими розповідями про війну та втрати. Коли хтось з дітей першим починає озвучувати болючу для себе ситуацію, це рештою дітей сприймається як сигнал і вони всі починають висловлюватися. Батькам важко чути, як їхні діти говорять про травматичні ситуації, вони не заохочують до таких розмов, а часто й самі не мають сил впоратися з почуттями, що викликають ці спогади. Тому актори плейбек-театру надають цим дітям неоціненну допомогу, даючи можливість поділитися з дорослими своїми переживаннями, осмислити болючий досвід, про що свідчать численні відгуки з подякою.
Театр постійно вдосконалюється. Після кожного виступу проводяться колективні обговорення, залучаються до обміну досвідом світові експерти плейбек-театру, які працюють з травмованими аудиторіями.
Частина акторів плейбек-театру брали участь у проекті ще і в якості лікарняних клоунів зі спеціальною інтерактивною виставою «Потеряшки».
«У нас є вистава, в якій за сценарієм клоуни міцно дружать, а потім розлучаються і губляться. Діти дуже гостро на неї реагують. Вони розуміють натяки, що закладені у виставі. За сценарієм новий персонаж, якому переповідають історію дружби розлучених героїв починає плакати. Клоуни не розуміють, чому він плаче і питають про це у дітей. І діти чітко відповідають, про що йдеться. Ця тема для них дуже актуальна і болюча» – ділиться своїми висновками Наталія Шевченко, керівник плейбек-театру.
Клоуни-герої вистави не просто відшукали своїх загублених друзів, але знайшли нових, а ще порозумілися з незвичайним та гучним клоуном, якого на початку вистави відштовхували. В такий спосіб спеціалісти допомагають зберегти надїю на відновлення старих зв’язків та налаштовують дітей на встановлення нових взаємин, пошук нових друзів, все те, що їм дуже необхідно для того, щоби швидше пристосуватися до нових умов життя на новому місці та в новому колективі.
Актори також грають з дітьми в ігри для зняття стресу та допомагають навчитися навичкам емоційної регуляції. Особливо популярна гра – кидання «сніжками», яка вчить скиданню агресії, адже дітям нікуди її подіти у звичайному житті.
Ще одна особливість, яку помітили спеціалісти: страх дітей від галасу та гучних звуків. Батьки намагаються оберігати дітей від шуму, хоча, щоб подолати цей страх, потрібно навпаки наближувати дітей до шумових предметів у безпечному середовищі, надавати їм можливість самим брати участь у створенні гучних звуків. Батькам треба пояснювати механізм подолання цього страху.
Соціально-психологічні тренінги
Фасилітатори з проекту «Альтарнативи насильству в Україні» провели соціально-психологічні тренінги для підлітків і дорослих.
Тренінги спрямовані на допомогу у вирішенні конфліктів, знаходження мирних шляхів для взаємодії та зниження агресії. Спеціалісти ставили собі ще й додаткову мету: налагодження точок дотику та взаємодії між переміщеними особами та місцевими мешканцями, зняття між ними напруги. Виявилося, що цінності цих груп людей особливо не відрізняються. Підлітки з обох груп хочуть дружити, легко миритися, якщо навіть і посварилися, та чути один одного.
На основі власних спостережень спеціалісти привертають увагу до такого факту: людям, які пережили війну, важко відкриватися, висловлювати свої думки, взаємодіяти та довіряти один одному.
В процесі роботи учасники тренінгів відчувають полегшення, вони немов би зцілюються, поступово починають відкриватися, підкреслюють, що отримують відповіді на свої питання. Учасники тренінгів обмінюються досвідом, своїми думками та почуттями і завдяки цьому вчаться один у одного. З дітьми протягом тренінгу багато грають, використовують різноманітні вправи, в тому числі розважальні.
Психологи кажуть, що цікавою виявилася група дорослих з Краматорську. Вони не знали один одного до проекту. Говорили, що звикли брати в житті на себе відповідальність, бути самостійними. Але у групі вони проявили себе здатними підтримати, допомогти, довіряти один одному. Можливо, після роботи в групі вони в подальшому житті зможуть довіритися близьким та розділити з ними відповідальність. Це і буде для них найкращою допомогою.
Робота з батьками
Поки діти розважаються і лікуються поряд з психологами, батьки теж проходять реабілітацію, спілкуючись неподалік з досвідченими науковцями, які проводили соціологічне дослідження.
Завдання соціологів у цьому проекті – визначити основні проблеми переселенців та окреслити шляхи їхнього подолання. Люди під час сесії висловлюються, структурують свій досвід, усвідомлюють висновки, які вони зробили після важких подій. Починають розуміти, як змінилося їх світосприйняття, принципи, ставлення до життя. Це допомагає їм звільнитися від тягаря важких думок, побачити перспективи на майбутнє і, як не дивно, усвідомити позитив від ситуації, в якій вони опинилися, відчути перспективи для власного розвитку після пережитих подій. Під кінець сесії вони починають посміхатися і навіть окреслювати плани на майбутнє.
Внутрішньо переміщенні особи
Нажаль, більшість внутрішньо переміщених осіб, які пережили несподівано великі зміни в житті, не можуть адаптуватися до середовища, в якому наразі перебувають. Велику надію організатори покладали на людей, які змогли впоратися з ситуацією, щоб на їхньому прикладі довести: життя продовжується.
Це люди, які здебільшого усвідомили, що їхнє життя залежить тільки від них самих. Вони зрозуміли, що мають можливість дієво досягати своїх бажань, отже, вони починають впливати на владу та вимагати дотримання своїх прав. Зараз вони активно намагаються впливати на світ навколо себе. Їхня допомога армії подекуди фанатична, адже вони як ніхто інший усвідомлюють, що у разі нападу тільки армія може їх захистити. Волонтери-переселенці плетуть маскувальні сітки, готують їжу і доставляють військовим, шукають фінансування на поточні потреби армії. Ці люди цінують роботу військових і всіляко їх підтримують. Згідно з дослідженням Української миротворчої школи потужні патріотичні групи виникають у регіонах саме після появи там української армії. Отже, армія відіграє дуже серйозну роль у формуванні української ідентичності на Сході України.
Ці люди дуже позитивні, вони надихають. Навіть на фокус групі вони намагалися знайти однодумців і волонтерів для своїх проектів.
Діти
Діти після свята задоволені і щасливі – а це найголовніше!
Розмаїття ігор та занять на будь-який смак та вік, цікава інформація, втілення мрій та здійснення бажань, смачний обід, подарунки до школи та неймовірний торт, і все це з ранку до вечора! Діти на святі отримують безліч вражень та натхнення і згадують свято ще дуже довго.
Якщо ви маєте бажання організувати таку акцію у своєму місті, самі або з залученням харківської команди, ми завжди будемо раді вам допомогти! Наші контакти тут
Наталя Ляшенко
Фото Мілени Ковальської, Сергія Петрова, Наталії Зубар та Ігоря Кіянчука
Велика подяка учасникам форуму Майдану за допомогу в підготовці публікації
Дуже багато яскравих фото (500+) тут дадуть вам враження про атмосферу свята
Проект «Країна руками дітей» придумала і втілює Громадська організація «Інформаційний центр Майдан Моніторинг» за участі Української Миротворчої Школи та фінансової підтримки USAID.
